Справа №760/19069/24
1-кп/760/3185/24
Про продовження запобіжного заходу
(повний текст)
12 грудня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100090000356 від 04.02.2024 року клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, -
Під час судового засідання прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Своє клопотання прокурор мотивував наявністю ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, того що, знаходячись на волі обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, впливати на свідків, вчинити інше корисливе кримінальне правопорушення.
Потерпіла та представник потерпілої клопотання прокурора підтримали, просили задовольнити.
Обвинувачений та його захисник проти думки прокурора заперечували.
Захисник подав суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому вказав, що підозра, оголошена обвинуваченому, є необґрунтованою, а ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, відсутні.
Так, досудове розслідування закінчене, всі докази зібрані, отже, обвинувачений не зможе їх знищити або спотворити. Вказує, що запобіжний захід не є мірою покарання, а лише засобом забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Захисник також зазначив, що застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою не є доцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту цілком може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, захисник просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений захисника підтримав, просив його клопотання задовольнити.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачують ОСОБА_9 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 р. обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 грудня 2024 р. включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Згідно пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що 03.02.2024 приблизно о 19:00 год він разом з товаришем ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув за адресою проживання останнього, а саме до кв. АДРЕСА_1 , де останні разом вживали алкогольні напої.
Того ж дня, приблизно о 23:00 год., із квартири АДРЕСА_2 , пролунали гучні звуки, які почули ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Останній вказав, що сусід зверху, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 систематично порушує правила додержання тиші, через що між ними часто виникають словесні конфлікти.
У подальшому, приблизно о 23:55 год., з метою висловити зауваження ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 піднялися на поверх вище, де постукали до квартири АДРЕСА_3 , двері якої відчинив ОСОБА_11 , та між останніми відбувся словесний конфлікт, під час якого до них підійшов ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що попередньо знаходився у гостях у ОСОБА_11 .
Після чого, між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 стався словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_9 виник злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_9 04.02.2024 приблизно о 00:02 год., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на сходовій клітині 8 поверху, біля вхідних дверей до квартири АДРЕСА_4 , діставши з карману своїх штанів ніж, та тримаючи його у правій руці, наніс ним ОСОБА_12 , який знаходився навпроти, два удари ножем в передню поверхню грудної клітини потерпілого, тобто в ділянку де знаходяться життєво важливі органи людини, після чого зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 о 23:57 год. помер від отриманих травм в приміщенні Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».
Смерть ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 настала від проникаючих колото-різаних поранення грудей, з ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до розвитку крововтрати та шоку.
Таким, чином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивства, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Судом враховано тяжкість та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, його вік, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України:
1. Обвинувачений може переховуватись від суду вказує те, що санкція статті кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі (особливо тяжкий злочин). Тобто перебуваючи на волі ОСОБА_9 може зникнути від суду, усвідомивши яка міра покарання (позбавлення волі) останньому загрожує в разі визнання судом його винним у вчиненні відповідного злочину. Так, по матеріалам кримінального провадження встановлено, що після нанесення ударів потеплілому, ОСОБА_9 , залишивши свої особисті речі (верхній одяг, телефон, посвідчення на його ім'я) та разом з знаряддям злочину зник з місця кримінального правопорушення, після чого останнього було затримано працівниками поліції по місцю його проживання, через декілька годин. Тобто, ОСОБА_9 під час досудового розслідування намагався уникнути затримання, зникнувши з місця кримінального правопорушення, проте розуміючи, що залишені ним особисті речі допоможуть працівникам поліції його швидко відшукати, не маючи змоги враховуючи відсутність телефону, верхньої одежі, сумки, документів тривалий час переховуватися від органів досудового розслідування повернувся до місця свого проживання, де в подальшому був затриманий працівниками поліції. Тобто враховуючи дії ОСОБА_9 під час досудового розслідування ризик ухилення від суду є дійсним та об'єктивним.
2. Обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення вказує те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого насильницького злочину, який він вчинив перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння без наявності явного конфлікту з потерпілим.
3. Обвинувачений може впливати на потерпілу, свідків, з метою зміни останніми показань в частині фактичних обставин, вказує те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, тобто обвинувачений здатен до вчинення дій насильницького характеру. Так, згідно протоколів додаткових допитів свідків по даному кримінальному провадженню, останні вказували, що їм не одноразово дзвонив захисник підозрюваного ОСОБА_9 , мати підозрюваного ОСОБА_9 , щодо наданих ними показів органу досудового розслідування, зокрема захисник ОСОБА_9 декілька разів телефонував свідку ОСОБА_11 (основний свідок по кримінальному провадженню) та пропонував з ним зустріч, але не дивлячись на відмови останнього щодо зустрічі, захисник підозрюваного приїхав до місця проживання свідка та намагався з ним в трете переговорити. Тому, враховуючи процесуальну поведінку сторони захисту, щодо намагання впливати на покази свідків по даному кримінальному провадженню, не надання підозрюваним ОСОБА_9 під час досудового розслідування будь-яких показів (ст. 63 Конституції України) та не визнання вчинення даного кримінального правопорушення, всі ці обставини свідчать, що аналогічні дії, щодо впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчиняти і сам обвинувачений ОСОБА_9 перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході.
Крім того, про свої побоювання агресивної поведінки з боку обвинуваченого вказала і потерпіла, яка повідомила про це суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Зазначені ризики не зменшилися та їх запобігання можливо лише при продовженні строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, суд враховує особу обвинуваченого, також тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 можливість переховуватись від суду, а тому із наведених вище аргументів вважає, що альтернативні запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Вирішуючи питання щодо можливості лікування обвинуваченого в умовах Київського слідчого ізолятора, суд зазначає, що якщо обвинувачений потребує додаткового обстеження та лікування у лікувальних закладах, то такі дії здійснюються відповідно до «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 (в ред. від 27.06.2023) та це не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Будь-яких лікарських висновків, що б підтверджували неможливість перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора, як про це стверджує захисник, стороною захисту не надано.
Дані обставини на думку суду є достатнім приводом для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, на думку суду до обвинуваченого не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із ізоляцією від суспільства.
Виходячи із зазначеного, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на 60 днів без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 10 лютого 2025 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3