м. Вінниця
17 грудня 2024 р. Справа № 120/10463/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2024 №0285020-2414-0220-UA05040250000027965 та від 01.07.2024 №0906143-2414-0220- UA05040250000027965.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що являється власником переробного цеху, який розташований за адресою АДРЕСА_2 09.04.2024 та 01.07.2024 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0285020-2414-0220-UA05040250000027965 та №0906143-2414-0220-UA05040250000027965, якими позивачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 13 598, 21 грн та 2 719, 64 грн відповідно. Водночас позивач наголошує, що при винесенні зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховано, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а будівля переробного цеху, яка належить до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі", не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Враховуючи викладене, позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та з метою їх скасування звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 12.08.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.08.2024 за вх.№50209/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що основними умовами, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об'єкти нерухомого майна у складі об'єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ, є: належність власника таких об'єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000; ненадання власниками таких об'єктів в оренду, лізинг, позичку. Відповідач наголошує, що згідно з даними інформаційних систем ДПС, позивач не перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець. Відтак, зважаючи, що у 2023 році позивача не здійснював діяльність як сільськогосподарський товаровиробник, відсутні підстави для застосування вимог підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на зазначені вище об'єкти нерухомого майна за вказаний податковий період.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивачеві на праві приватної власності належить виробничий будинок (переробний цех) загальною площею 487, 1 кв. м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 .
09.04.2024 та 01.07.2024 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0285020-2414-0220-UA05040250000027965 та №0906143-2414-0220-UA05040250000027965, якими позивачеві нараховано за 2023 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 13 598, 21 грн та 2 719, 64 грн відповідно.
Однак позивач вважає, що нерухоме майно, на яке нараховано податок, призначене для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а тому згідно пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Таким чином, з метою скасування податкових повідомлень-рішень №0285020-2414-0220-UA05040250000027965 та №0906143-2414-0220-UA05040250000027965, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755- IV (далі - ПК України, тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень).
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (підпункт 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України).
Системний аналіз вищенаведеної норми, надає суду підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту «ж» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником і така будівля не здається власником в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №380/18104/21.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач з 2011 року є власником виробничого будинку (переробного цеху) загальною площею 487, 1 кв. м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд НК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507 (чинного в період, за який позивачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) віднесено будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні, будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
Суд наголошує, що відповідачем не заперечується приналежність нерухомого майна позивача до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271).
В той же час, відповідач вказує, що підставою для оподаткування належного позивачеві майна стало те, що позивач не здійснював діяльність як сільськогосподарський товаровиробник.
В контексті наведеного суд зазначає таке.
Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №820/6752/16, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17 та ряду інших.
У цих постановах Верховний Суд зауважив, що відповідно до п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Разом із тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більше того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно з абз. 2 ст 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню, наведеному у п.п. 14.1.235 п. 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.
Вказане свідчить, що в розумінні п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, передбаченої п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, позивач вказує, що він є сільськогосподарським товаровиробником, займається сільськогосподарською діяльністю, має у власності землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, які використовуються ним для вирощування сільськогосподарських культур для власного споживання, а також для реалізації на ринку.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Однак, будь-яких доказів того, що позивач здійснював протягом 2023 року виробництво сільськогосподарської продукції та операції з постачання/реалізації сільськогосподарського товару (договора купівлі-продажу/поставки худоби, будь-якого сільськогосподарського товару, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, товаротранспорті накладні тощо), і, як наслідок, був сільськогосподарським товаровиробником - матеріали справи не містять.
Сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21 визначив, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за п.п. ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
Відтак, факт того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником не доведено, а тому у останнього відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Суд не приймає до уваги надані до позовної заяви документи у якості доказів того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, з огляду на наступне.
Довідка Тростянецької селищної ради № 27-02-29/2 від 27.06.2024 про те, що позивач є членом особистого селянського господарства не є належним доказом у розумінні вимог КАС України щодо наявності статусу сільськогосподарського товаровиробника. Витяги з державного реєстру речових прав та з реєстру будівельної діяльності, судове рішення, технічний паспорт, договори оренди землі, посвідчення тракториста, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів дійсно підтверджують факти, викладені позивачем у позові, щодо наявності у нього транспортних засобів, земельних ділянок, які передаються ним в оренду, нежитлових будівель. Водночас вказані документи не підтверджують факт вирощування сільськогосподарської продукції та здійснення операції з постачання/реалізації сільськогосподарського товару. Квитанція до прибуткового касового ордеру дійсно підтверджує факт отримання грошей в оплату за грунтофрезу, без наявності інших доказів щодо факту оброблення земельних ділянок.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0285020-2414-0220-UA05040250000027965 та №0906143-2414-0220-UA05040250000027965 прийняті відповідачем правомірно.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 17.12.2024 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна