Справа № 535/885/23 Номер провадження 22-ц/814/3583/24Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
16 грудня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1
на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2024 року, ухвалене суддею Шолудько А.В., повний текст рішення складено - 27 серпня 2024 року
та додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2024 року, ухвалене суддею Шолудько А.В., повний текст додаткового рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, визнання права власності на рухоме та нерухоме майно, -
18.07.2023 ОСОБА_1 (з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.08.2023) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, визнання права власності на рухоме та нерухоме майно, в якому просила суд: - 1) визнати за нею право власності за набувальною давністю на 2/5 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить і виділена в натурі (варіант №2 висновку будівельно-технічної експертизи №201-10 від 15.12.2010) покійному ОСОБА_4 ; - 2) визнати за нею право власності за набувальною давністю на 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5322255100:30:002:0959, яка належить покійному ОСОБА_4 ; - 3) визнати за нею право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,4673 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт серія ЯЖ №352849 від 13.11.2009, кадастровий номер: 5322255100:30:002:0960 і належить покійному ОСОБА_4 ; - 4) визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 3,1299 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Котелевська селищна рада Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5322255100:00:004:1330, державний акт від 30.03.1999 ІІ-ПЛ №047675; - 5) визнати за нею право власності на трактор МТ3-80, реєстраційний №25306, та на причеп, реєстраційний № НОМЕР_1 , що належать покійному ОСОБА_4 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її колишній чоловік ОСОБА_4 , з яким вона перебувала в шлюбі з 22.12.1987 по 27.08.2010. Після його смерті разом з сином ОСОБА_2 здійснили організаційні заходи й фінансові витрати на поховання, звернулися до приватного нотаріуса з заявами про оформлення спадщини. Пізніше їй стало відомо, що заяву на вступ у спадщину подав син від першого шлюбу ОСОБА_3 , а вона як колишня дружина прав на спадщину майна не має. 13.07.2023 ОСОБА_2 подана заява до приватного нотаріуса про зупинення вчинення нотаріальних дій по спадковій справі №3/2023 щодо майна померлого батька. Протягом 2010-2012 років між нею і колишнім чоловіком ОСОБА_4 тривали судові процеси щодо поділу спільного майна подружжя. За життя ОСОБА_4 мав у власності майно, а саме: 2/5 частки домоволодіння, 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га й земельну ділянку площею 0,4673 га за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 3,1299 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; трактор МТЗ-80 й причеп. З червня 2010 й по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 покійний співвласник - її колишній чоловік ОСОБА_4 , який був зареєстрований у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , не проживав за вказаною адресою, вона ж з сином ОСОБА_2 зареєстрована і проживає з 10.01.1989 й по даний час. У період з червня 2010 по 11.01.2023 покійний ОСОБА_4 не утримував своє майно, не затрачав на його утримання й ремонт свої кошти, не користувався земельною ділянкою площею 0,4673 га для ведення особистого селянського господарства й земельною ділянкою площею 3,1299 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спірним нерухомим майном, яке на підставі рішення суду належить її колишньому покійному чоловіку ОСОБА_4 , вона заволоділа добросовісно, тобто не знала і не могла знати про відсутність підстав для набуття права власності (не знала і не повинна була знати, що володіння річчю є незаконним, адже вона проживає в даному домоволодінні безперервно з 10.01.1989 і виконувала всі роботи по його поліпшенню самостійно); відкрито, без таємниць, не вчиняла дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давності володіння; поводилася з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Щодо рухомого майна, то позивач зазначає, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 13.12.2011 трактор МТЗ-80 і причеп марки 2 ПТС 4, присуджено ОСОБА_4 , відносно рухомого майна відкрито було три виконавчі провадження, яке виконувалося чотири роки і не було виконане. Трактор і причеп були придбані під час 23-х років шлюбу з колишнім чоловіком (том 1 а.с. 233-251).
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю на 2/5 частки домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , яка належить і виділена в натурі (варіант №2 висновку будівельно-технічної експертизи №201-10 від 15.12.2010) покійному ОСОБА_4 ; визнання права власності за набувальною давністю на 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5322255100:30:002:0959, яка належить покійному ОСОБА_4 ; визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,4673 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт серії ЯЖ №352849 від 13.11.2009, кадастровий номер: 5322255100:30:002:0960 і належить покійному ОСОБА_4 ; визнання права власності на земельну ділянку площею 3,1299 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Котелевська селищна рада Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5322255100:00:004:1330, державний акт від 30.03.1999 ІІ-ПЛ №047675; визнання права власності на трактор МТ3-80, реєстраційний №25306, що належить покійному ОСОБА_4 ; визнання права власності на причеп, реєстраційний № НОМЕР_1 , що належить покійному ОСОБА_4 - відмовлено у повному обсязі.
Судові витрати позивача ОСОБА_1 покладено на позивача.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач не входить до кола спадкоємців майна після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_4 . У позові позивач посилається на положення ст. 344 ЦПК України як на правову підставу пред'явленого позову в частині визнання за нею права власності нерухоме майно, а саме: на 2/5 частки домоволодіння, 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на земельну ділянку площею 0,4673 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить покійному ОСОБА_4 . Проте, відповідно до позову й наданих доказів позивач ОСОБА_1 обізнана про те, що зазначене вище спірне нерухоме майно (2/5 частки домоволодіння, 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на земельну ділянку площею 0,4673 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , перебувало у власності ОСОБА_4 , який не відмовився від права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, крім того, позивач як володілець спірного майна також обізнана у тому, що на це майно претендують інші особи у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 . Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення ОСОБА_1 умов для набуття права власності за набувальною давністю на зазначене вище спірне нерухоме майно на підставі статті 344 ЦК України, оскільки сам по собі факт користування позивачем спірним нерухомим майном не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю, факт титульного володіння спірним майном померлим ОСОБА_4 та претендування на це майно спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виключає можливість застосування положень вказаної статті Кодексу та задоволення пред'явленого на її підставі позову.
Також є безпідставними доводи позивача в частині визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 3,1299 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Котелевська селищна рада Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5322255100:00:004:1330, державний акт від 30.03.1999 ІІ-ПЛ №047675; на трактор МТ3-80, реєстраційний №25306, та на причеп, реєстраційний № 3993, оскільки позивачем ОСОБА_1 визнається той факт, що вказана вище земельна ділянка площею 3,1299 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належала ОСОБА_4 на праві приватної власності підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ 047675 від 30.03.1999, а трактор і причіп належали ОСОБА_4 на підставі судового рішення суду, яким вирішено спір про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Доводи позивача про те, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 вона разом з ним працювала на вказаній ділянці з 1999 по червень 2010, обробляла її, вирощувала сільськогосподарські культури, а тому після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_4 , з яким прожила 23 роки та у похованні якого приймала участь, вона має право на цю земельну ділянку, є необґрунтованими та безпідставними.
Інших підстав для визнання права власності на зазначене вище спірне майно за позивачем під час судового розгляду справи не встановлено.
Суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, визнання права власності на рухоме та нерухоме майно необхідно відмовити у повному обсязі.
Додатковим рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2024 року (з урахуванням ухвали суду від 09.09.2024 про виправлення описок) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 500,00 грн.
Додаткове рішення суду мотивоване тим, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиції Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №922/445/19). Суд першої інстанції прийшов до переконання, що витрати відповідача ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру в частині наданих послуг, зазначених у детальному описі робіт (наданих послуг) адвокатом Сідько С.І., за винятком послуг зі складання заперечення до суду 04.10.2023, т.я. прийшов до висновку про відсутність реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру в частині зазначених у детальному описі робіт (надання послуг) адвокатом, а саме: витрат двох годин роботи адвоката на складання 04.10.2023 заперечення до суду, у зв'язку з чим було визначено вартість такого виду роботи 2 000,00 грн, оскільки вказане заперечення, яке подане після відзиву ОСОБА_3 , містить виключно перелік учасників справи, виклад предмету позову та змісту статей 179 та 180 ЦПК України із зазначенням прохання представника позивача відмовити у задоволенні позову. Таким чином, ураховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і неспростований позивачем факт надання адвокатом Сідько С.І. правничої допомоги відповідачу ОСОБА_3 (за винятком витрат на складання заперечення від 04.10.2023), суд дійшов до висновку про часткове стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з 10.01.1989 по 11.01.2023 ОСОБА_1 проживала з покійним чоловіком ОСОБА_4 . Вона із сином ОСОБА_2 похоронили його, син здійснив усі фінансові витрати на поховання батька всього на суму 14 485 грн. Син ОСОБА_4 від першого шлюбу - ОСОБА_3 участі у похоронах не брав. Вказує, що суд першої інстанції неправильно зазначив показання свідка ОСОБА_5 . Зазначає, що колишній чоловік був зареєстрований у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , проте у ньому не проживав, з 01.06.2010 він проживав за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними доказами. Вказує, що на протязі з червня 2010 і по день смерті покійний ОСОБА_4 не утримував своє майно, не затрачав на його утримання та ремонт кошти, час та здоров'я, не здійснював оплату за газо- та електропостачання. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що за час її самостійного проживання з 01.06.2010 із сином ОСОБА_2 були проведені ремонтні роботи по поліпшенню стану домоволодіння: ремонт покрівлі житлового будинку, господарських споруд, навісу, заміна вікон тощо. За виконані роботи вона та син платили власні кошти у відповідних розмірах, що підтверджується платіжними інструкціями. Також нею додані товарні чеки та накладні у кількості 93 штуки на придбання будівельних матеріалів для ремонтних робіт по поліпшенню стану будинку та господарських споруд. Зазначає, що нею були проведені роботи по озелененню та благоустрою прибудинкової території, що підтверджується квитанціями про понесені витрати. Протягом більше 12 років нею особисто було витрачено власних коштів на загальну суму 186 565,81 грн. на ремонт та поліпшення стану домоволодіння. Суд першої інстанції не взяв цього до уваги. Далі апеляційна скарга містить тлумачення позивачем змісту судових рішень у цивільних справах щодо поділу майна подружжя ОСОБА_6 . Вказує, що суд першої інстанції у даній справі не взяв до уваги наведені нею докази. Вважає, що вона довела добросовісне володіння майном, яке належало її покійному чоловіку. Також вказує, що ОСОБА_4 незаконно була здійснена приватизація земельної ділянки площею 0,58 га, яка була розділена на дві земельні ділянки площею 0,0896 га та площею 0,4673 га. Вважає, що мала право на її половину, тобто на 0,29 га цієї ділянки. Також вважає, що слід визнати приватизацію земельної ділянки площею 0,4673 га одноосібно ОСОБА_4 незаконною і т.я. вона протягом 35 років нею користується, то визнати за нею право власності на цю земельну ділянку.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду ОСОБА_1 просить його скасувати з підстав порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга на додаткове рішення мотивована тим, що представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сідько С.А. звернулася до суду про стягнення витрат на правничу допомогу і надала відповідні докази про розмір витрат ОСОБА_3 після закінчення судових дебатів, тобто коли судові дебати відбулися. Вимогами ЦПК України передбачено необхідність подачі попереднього розрахунки розміру судових витрат, які особа понесе і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, разом з першою заявою по суті спору. До відзиву від 13.09.2023 на позов адвокат Сідько С.І. долучила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у зв'язку з розглядом справи, який складено 13.09.2023 і на ньому відсутній підпис ОСОБА_3 , а значить, що він був погоджений адвокатом Сідько С.І. з відповідачем ОСОБА_3 . Вказує, що копію клопотання адвоката Сідько С.І. з додатками вона отримала поштою 22.08.2024, в яких стоїть дата 21.08.2024. Адвокат надала лише довідку від 21.08.2024 про те, що вона отримала гонорар за надання правничих послуг у розмірі 10 500 грн, яка містить підпис лише адвоката, відсутній підпис ОСОБА_3 . Вказує, що адвокат не підтвердила заявлений розмір витрат на правничу допомогу.
У відзиві на апеляційні скарги представник ОСОБА_3 - адвокат Сідько С.І. просить їх залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
У судове засідання апеляційного суду 16.12.2024 не з'явилися відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 15.11.2024 поштовим зв'язком судових повісток про виклик до суду у цивільній справі. 13.12.2024 представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сідько С.І. подала апеляційному судл заяву про розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_3 та його представника. Судово повістка на ім'я відповідача ОСОБА_2 згідно рекомендованого повідомлення вручена 21.11.2024. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 16.10.2024 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 27.08.2010 розірвано (т.2 а.с. 1).
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 17.08.2011 у справі №1613/2-10/11 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності: на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,4673 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частку трактора МТЗ-80, 2004 року випуску, без заводського номера, двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_4 , видане ІДТН по Котелевському району Полтавської області 21.03.2006; на 1/2 частку причепу марки 2 ПТС 4, 2006 року випуску, без заводського номера, реєстраційний №3993, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_5 , видане ІДТН по Котелевському району Полтавської області 23.03.2006 року; на належну ОСОБА_1 1/2 частку майна у спільному сумісному майні подружжя, виділивши їй: холодильник, морозильну камеру, меблеву стінку, пральну машину, металеву тачку, корморізку, зварювальний апарат, подрібнювач зерна, електродриль, картоплеобгортач. У решті позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено частково. Виділено ОСОБА_4 в натурі 1/2 частку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності, на яку він має відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_6 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області №369 від 05.12.2005, зафарбовану в червоний колір на плані житлового будинку додатку №1 до висновку будівельно-технічної експертизи №201-10 від 15.12.2010, а саме: будівель і споруд на загальну суму 104 015,00 грн: - по житловому будинку літ. «В-1» приміщення квартири АДРЕСА_2 : частину передпокою 1-1 площею 7.1 кв.м., кімната 1-2 площею 8.1 кв.м, кімната 1-3 площею 8.9 кв.м., кімната 1-4 площею 10.2 кв.м. Площа по внутрішньому обміру складає: 34.3 кв.м.; - по іншим будівлям: 1/2 частину колодязя питного №2, сарай літ "З", сарай-майстерня - літ. "Г", погріб - літ. "г", сарай - літ. "К", вбиральня - літ. "Л", 1/2 частину огорожі №3, 1/2 частину воріт огорожі №4. Зобов'язано ОСОБА_4 провести необхідні переобладнання після виділу в натурі 1/2 частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 : - закласти дверні отвори із передпокою 1-1 площею 20.6 кв.м в кімнату 1-2 площею 8.1 кв.м та в кімнату 1-3 площею 8.9 кв.м; - улаштувати перегорордку в передпокої 1-1 площею 20.6 кв.м., розділивши дане приміщення на два площею 13.5 кв.м та 7.1 кв.м; - улаштувати додатковий вихід із кімнати 1-2 площею 8.1 кв.м на вулицю з встановленням подвійних дверей та в кімнату 1-3 площею 8.9 кв.м з встановленням одинарних дверей. Частину вітальні 1-1 площею 7.1 кв.м переобладнати під кухню; - розібрати перегородку між кімнатою 1-3 площею 8.9 кв.м та кімнатою 1-4 площею 10.2 кв.м. Об'єднане приміщення використовувати як житлову кімнату; - розподілити приміщення горища згідно варіанту розподілу будинку з улаштуванням другого виходу, без улаштування перегородки; - облаштувати квартиру самостійними інженерними мережами. Зобов'язано ОСОБА_4 усі переобладнання проводити відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва» і положення «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт». Визнано за ОСОБА_4 право власності на: 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,4673 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано право власності ОСОБА_4 на належну йому 1/2 частку майна у спільному сумісному майні подружжя, виділивши йому: культиватор, плуг, каток, картоплесаджалку, картоплекопач, кару, компресор, свердлильний станок, запасні частини до трактора, бетономішалку, циркулярку, зварювальний апарат, електроножиці, електролобзик, передній міст до трактора. У решті позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - відмовлено у повному обсязі (т.2 а.с. 29-35).
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 13.12.2011 у справі №22ц-3206/11 рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 17.08.2011 - скасовано у частині поділу майна подружжя та ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано право власності за ОСОБА_4 та виділено йому в натурі у домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будівель і споруд, як показано на схемі варіанту №2 додатку №1 до висновку будівельно-технічної експертизи №201-10 від 15.12.2010 червоним кольором, вартістю 104 015 грн, що становить 2/5 частини: - по жилому будинку літ. «В-1» приміщення квартири АДРЕСА_2 : частину передпокою 1-1 площею 7,1 кв.м., кімнату 1-2 площею 8,1 кв.м., кімнату 1-3 площею 8,9 кв.м., кімнату 1-4 площею 10,2 кв.м.; площа по внутрішньому обміру складає 34,3 кв.м.; 1/2 частину колодязя питного №2, сарай літ. «З», сарай 1-майстерню літ. «Г», погріб літ. «г», сарай літ. «К», вбиральня літ. «Л», 1/2 частину огорожі № 3, 1/2 частину воріт огорожі №4. Визнано право власності за ОСОБА_1 та виділено їй в натурі у домоволодінні, що розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , будівель і споруд, як показано на схемі варіанту №2 додатку №1 до висновку будівельно-технічної експертизи №201-10 від 15.12.2010 синім кольором, вартістю 155 554 грн, що становить 3/5 частини: - по жилому будинку літ. «В-1» приміщення квартири АДРЕСА_3 : частину передпокою 1-1 площею 13,5 кв.м., кімнату 1-5 площею 18,8 кв.м., кухню 1-6 площею 15,8 кв.м., ванну 1-7 площею 6,5 кв.м.; площа по внутрішньому обміру складає 54,6 кв.м.; - прибудова літ. «В»: сіни І площею 2,9 кв.м., кладова ІІ площею 4,4 кв.м.; площа по внутрішньому обміру складає 7,3 кв.м.; - 1/2 частину колодязя питного № 2, сарай літ. «Д», навіс літ. «Д», літня кухня літ. «Е», гараж літ. «Ж», 1/2 частину огорожі №3, 1/2 частину воріт огорожі № 4. Зобов'язано ОСОБА_4 провести переобладнання: закласти дверні отвори із передпокою 1-1 площею 20.6 кв.м у кімнату 1-2 площею 8.1 кв.м та у кімнату 1-3 площею 8.9 кв.м; влаштувати перегородку в передпокої 1-1 площею 20.6 кв.м., розділивши дане приміщення на два площею 13.5 кв.м та 7.1 кв.м; влаштувати додатковий вихід із кімнати 1-2 площею 8.1 кв.м на вулицю з встановленням подвійних дверей та у кімнату 1-3 площею 8.9 кв.м з встановленням одинарних дверей. Частину вітальні 1-1 площею 7.1 кв.м переобладнати під кухню; розібрати перегородку між кімнатою 1-3 площею 8.9 кв.м та кімнатою 1-4 площею 10.2 кв. м., об'єднане приміщення використовувати як житлову кімнату; розподілити приміщення горища згідно варіанту розподілу будинку з влаштуванням другого виходу, без влаштування перегородки. Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 облаштувати квартири самостійними інженерними мережами та усі переобладнання проводити відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва» і положення «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт». Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя та виділено йому трактор МТЗ-80, причеп до трактора марки 2ПТС 4, запасні частини до трактора та сільгоспмашин, передній міст до трактора, картоплесаджалку, плуг. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя та виділено їй культиватор, каток, картоплекопач, картоплеобгортач, кару, компресор, свердлильний станок, електродриль, електроножиці, два зварювальні апарати, електролобзик, циркулярку, бетономішалку, подрібнювач зерна, металеву тачку, корморізку, холодильник, морозильну камеру, меблеву стінку, пральну машину. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 275 грн грошової компенсації для досягнення рівності часток у спільному майні подружжя. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову у частині визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,4673 га для ведення особистого селянського господарства та на 1/2 земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. В іншій частині рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 17.08.2011 - залишено без змін (т.2 а.с. 36-40).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2012 у справі №6-602св12 касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - відхилено, касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2011 та рішення апеляційного суду Полтавської області від 13 грудня 2011 в частині вирішення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - скасовано та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення апеляційного суду Полтавської області від 13 грудня 2011 - залишено без змін (т.2 а.с. 44-48).
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 07.02.2013 у справі №535/9/13-ц визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №352848 від 13 листопада 2009, на право власності на земельну ділянку площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №010954500492. Визнано право власності за ОСОБА_1 на 3/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя, залишивши за ОСОБА_4 право власності на 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є спільною сумісною власністю подружжя (т.2 а.с. 58-60).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим Котелевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.01.2023 (т.2 а.с. 2).
Судом першої інстанції встановлено, що шлюб позивача з ОСОБА_4 був розірваний відповідно до рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27.08.2010. Спір між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя було вирішено у судовому порядку, й для виконання рішення суду було відкрито виконавче провадження.
Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на належне йому майно відкрилася спадщина.
Спадкова справа після померлого ОСОБА_4 11.01.2023 заведена 12.01.2023 за №3/2023, заповіти від імені ОСОБА_4 не посвідчувалися, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №73809355 від 04.09.2023, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №73809370 від 04.09.2023 (т. 3 а.с. 2-7).
За життя ОСОБА_4 заповітів не складав.
В обґрунтування позову про володіння спірним нерухомим майном (2/5 частки домоволодіння, 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на земельну ділянку площею 0,4673 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ) добросовісно, відкрито, безперервно протягом 13 років, з яким поводилася так само, як поводився б з ним власник, ОСОБА_1 надала розрахункові книжки з оплати отриманих комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , акти обстеження домоволодіння, платіжні розрахункові документи (платіжні інструкції, товарні чеки, видаткові накладні тощо) про придбання будівельних матеріалів, оплату за товари та виконані роботи тощо.
Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 суду показав, що йому нічого не відомо щодо того, кому і на яких підставах належить на праві власності домоволодіння та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . На похоронах ОСОБА_4 , які, як йому відомо, організовував син ОСОБА_2 , бачив ОСОБА_1 .
Допитана у суді першої інстанції у порядку ст. 234 ЦПК України як свідок ОСОБА_1 , дала суду показання, аналогічні наданим нею поясненням як позивачем у справі.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.11.2022 у справі №293/1061/21 (провадження № 61-4347св22) та від 15.06.2023 у справі №359/8844/20 (провадження №61-5539св23).
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218, 1220-1221 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За змістом ст. ст. 1222-1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
На підставі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Ухвалюючи у справі додаткове рішення, суд першої інстанції встановив, що представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сідько С.І., яка діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги, серія ВІ №1167033 від 13.09.2023 (т. 3 а.с. 23), під час судового засідання 20.08.2024 з розгляду справи №535/885/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, визнання права власності на рухоме та нерухоме майно, на підставі ч.8 ст. 141 ЦПК України зробила заяву про подання доказів про розмір витрат, які відповідач ОСОБА_3 сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.
На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сідько С.І. додала: угоду про надання правової допомоги від 31.07.2023; ордер серії ВІ №1167033 на надання правничої (правової) допомоги від 13.09.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1422 від 21.03.2017; попередній (орієнтовний) розрахунок від 13.09.2023; детальний опис робіт від 21.08.2024, а саме: усні юридичні консультації, роз'яснення норм чинного законодавства по питанню визнання права власності на майно -1 год, вартість 1000,00 грн; аналіз доказів та судової практики з питань спірних правовідносин, подання відзиву на позовну заяву про визнання права власності на майно - 4 год, вартість 4 000,00 грн; заперечення в суд - 2 год, вартість 2 000,00 грн, представництво інтересів відповідача в судових засіданнях, вартість 3500,00 грн; акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) до договору про надання правничої допомоги від 21.08.2024, за яким вартість послуг становить 10 500,00 грн, жодних претензій по якості, повноті, строках й обсягу в цілому послуг замовником до виконавця не має; довідку від 21.08.2024 про оплату ОСОБА_3 адвокату Сідько С.І. гонорару 10 500,00 грн за наданні правничі послуги у справі №535/885/23 (т. 3 а.с. 23, 24, 28, 29, 198-200).
Згідно матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сідько С.І. приймала участь у судових засіданнях 11.12.2023, 12.02.2024, 30.04.2024, 20.08.2024, які вцілому тривали за її участі близько 5 годин.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом позову є: - 1) визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на 2/5 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить і виділена в натурі (варіант №2 висновку будівельно-технічної експертизи №201-10 від 15.12.2010) покійному ОСОБА_4 ; - 2) визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5322255100:30:002:0959, яка належить покійному ОСОБА_4 ; - 3) визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,4673 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , державний акт серія ЯЖ №352849 від 13.11.2009, кадастровий номер: 5322255100:30:002:0960 і належить покійному ОСОБА_4 ; - 4) визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 3,1299 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Котелевська селищна рада Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5322255100:00:004:1330, державний акт від 30.03.1999 ІІ-ПЛ №047675; - 5) визнання за ОСОБА_8 права власності на трактор МТ3-80, реєстраційний № НОМЕР_8 , та на причеп, реєстраційний № НОМЕР_1 , що належать покійному ОСОБА_4 .
Розглядаючи спір за первісним позовом, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
У даній справі спірним майном є: - 2/5 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5322255100:30:002:0959; земельна ділянка площею 0,4673 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка площею 3,1299 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Котелевська селищна рада Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5322255100:00:004:1330; - трактор МТ3-80, реєстраційний №25306, та причеп, реєстраційний № НОМЕР_1 .
Позивач ОСОБА_1 вважає, що майно: - 2/5 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5322255100:30:002:0959; земельна ділянка площею 0,4673 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на тривалий час користування цим майном, право власності на нього вона набула за правилами набувальної давності.
На решту частину майна: - земельну ділянку площею 3,1299 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Котелевська селищна рада Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5322255100:00:004:1330; - трактор МТ3-80, реєстраційний №25306, та на причеп, реєстраційний № НОМЕР_1 , як зазначає позивач ОСОБА_1 , вона має право на підставі того, що вказана земельна ділянка була передана у власність її покійного чоловіка у 1999, а їх шлюб розірвано у 2010, цю земельну ділянку вони спільно обробляли, вирощували урожай протягом 11 років, тому вважає, що має право на неї після смерті чоловіка. Трактор та причеп були придбані ними під час шлюбу з покійним чоловіком, на їх придбання вона витрачала усі зароблені гроші, тому просить визнати за нею право власності на них.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України) (п. 9 постанови).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.12.1987, який рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 27.08.2010 у справі №2-1095/10 розірвано (т.2 а.с. 1).
