Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10098/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/696/24
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
03 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №296/10098/24 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 31.10.2024,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 27 грудня 2024 року до 13 години 04 хвилини, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою обчислено з моменту затримання ОСОБА_8 , а саме з 13 години 04 хвилин 29 жовтня 2024 року.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постанови нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому, зазначає, що підозра є необґрунтованою, однак слідчий суддя не звернув належну увагу на пояснення ОСОБА_8 , що він не вимагав коштів у потерпілої ОСОБА_10 , вона сама звернулася до нього, щоб він допоміг у вирішенні іншого питання. Вважає, що органом досудового розслідування та прокурором не доведено, що її підзахисний буде або має намір незаконно впливати на свідків та потерпілу, вчиняти нові злочини, знищити чи спотворювати докази. Рахує, що слідчий суддя не в повній мірі дав оцінку тим доказам, які надала сторона захисту, а саме: наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, одружений, має сина, який навчається та перебуває на його утриманні, є фізичною особою-підприємцем, має зареєстроване та фактичне місце проживання , має матір з інвалідністю, якій необхідно надавати допомогу, має ряд захворювань, тому є підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, звертає увагу суду, що слідчий суддя, в порушення вимог ст.23 КПК України, під час розгляду справи в судовому засіданні безпосередньо не досліджував письмові докази, на що сторона захисту наголошувала, тому у сторони захисту не було можливості звернути увагу слідчого судді на вагомість наявних доказів, які долучені до клопотання слідчого про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання слідчого, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до положень ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, вирішуючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024060000000707 від 26.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_8 29.10.2024 року о 13 год 04 хв затримано в порядку ст.208 КПК України та 29.10.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Слідчий СУ ГУНП в Житомирській області, ОСОБА_9 звернувся до відповідного слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст.178 КПК України.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів у своїй ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне судове рішення.
Положеннями ч.1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України стороною захисту не оскаржується, а тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги, та погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра є обґрунтованою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного з огляду на наступне.
Рішенням Європейського суду з прав людини «Клоот проти Бельгії» (Cloot v. Belgium, § 40) визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Так, на переконання апеляційного суду, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, які на даний час не змінилися.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду, незаконно впливати свідків, потерпілу та іншого обвинуваченого, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень в межах кримінального провадження №12024060000000707 від 26.09.2024, враховуючи, що досудове розслідування триває та триває збір доказів у кримінальному провадженні.
Колегія суддів також вважає, що доведеним є ризик незаконного впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_8 на малолітнього свідка ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №12024060000000707 від 26.09.2024 та потерпілу ОСОБА_10 , іншого підозрюваного ОСОБА_12 , з метою схилити їх до відмови від наданих показань на свою користь. Особи свідка та потерпілої та місце їх проживання відомі підозрюваному, та вказаним особам, з огляду на зміст підозри, підозрюваний може погрожувати чи застосовувати щодо них насильство.
Враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про відсутність факторів та обставин, які б могли стримувати підозрюваного від вчинення нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 про те, що слідчий суддя в порушення вимог ст.23 КПК України, під час розгляду справи в судовому засіданні безпосередньо не досліджував письмові докази, оскільки матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що, обираючи підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винним, фактичні дані цього кримінального провадження, наведені вище особисті обставини та вагомість встановлених ризиків на момент розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Так, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням конкретних фактичних обставин кримінального провадження, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої сторони.
Апеляційний суд також враховує, що досудове розслідування до цього часу не завершено, виконується значний обсяг слідчих та процесуальних дій.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою. Наявність постійного місця проживання, позитивна характеристика за місцем проживання, погіршення стану здоров'я у зв'язку із перебуванням у СІЗО, наявність на утриманні дітей, на що посилалась сторона захисту, з урахуванням фактичних обставин, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та встановлених ст.177 КПК України ризиків, які не зменшилися недостатньо для доведення як відсутності ризиків, так і того, що ОСОБА_8 виконуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ці обставини існували і на час подій, які інкримінуються ОСОБА_8 і вони не стали стримуючим фактором для підозрюваного. Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосований винятковий запобіжний захід як тримання під вартою.
Відповідно до правової позиції викладеної у рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотання про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження слідчим суддею при обранні підозрюваному запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.
Тому колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з'ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 .
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого суді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 31.10.2024, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 27 грудня 2024 року, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :