Номер провадження: 11-кп/813/977/24
Справа № 947/25482/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про повторне дослідження доказів під час апеляційного розгляду кримінального провадження №12021167480000260 від 30.04.2021 року за апеляційною скаргою прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Неребуйське Біляївського району Одеської області, громадянки України, не заміжньої, з середньою освітою, яка має на утриманні малолітню дитину, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
встановив:
Оскарженим вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України та їй призначено покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислюється з 23.07.2021 року.
В строк відбування покарання ОСОБА_8 , відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано строк її попереднього ув'язнення з розрахунку день за день, а саме строк її перебування під вартою в період з 23.07.2021 року по 16.02.2023 року, та на підставі ст.72 КК України, ОСОБА_8 вважається особою, яка відбула покарання за вироком суду.
Вироком суду вирішено питання стосовно процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а також надмірною м'якістю призначеного ОСОБА_8 покарання, просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватою за ч.3 ст.307 КК України та призначити їй покаранні у виді 9 років позбавлення волі, з конфіскацією належного їй майна.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні на підставі ч.3 ст.404 КПК України, зокрема просив дослідити протокол огляду місця події від 29.04.2024 року, а також мобільний телефон, який був вилучений у обвинуваченої під час огляду місця події. На думку прокурора інформація, яка міститься в телефоні та протоколі огляду місця події доводить факт наявності в діях обвинуваченої умислу на збут психотропної речовини.
Відповідно до ч.1 ст.350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора ОСОБА_6 , який просив задовольнити клопотання; захисника ОСОБА_7 та обвинувачену ОСОБА_8 , які заперечували в задоволенні клопотання; апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина 1 статті 84 КПК).
Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, сформульовані законодавцем у частині 1 статті 91 КПК. Згідно з частиною 2 цієї статті, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Колегія суддів враховує, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту.
Водночас перевірка повноти і правильності висновків місцевого суду за обґрунтованими вимогами про скасування оскарженого судового рішення, за апеляційною скаргою поданою на погіршення становища обвинуваченого, де йдеться про неповноту судового розгляду та/або невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, наводяться відповідні переконливі мотиви щодо того, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, має здійснюватися шляхом безпосереднього дослідження доказів, якщо доводи апеляційної скарги виглядають небезпідставними.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування судом норм матеріального і процесуального закону, безпомилковість вирішення тих питань, що підлягають з'ясуванню під час ухвалення судового рішення.
На всі доводи скарги, з огляду на приписи статей 370, 374, 420 КПК, суд апеляційної інстанції має надати вмотивовані відповіді і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Процесуальні вимоги, засновані на вмотивованій незгоді та обґрунтованому запереченні правильності висновків місцевого суду щодо встановлених обставин, зобов'язують апеляційний суд надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, у судовому рішенні має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК, неповне дослідження доказів, ненадання цим судом належної оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження доказам як кожному окремо, так і в їх сукупності, на підтвердження чи спростування винуватості особи у пред'явленому обвинуваченні, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, за своїм змістом є адресованим апеляційному суду зверненням про повторне дослідження обставин справи.
Використання під час апеляційного перегляду тих процесуальних можливостей, засобів і шляхів, що були застосовані за ініціативою учасників кримінального провадження під час судового розгляду, зокрема і безпосереднє дослідження доказів, наданих сторонами для дослідження і оцінки судом, не суперечить приписам статей 22, 26 КПК.
За перевіркою доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має обов'язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Жодна норма кримінального процесуального закону, як установлений імперативний припис, не звільняє апеляційний суд від вказаного вище обов'язку.
Відповідно до положень ст.23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Стаття 95 КПК встановлює, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
Про важливість дотримання принципу безпосередності дослідження доказів Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, зокрема у справах № 264/8032/15-к, № 301/2285/16-к, № 714/476/18, № 753/15603/14-к.
Так, у разі, якщо висновки суду апеляційної інстанції є відмінними від висновків суду першої інстанції, стосуються сутнісних ознак доказів - достовірності, належності, допустимості - і саме це зумовлює перекваліфікацію дій особи на іншу статтю КК, або ухвалення протилежного рішення щодо виправдання особи, або її засудження, то суд апеляційної інстанції зобов'язаний дослідити всі докази з дотриманням вимог ст. 23 КК. Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу щодо необхідності дослідження усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів, а недотримання зазначеної засади призводить до порушення інших засад кримінального провадження та, згідно зі змістом ст.ст. 23, 86 КПК, призводить до того, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані під час постановлення судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 14.09.2023 року (справа №503/700/21).
Враховуючи вказані правові позиції суду касаційної інстанції, а також вимоги апеляційної скарги прокурора, в якій останній ставить питання про перекваліфікацію дій обвинуваченої з ч.3 ст.309 на ч.3 ст.307 КК України, апеляційним судом прийнято рішення щодо повторного дослідження протоколу огляду місця події від 29.04.2021 року, оскільки в ньому можуть міститься відомості про кількість особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, яка була вилучена у ОСОБА_8 під її час затриманням працівниками правоохоронного органу.
Разом з цим, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині дослідження мобільного телефону вилученого під час проведення огляду місця події, оскільки вказаний телефон не був предметом дослідження в суді першої інстанції і під час судового розгляду сторона обвинувачення з клопотанням про дослідження телефону до суду не зверталось.
Приймаючи рішення колегія суддів враховує, що такі засади, як безпосередність дослідження доказів судом апеляційної інстанції та судом першої інстанції, відрізняються за змістом, оскільки апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в місцевому суді з урахуванням особливостей, передбачених Глави 31 КПК України. Ця відмінність зумовлена такою функцією суду апеляційної інстанції, як перегляд вироку суду в апеляційному порядку, а не вирішення кримінального провадження по суті, що дублює функції суду першої інстанції.
Апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити й оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з'ясуванню під час ухвалення судового рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 350, 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 -задовольнити частково.
Повторно дослідити під час апеляційного розгляду кримінального провадження №12021167480000260 протокол огляду місця події від 29.04.2021 року.
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині дослідження мобільного телефону, вилученого під час проведення огляду місця події.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4