17 грудня 2024 року м.Суми
Справа №589/1076/24
Номер провадження 22-ц/816/1384/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скуби Миколи Миколайовича
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2024 року, у складі судді Лєвши С.Л., ухвалене у м. Шостка, повний текст якого складено 13 березня 2024 року,
11 березня 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Скубу М.М., звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , а саме:
- заборонити наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо остання за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який інший спосіб спілкуватися із нею.
- заборонити вести листування, телефонні переговори, розмови в соціальних мережах та месенджерах або контактувати з ОСОБА_1 через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Свої вимоги мотивувала тим, що з 2018 року ОСОБА_1 почала проживати з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в будинку матері заявника за адресою: АДРЕСА_2 . З того часу періодично між ними почали відбувались сварки.
У 2023 році заявник разом із ОСОБА_2 придбала будинок за адресою: АДРЕСА_3 . З моменту переїзду до нового будинку, ОСОБА_2 почав більше зловживати алкогольними напоями, у зв'язку з чим почастішали сварки, погрози та образи в її адресу, внаслідок чого вона періодично йшла жити до своєї матері.
22 вересня 2023 року стосунки між нею та ОСОБА_2 остаточно зіпсувались, після супроводження нею сина на похоронах свого колишнього чоловіка. Цього дня, після її повернення додому, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, влаштував сварку та став погрожувати не лише заявнику ОСОБА_1 , а і її дитині, виражався нецензурною лайкою та викинув частину речей з будинку. Зазначена подія стала підставою для переїзду ОСОБА_1 з сином до будинку її матері, після чого ОСОБА_2 переслідує її, надсилає смс-повідомлення з образами та погрозами їй та її матері, періодично публікує образливі оголошення щодо ОСОБА_1 в соціальній мережі «Фейсбук», які не відповідають дійсності. Також, 22 лютого 2024 року ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до місця проживання заявника та здійснив 5 пострілів у вікно, з метою залякати.
Такі неодноразові, протиправні дії ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 негативно впливають на психічне здоров'я заявника та її матері, що свідчить про існування високого рівня вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2024 року в задоволені заяви представника - адвоката Скуби М.М., в інтересах заявника ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, відмовлено.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Скуба М.М., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального напису.
Вказує, що заявником було надано докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 постійного психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , яке, згідно матеріалів кримінального провадження, перейшло у фізичне насильство, що виразилося у здійсненні ним пострілів у вікно будинку за місцем проживання заявника, що становило реальну загрозу для її життя та життя неповнолітнього сина та матері. ОСОБА_1 постійно перебуває у стресі, відчуває побоювання за своє життя та за життя рідних.
Зазначає, що ОСОБА_2 не заперечував здійснення пострілів, надсилання повідомлень у месенджерах, публікації в мережі «Фейсбук» через образу на ОСОБА_1 . Судом не взято до уваги тривалість вчинення психологічного насильства, не надано оцінку можливості повторного вчинення насильства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 .
Вважає помилковим висновок суду, що ця ситуація не є домашнім насильством, а лише тривалими неприязними стосунками. Доводить наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_2 заборонних приписів.
Відзив на апеляційну скаргу заінтересованою особою не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з'явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, так як позиція кожної сторони є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у будинку її матері за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2023 році ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 придбала будинок за адресою: АДРЕСА_4 , де стали разом проживати.
Через постійні сварки, погрози, образи на її адресу, зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями, ОСОБА_1 з вересня 2023 року була змушена переїхати з сином до будинку матері. Після цього ОСОБА_2 переслідує її, надсилає смс-повідомлення з образами та погрозами їй та її матері, періодично публікує образливі оголошення щодо ОСОБА_1 в соціальній мережі «Фейсбук» (а.с. 4-6).
Також, за даними кримінального провадження № 12024200490000235, 22 лютого 2024 року о 18:47 год. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до місця проживання ОСОБА_1 та здійснив 5 пострілів з пістолета у вікно, з метою залякати (а.с. 7-9).
Відмовляючи у задоволенні заяви у ОСОБА_1 про встановлення обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо неї ОСОБА_2 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису, оскільки з наданих суду доказів вбачаються неприязні стосунки між сторонами, і не вбачає підстав для застосування спеціальних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, провадження № 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, провадження № 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20, від 26 серпня 2021 року № 202/267/21, провадження № 61-6916св21.
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 вказувала на те, що ОСОБА_2 вчиняє проти неї та членів її сім'ї психологічне насильство.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Заявницею доведено, що на час звернення до суду з заявою про видачу обмежувального припису існувала вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства відносно неї боку ОСОБА_2 . Наявність триваючого конфлікту між заявником та заінтересованою особою підтверджується відомостями з ЄРДР про кримінальне правопорушення, що також є доказом вчинення психологічного насильства щодо ОСОБА_1 .
Не бажаючи продовжувати стосунки, заявниця змінила місце проживання, однак в різні способи ОСОБА_2 вчиняється щодо неї психологічний тиск, що викликає побоювання за свою безпеку та безпеку рідних, спричиняє емоційну невпевненість.
Факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 та потреба у застосуванні судом до нього спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені спеціальним законом, підтверджується також конфліктом між сторонами, що стався 22 лютого 2024 року із застосуванням вогнепальної зброї, що самим ОСОБА_2 не заперечується.
Конфлікт, що мав місце 22 лютого 2024 року за місцем проживання заявниці також є доказом психологічного насильства відносно самої ОСОБА_1 , її сина та матері, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12024200490000235.
Враховуючи вказані норми матеріального права та встановлені фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , оскільки заявником ОСОБА_1 доведено вчинення останніми домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Колегія суддів вважає, що встановлених судом фактів вчинення домашнього насильства достатньо для видачі щодо ОСОБА_2 обмежувального припису.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 надала належні та достатні докази вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно неї, відповідно до п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 367-369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скуби Миколи Миколайовича задовольнити.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2024 року про відмову у видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 скасувати та прийняти нову постанову.
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити.
Видати стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на строк 6 (шість) місяців обмежувальний припис, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
1) заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
2) заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо остання за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який інший спосіб спілкуватися із нею;
3) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори, розмови в соціальних мережах та месенджерах або контактувати з ОСОБА_1 через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Встановлено строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, віднесено за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов