про залишення позовної заяви без руху
18 грудня 2024 р. Справа № 120/16648/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
13.12.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 про:
1) визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 й військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Додатку 1 та Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні в період з 24.02.2022 по 10.04.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а саме не визначенні посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
2) зобов'язання військової частини НОМЕР_2 провести перерахунок грошового забезпечення позивача та доплатити за період:
- з 24.02.2022 по 31.12.2022 належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням Додатку 1 та Додатку 14 до постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України № 1928-ІХ від 21.12.2021 "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у розмірі з 01.01.2022 ? 2393 грн, з 01.07.2022 ? 2508 грн, з 01.12.2022 ? 2589 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- з 01.01.2023 по 10.04.2023 належні, з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням Додатку 1 та Додатку 14 до постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України № 2710-ІХ від 03.11.2022 "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у розмірі 2589 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- з 22.02.2022 по 10.04.2023 належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу в період з 22.02.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 10.04.2023, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України № 1928-ІХ від 21.12.2021 "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України № 2710-ІХ від 03.11.2022 "Про Державний бюджет України на 2023 рік.", та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- належну, з урахуванням проведених раніше виплат, компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв'язку із звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу та розміру окладу за військову звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України № 1928-ІХ від 21.12.2021 "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України № 2710-ІХ від 03.11.2022 "Про Державний бюджет України на 2023 рік", та множениям на відповідні тарифні коефіцієнти;
- належну з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу та розміру окладу за військову звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України № 1928-ІХ від 21.12.2021 "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України № 2710-IX від 03.11.2022 "Про Державний бюджет України на 2023 рік", та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ознайомившись з вказаною позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що заяву належить залишити без руху з огляду на таке.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Щодо сплати судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3028,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн (за кожну немайнову вимогу).
Позивач фактично заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання його до вчинення певних дій.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з відповідною позовною вимогою становить 1211,20 грн.
До позовної заяви не додано документа на підтвердження сплати судового збору у встановленому розмірі на відповідний розрахунковий рахунок.
Натомість позивач заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на незадовільне матеріальне становище. При цьому позивач надав довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 361158 від 05.07.2023, згідно з якою йому встановлено ІІІ групу інвалідності. Крім того, позивач зазначає, що його щомісячний розмір пенсії становить 2725,00 грн.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Отже, в силу приписів закону суд може звільнити позивача від сплати судового збору за його клопотанням і однією з підстав для цього є майновий стан особи.
Водночас визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити визначену суму судового збору. Тому визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
При цьому звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати належить дискреційних повноважень суду.
З наведеного висновується, що підставою для звільнення заявника від сплати судового збору може бути незадовільний майновий стан і обґрунтування цих обставин, що свідчать про неможливість слати судового збору, покладається саме на сторону, яка звертається з відповідним клопотанням до суду. Тобто саме заявник має переконливо довести наявність зазначених обставин та надати суду належні документи на підтвердження факту об'єктивної відсутності можливості сплатити судовий збір через свій складний майновий стан.
До поданої заяви позивачем додано виписку по картковому рахунку з якої вбачається, що пенсія позивача становить 2725 грн.
Втім, суд зауважує, що вказана виписка не свідчить про наявність підстав для звільнення від сплати судового збор, оскільки розмір судового збору (1211,20 грн) у даному випадку не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, якщо навіть виходити з того, що зазначена пенсія є єдиним джерелом доходу позивача (2725х12х5% = 1635 грн).
Крім того, суд зауважує, що згідно з процитованими вище положеннями п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" для оцінки майнового стану сторони в цілях вирішення питання про звільнення від сплати судового збору має враховуватися річний дохід позивача-фізичної особи за попередній календарний рік. Водночас, окрім виписки з карткового рахунку про отримання пенсії, позивач не надав інших документів на підтвердження відсутності інших доходів, зокрема довідки про доходи з Державного реєстру фізичних осіб про виплачені доходи та утримані з них податки.
Таким чином, переконливих документів, які б підтверджували викладені у клопотанні обставини про відсутність достатніх для сплати судового збору доходів та неможливість сплатити судовий збір за подання адміністративного позову (наявність у позивача статусу малозабезпеченої особи, потреби у лікуванні тощо) до позовної заяви не додано.
Крім того, за приписами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.
Тобто законом не передбачено звільнення від сплати судового збору осіб з інвалідністю ІІІ групи.
Суд також враховує, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Статтею 4 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з п. 23 ст. 13 цього ж Закону особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.05.2021 у справі № 300/2690/19.
Однак до матеріалів справи не додано документів на підтвердження наявності у позивача вищезазначеного статусу.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Відтак позивачу необхідно:
1) додатково обґрунтувати клопотання та надати суду належні й допустимі докази на підтвердження свого майнового стану та неможливості сплати судового збору за подання позову, або ж:
2) надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн за наступними реквізитами:
одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101,
код ЄДРПОУ 37979858,
банк: Казначейство України (ЕАП),
рахунок: UA028999980313181206084002856,
призначення платежу: *;101;(код ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Щодо незазначення обов'язкових реквізитів сторін.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
При цьому суд наголошує, що жодних винятків з правила щодо обов'язку позивача вказати у позовній заяві дані щодо ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та місцезнаходження відповідача-суб'єкта закон не містить.
Попри це, у позовній заяві зазначено лише місцезнаходження військової частини НОМЕР_3 , але код ЄДРПОУ не вказаний. Щодо військової частини НОМЕР_2 , то жодної інформації щодо цього відповідача позовна заява не містить.
Позивач пояснює, що наразі не є військовослужбовцем, а тому йому невідома адреса військової частини НОМЕР_2 .
Проте суд враховує, що позивач не вжив жодних заходів для встановлення актуальної на сьогодні адреси місцезнаходження відповідача, наприклад, шляхом звернення за отриманням відповідних відомостей до Міністерства оборони України або до територіального центру комплектування за місцем перебування обліку.
Крім того, до позовної заяви не додано копій таких запитів або підтверджень їх відправлення, які б свідчили про вжиття позивачем заходів для встановлення адреси та інших даних відповідачів, але виявилися безрезультатними.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України не покладають на суд обов'язок щодо здійснення розшуку відповідача чи з'ясування його достовірної поштової адреси. Такі відомості має зазначати у позовній заяві саме позивач, навіть якщо він діє без представника чи адвоката.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність у позовній заяві обов'язкових відомостей щодо відповідачів є порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України та перешкоджає прийняттю такої позовної заяви до розгляду.
Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
В силу вимог ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами, визначеними ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
19.07.2022 набув чинності Закон України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак починаючи з 19 липня 2022 року у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Позивач звільнений з військової служби у квітні 2023 року, тобто вже під час дії нової редакції ст. 233 КЗПП України, однак звернувся до суду за вирішенням спору щодо невиплаченого грошового забезпечення лише у грудні 2024 року, тобто з істотним пропуском строку звернення до суду.
Суд зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Отже, закон обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.
Крім того, установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень (див. постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19).
Таким чином, висновуючись на основі аналізу положень частини першої-третьої статті 122 КАС України, суд зазначає, що за загальним правилом строк звернення фізичної та юридичної особи до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин становить шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
"…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Звернувшись до суду з цим позовом, позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідачів щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Додатку 1 та Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні в період з 24.02.2022 по 10.04.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а саме не визначенні посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
Водночас, як зазначено у позовній заяві, позивач лише у липні 2024 року звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку та виплати гршового забезпечення.
Утім, суд зауважує, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду з відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду, з наданням належних, достатніх й достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, але при цьому не додав до матеріалів позову заяви (клопотання) про його поновлення та докази поважності причин його пропуску, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 161 КАС України.
Висновки суду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, про які зазначено в цій ухвалі.
Керуючись ст.ст. 18, 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -
1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення (отримання) копії ухвали.
3. Копію ухвали надіслати позивачу для відома та виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович