Справа № 761/45910/24
Провадження № 2-з/761/642/2024
Іменем України
13 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притула Н.Г.,
при секретарі: Габунії М.Г.,
за участі: ОСОБА_1
представника ОСОБА_1 : Ліпатова І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
07.12.2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана заява, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному територіальному управлінню юстиції у м.Києві вчиняти будь-які дії з оформлення спадщини після померлого ОСОБА_3 по спадковій справі №С/С 441/20.
Заява обґрунтована тим, що заявник має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення його від права спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 .
Як зазначає заявник, ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 і спадкоємцем першої черги, подав заяву про прийняття спадщини. Номер спадкової справи у Першій київській державній нотаріальній конторі №С/С 441/20.
В обґрунтуванні заяви зазначено, що видача свідоцтва про право на спадщину істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивача та створить підстави для позивача щодо звернення до суду з новими вимогами, внесення змін до відповідних свідоцтв про право на спадщину.
Під час слухання справи було залучено ОСОБА_1 як заінтересовану особу.
Заявниця та її представник в судове засідання не з'явились, представник заявника звернулась до суду із заявою про слухання справи у відсутність заявника та її представника та просили задовольнити заяву.
ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні вимоги заяви не визнали та просили відмовити в її задоволенні в зв'язку з безпідставністю.
Оскільки неявка заявника не є перешкодою для розгляду заяви, суд продовжив її слухання у відсутність сторін, які не з'явились в судове засідання.
Вивчивши матеріали заяви, вислухавши учасників процесу, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви за наступних підстав.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).
Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 129-1 Конституція України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Крім того, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Як роз'яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При зверненні до суду, заявник не надала суду доказів на обґрунтування обставин, зазначених в заяві, зокрема, свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та належності йому на праві власності об'єктів нерухомого майна.
В заяві від 12.12.2024 року ОСОБА_2 пояснила суду, що оригінал свідоцтва про смерть та правовстановлюючих документів знаходиться в ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні пояснили, що у справі №753/21898/20 ОСОБА_2 було відмовлено у встановленні факту спільного проживання із спадкодавцем, тому на даний час її права не порушуються.
Як вбачається з постанови Київського апеляційного суду від 24.10.2024 року (справа №753/21898/20), в провадженні Дарницького районного суду м.Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне територіальне управління юстиції в м.Києві, Перша Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спільне майно, виключення спільного майна зі складу спадкового майна.
В позовних вимогах ОСОБА_2 просила:
1. Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_2 зі ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 2003 року і по час його смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2. Визнати право власності за ОСОБА_2 на 1\2 частину спільного сумісного майна набутого під час проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а саме на:
- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованою в БТІ м. Києва, реєстраційний номер 6373 від 13.10.2003 р.
- 1/2 частину нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрованої в БТІ м. Києва, реєстраційний номер 6084 від 14.09.2006р.
- 1/2 частину автомобіля AUDI А6 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_3 , реєстрація 15.06.2016 року;
3. Виключити вказане майно, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованою в БТІ м. Києва, реєстраційний номер 6373 від 13.10.2003 р.; 1/2 частину нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрованої в БТІ м. Києва, реєстраційний номер 6084 від 14.09.2006р.; 1/2 частину автомобіля AUDI А6 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_3 , реєстрація 15.06.2016 року, із складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина з 01.01.2004 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, а саме:
-нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого в БТІ м. Києва, реєстраційний номер 6084 від 14.09.2006 року;
-автомобіля марки «Audi» 2006 року випуску, днз НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та постановою Київського апеляційного суду від 24.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року скасовано, ухвалено по справі нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне територіальне управління юстиції в м.Києві, Перша Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спільне майно, виключення спільного майна зі складу спадкового майна - відмовлено.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 04.05.2020.
Як видно із матеріалів спадкової справи №411/20, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулись його син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка вказала, що проживала з померлим однією сім'єю.
Колегія суддів прийшла до висновку, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факту її спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки з померлим ОСОБА_3 , ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, подружніх взаємних прав та обов'язків, та інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю у період часу з 2003 року по 01.05.2020 року.
Також колегія суддів зазначила, що за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати спірне майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як чоловіку та жінці, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки вона не має належного обгрунтування що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Не встановлено таких обставин і під час розгляду заяви судом.
Так заявник не надала суду доказів, що вона у відповідності до положень діючого законодавства є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , оскільки у встановленні факту спільного проживання із спадкодавцем було відмовлено, а інші підстави для спадкування після померлого відсутні (заявниця не є спадкоємцем за заповітом).
Доводи заяви зводяться виключно до припущення, що права заявника можуть бути порушені внаслідок видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю що в подальшому ускладнить поновлення її прав та інтересів у разі задоволення позовних вимог про усунення сина від права на спадкування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя: Н.Г. Притула