18 грудня 2024 р. Справа № 120/12972/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
01.10.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі ? ТУ ДСА України в Дніпропетровській області або відповідач-1) та Державної судової адміністрації України (далі ? ДСА України або відповідач-2).
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати позивачу, як судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 30.09.2024, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
Також позивач вказує на протиправність дій ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди, як судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 30.09.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривні.
Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, у якому наголошується на правомірності застосування розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб ? 2102,00 грн для визначення базового розміру посадового окладу судді у спірний період. Свою позицію відповідач-1 обґрунтовує тим, що Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з тим норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. З огляду на це, на думку відповідача-1, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді. Такі норми доповнять частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", якими передбачено, що для визначення базового розміру посадового окладу судді застосовується прожитковий мінімум в розмірі 2102 грн.
Відтак представник відповідача-1 позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.
Також 10.10.2024 від ТУ ДСА в Дніпропетровській області надійшли витребувані судом докази згідно з ухвалою від 07.10.2024.
У встановлений судом строк відповідачем-2 відзиву на позовну заяву не подано, хоча копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 07.10.2024, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що відповідно до наказу голови Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.08.2016 № 16-к ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з 04.08.2016, яку позивач займає дотепер.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, у спірний період з 01.07.2024 по 30.09.2024 ТУ ДСА України в Дніпропетровській області здійснювало нарахування судді ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
Вказана обставина відповідачем-1 не заперечується.
Водночас позивач вважає, що суддівська винагорода повинна нараховуватись та виплачуватись йому виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року у розмірі 3028 грн, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
Відтак дії та бездіяльність відповідачів щодо виплати позивачу суддівської винагороди у належному розмірі, передбаченому законом, спонукали позивача звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі ? Закон № 1402-VIII).
Відповідно до статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року ? 3028 гривень; розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді ? 2102 грн.
Таким чином, вказаною нормою Закону, разом із встановленням на 01 січня відповідного року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
З матеріалів справи, а саме з розрахункового листа за 2024 рік видно, що суддівську винагороду за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 позивачу обчислено виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді ? 2102,00 грн.
У свою чергу позивач вважає, що суддівська винагорода за спірний період мала обчислюватись ТУ ДСА в Дніпропетровській області із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 календарного року, тобто у розмірі 3028 грн.
Такі доводи позивача чуд вважає обґрунтованими, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі ? Закон № 1401-VIII), що набрали чинності 30.09.2016.
Вказаним Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: "Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".
Таким чином, Конституція України, у редакції Закону № 1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Крім того суд зазначає, що такого виду прожиткового мінімуму, як "для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" не передбачено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV.
Також вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Суд звертає увагу на те, що, закріплюючи статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, законодавцем не внесено змін до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.
Водночас Закони України "Про Державний бюджет України" не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Спеціальними для спірних правовідносин спеціальними є саме норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно прийнятих пізніше положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
При цьому, як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) ? "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) ? "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Отже, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Закріплені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон № 1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Відтак, оскільки спеціальним Законом № 1402-VІІІ передбачено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суд доходить всиновку, що ТУ ДСА України в Дніпропетровській області обрало неправильну розрахункову величину для обчислення суддівської винагороди позивача, яка є відмінною від тієї, що визначена спеціальним законом.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону № 1082-IX та статті 135 Закону № 1402-VIII у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21 та від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII позивач має право на отримання суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", розмір якого станом на 01 січня 2024 року складає 3028,00 грн. Відтак позовні вимоги в цій частині, які пред'явлені до ТУ ДСА в Дніпропетровській області, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог до ДСА України, то суд виходить з наступного.
Згідно з нормами частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком, зокрема у цілому щодо апеляційних, окружних адміністративних, господарських та місцевих судів. Видатки судів всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку (частини п'ята, шоста статті 148 Закону № 1402-VIII).
Частиною сьомою статі 148 цього ж Закону установлено, що видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 149 Закону № 1402-VIII).
В силу положень ч.ч. 1-2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України
Пунктами 2 та 4 частини п'ятої статті 22 БК України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом. ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів. У свою чергу ТУ ДСА України є територіальними органами ДСА України.
Зважаючи на проаналізовані норми статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з вимоги частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, можна зробити висновок, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Територіальний орган ДСА України та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (у спірному випадку на 2024 рік).
З наданих ТУ ДСА України в Дніпропетровській області пояснень та доказів вбачається, що сума коштів відповідно до затвердженого ДСА України (відповідачем-2) кошторису та щомісячного розпису видатків на 2024 рік була недостатньою для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди як судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною 3028 грн.
Відтак невиплата ОСОБА_1 суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана саме із діяльністю ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону № 1402-VIII).
Отже, суд вважає, що відповідачем-2 допущено протиправну бездіяльність щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01.07.2024 по 30.09.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року в сумі 3028 грн.
За встановлених обставин справи та з метою належного захисту прав позивача ДСА України належить зобов'язати забезпечити ТУ ДСА України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями, необхідними для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Правомірність обрання такого способу захисту підтверджено Верховним Судом у постановах від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22 та від 15.08.2023 у справі № 120/19262/21-а.
Як вже наголошувалось судом вище, частиною другою статті 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладено обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, виходячи зі змісту наведеної процесуальної норми, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, насамперед повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідачі у межах спірних правовідносин діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов визнається .
Позивач також просить суд за результатами вирішення справи звернути до негайного виконання рішення суду у частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Водночас негайне виконання судового рішення полягає у тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєвоважливих прав та інтересів позивача.
Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, до негайного виконання допускається рішення суду про "стягнення" відповідних виплат, а не про зобов'язання відповідача до їх нарахування та виплати позивачеві. Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача недоплачених сум заробітної плати та іншого грошового утримання у відносинах публічної служби, суд повинен також визначити суму стягнення за один місяць та в цій частині допустити рішення до негайного виконання.
Разом з тим обраний у цій справі спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити суддівську винагороду означає, що суму недоплаченої суддівської винагороди повинен визначити сам відповідач-1 в процесі виконання рішення суду, після набрання ним законної сили.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що, передбачивши певні категорії справ, рішення у яких підлягають негайному виконанню, законодавець мав на меті створити гарантії для забезпечення швидкого і реального захисту життєвоважливих прав та інтересів позивача у виняткових ситуаціях, зокрема тоді, коли незаконно звільнена особа у відносинах публічної служби позбавлена джерел доходів, або ж в інших випадках, коли внаслідок порушення відповідачем закону про виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, рівень доходів позивача істотно зменшився. Однак, як встановлено судом, у межах спірної ситуації таких виняткових обставин не існує і про них у позовній заяві не зазначено.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для звернення ухваленого судового рішення до негайного виконання.
Враховуючи відсутність підтверджених судових витрат у справі, питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 включно, виходячи із встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 включно, виходячи із встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 30.09.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по 30.09.2024, обчисливши її розмір виходячи із встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів та враховуючи вже виплачені суми.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 );
2) відповідач 1: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (просп. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, м. Дніпро, 49000);
3) відповідач 2: Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601).
Повне судове рішення складено 18.12.2024.
Суддя Сало Павло Ігорович