Судовими рішеннями у цивільних справах №1613/2-10/11 та №535/9/13-ц поділено майно між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , набуте ними у період шлюбу, на підставі яких ОСОБА_4 набув право власності на: - 2/5 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - 2/5 частки земельної ділянки площею 0,0896 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5322255100:30:002:0959; земельну ділянку площею 0,4673 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - трактор МТ3-80, реєстраційний №25306, та причеп, реєстраційний № НОМЕР_1 .
Земельна ділянка площею 3,1299 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Котелевська селищна рада Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5322255100:00:004:1330, згідно державного акту від 30.03.1999 ІІ-ПЛ №047675 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.
На спірні трактор МТ3-80, реєстраційний №25306, та причеп, реєстраційний № НОМЕР_1 , за рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 13.12.2011 у справі №22ц-3206/11 у порядку поділу майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_4 (т.2 а.с. 40).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірне нерухоме майно, на яке позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності, т.ч. за набувальною давністю, перебувало у приватній власності колишнього чоловіка позивача - ОСОБА_4 та після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 є спадковим майном, спадкоємцями якого є його сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 , як колишня дружина ОСОБА_4 , не є спадкоємцем після його смерті у відповідності до вимог ст. 1261 ЦК України.
Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що у результаті тривалого користування спірним майном вона набула право власності на нього за правилами набувальної давності є безпідставними, оскільки протирічать вимогам ЦК України. Позивач ОСОБА_1 знала, що спірне майно належить її колишньому чоловіку у результаті поділу судом, воно не вибувало із його володіння, тривале користування ним не породжує право власності позивача на нього за правилами набувальної давності, інші підстави набуття права на спірне майно, на які посилається позивач, також виключають можливість задоволення позову.
Щодо додаткового рішення суду, то як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сідько С.І. у відзиві на позов, який надійшов до суду 14.09.2023, вказала, що у відповідності до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_3 поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, становить 10 500 грн, що підтверджується орієнтовним розрахунком суми судових витрат, наданим адвокатом (т.1 а.с. 1-22). До відзиву адвокатом Сідько С.І. надано попередній (орієнтовний) розрахунок (т.1 а.с. 24). Відзив з додатками був направлений 13.09.2023 адвокатом Сідько С.І. на електронну адресу відповідача ОСОБА_1 та поштою на адресу ОСОБА_2 у відповідності до вимог п.2 ч. 1 ст. 191 ЦПК України (т.1 а.с. 30,31).
Крім цього, згідно відтвореного відеозапису судових дебатів у судовому засіданні 20.08.2024 представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сідько С.І. заявила про те, що відповідачем понесені судові витрати, детальний розрахунок та відповідні докази будуть надані відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
Як правильно встановив суд першої інстанції, 21.08.2024 до суду надійшло клопотання адвоката Сідько С.І. про долучення до матеріалів справи доказів щодо надання правничої допомоги: угоди про надання правової допомоги від 31.07.2023; ордеру серії ВІ №1167033 на надання правничої (правової) допомоги від 13.09.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1422 від 21.03.2017; попереднього (орієнтовного) розрахунку від 13.09.2023; детального опису робіт від 21.08.2024, який містить: усні юридичні консультації, роз'яснення норм чинного законодавства по питанню визнання права власності на майно -1 год, вартість 1000,00 грн; аналіз доказів та судової практики з питань спірних правовідносин, подання відзиву на позовну заяву про визнання права власності на майно - 4 год, вартість 4 000,00 грн; заперечення в суд - 2 год, вартість 2 000,00 грн, представництво інтересів відповідача в судових засіданнях, вартість 3500,00 грн; акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) до договору про надання правничої допомоги від 21.08.2024, за яким вартість послуг становить 10 500,00 грн, жодних претензій по якості, повноті, строках й обсягу в цілому послуг замовником до виконавця не має; довідку від 21.08.2024 про оплату ОСОБА_3 адвокату Сідько С.І. гонорару 10 500,00 грн за наданні правничі послуги у справі №535/885/23 (т. 3 а.с. 23, 24, 28, 29, 198-200).
Таким чином, стороною відповідача ОСОБА_3 було дотримано вимоги ч.8 ст. 141 ЦПК України в частині надання доказів щодо понесених судових витрат, а додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу ухвалене з дотриманням вимог чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги на рішення суду про те, що колишній чоловік ОСОБА_4 був зареєстрований у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , проте у ньому не проживав, а з 01.06.2010 він проживав за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними доказами, то ці доводи не впливають на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Померлий ОСОБА_4 на законних підставах мав у власності спірне майно, право на яке ніким за його життя не оспорено.
Доводи апеляційної скарги про те, що на протязі з червня 2010 і по день смерті покійний ОСОБА_4 не утримував своє майно, не затрачав на його утримання та ремонт кошти, час та здоров'я, не здійснював оплату за газо- та електропостачання, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки виходять за межі предмета позову про визнання права власності на частину спірного майна за набувальною давністю та визнання права власності на решту майна з підстав, визначених позивачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що за час самостійного проживання з 01.06.2010 позивача ОСОБА_1 із сином ОСОБА_2 були проведені ремонтні роботи по поліпшенню стану домоволодіння: ремонт покрівлі житлового будинку, господарських споруд, навісу, заміна вікон тощо, що за виконані роботи вона та син платили власні кошти у відповідних розмірах, що підтверджується платіжними інструкціями та товарними чеками та накладними у кількості 93 штуки на придбання будівельних матеріалів для ремонтних робіт по поліпшенню стану будинку та господарських споруд, що нею були проведені роботи по озелененню та благоустрою прибудинкової території, що підтверджується квитанціями про понесені витрати, що протягом більше 12 років нею особисто було витрачено власних коштів на загальну суму 186 565,81 грн. на ремонт та поліпшення стану домоволодіння, то ці доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи із підстав та предмету уточнених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач довела добросовісне володіння майном, яке належало її покійному чоловіку, то ці доводи також не заслуговують на увагу та вказують на те, що позивач фактично визнає право власності колишнього чоловіка на спірне майно, присуджене за рішенням суду, але не погоджується, з тим, що це майно є спадковим, на яке мають право спадкоємці за законом, до складу яких вона не входить.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 незаконно була здійснена приватизація земельної ділянки площею 0,58 га, яка була розділена на дві земельні ділянки площею 0,0896 га та площею 0,4673 га, що вона має право на її половину, тобто на 0,29 га цієї ділянки, що приватизацію земельної ділянки площею 0,4673 га, яка проведена одноосібно ОСОБА_4 , слід незаконною, т.я. вона протягом 35 років нею користується, та визнати за нею право власності на цю земельну ділянку, то ці доводи виходять за межі підстав позову та не беруться до уваги колегією суддів.
Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду про те, що представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сідько С.А. звернулася до суду про стягнення витрат на правничу допомогу і надала відповідні докази про розмір витрат ОСОБА_3 після закінчення судових дебатів, тобто коли судові дебати відбулися, то ці доводи не є підставою для скасування додаткового рішення суду та протирічать матеріалам справи, оскільки у відзиві на позов адвокат Сідько С.І. зазначила, що попередній розрахунок суми судових витрат складає розмір 10 500 грн (т.3 а.с .22), а під час судових дебатів заявила про надання протягом 5-ти днів доказів про надання правничої допомоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що до відзиву від 13.09.2023 на позов адвокат Сідько С.І. долучила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у зв'язку з розглядом справи, який складено 13.09.2023, і на ньому відсутній підпис ОСОБА_3 , а значить, що він не був погоджений адвокатом Сідько С.І. з відповідачем ОСОБА_3 , то ці доводи не є підставою для скасування додаткового рішення суду, відзив (як процесуальний документ) подано безпосередньо адвокатом Сідько С.І. - представником відповідача ОСОБА_3 , підпис останнього у даному випадку не вимагається.
Доводи апеляційної скарги про те, що копію клопотання адвоката Сідько С.І. з додатками вона отримала поштою 22.08.2024, в яких стоїть дата 21.08.2024, що адвокат надала лише довідку від 21.08.2024 про те, що вона отримала гонорар за надання правничих послуг у розмірі 10 500 грн, яка містить підпис лише адвоката, відсутній підпис ОСОБА_3 , що адвокат не підтвердила заявлений розмір витрат на правничу допомогу, то ці доводи не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування додаткового рішення суду, яке ухвалене з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 06 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов