18.12.24
33/812/588/24
Справа № 467/966/24 Головуючий у першій інстанції: Догарєва І.О.
Провадження № 33/812/588/24 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
іменем України
18 грудня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Лівінського І.В.,
із секретарем судового засідання Ковальським Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення
за апеляційною скаргою
захисниці Семенової Світлани Миколаївни
на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 1581846 від 30 червня 2024 року, водій ОСОБА_1 о 21 годині 27 хвилин в селі Мар'янівка Первомайського району Миколаївської області по вул. Центральна, 48, керував транспортним засобом «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатору «Драгер 6810» та у медичному закладі КНП «ЮМБЛ» відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисниця ОСОБА_1 - адвокат Семенова С.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати, а провадження закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови суд не в повному обсязі виконав вимоги статті 280 КУпАП, всебічно не дослідив матеріали справи та необґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги захисниця зазначала, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції була незаконною згідно з положеннями статті 35 Закону України «Про національну поліцію», а тому всі подальші дії працівників поліції після незаконної зупинки транспортного засобу є незаконними, а докази, отримані після незаконної зупинки, недопустимими.
В матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження порушення ОСОБА_1 ПДР.
При цьому захисниця посилалася на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.
Захисниця вказує, що підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, визначених приписами пункту 3 Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452), які поліцейський повинен повідомити особі, як керує транспортним засобом, для того щоб вимагати пройти в установленому порядку медичний огляд відповідно до положень пункту 2.5 ПДР. Однак, як зазначає захисниця, працівник поліції лише повідомив, що є підозра щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, та жодних ознак вказано не було.
Крім того, працівниками поліції було порушене право ОСОБА_1 на захист, оскільки останнім було повідомлено поліцейським про його бажання звернутися до захисника, однак працівниками поліції не було дотримано його прав та не надана була можливість скористатися допомогою адвоката, а тому всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані є незаконними.
Захисниця також посилалася на те, що всі матеріали справи, які нібито є доказами, не можна визнати належними, оскільки вони зібрані з порушенням законодавства.
На думку апелянта, допущені порушення свідчать про відсутність доказів, які б підтверджували вживання ОСОБА_1 алкоголю, у зв'язку із чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Семенова С.М. не з'явились. ОСОБА_1 повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.65). Від захисника надійшла до суду заява про розгляд справи без їх участі, а тому, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов такого.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Як вбачається з диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 581846, який складений 30 червня 2024 року о 21 годині 43 хвилин, вбачається, що водій ОСОБА_1 30 червня 2024 року о 21 годині 27 хвилин в с. Мар'янівка Первомайського району Миколаївської області по вул. Центральна, 48, керував транспортним засобом «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатору «Драгер 6810» та у медичному закладі КНП «ЮМБЛ» відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомився під підпис. Копію протоколу отримав. Від дачі пояснень по суті порушення водій відмовився.
При цьому, будь яких заперечень щодо складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не надав.
Вказаний протокол складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395.
Згідно з частинами 1-3 статті 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також факт його відмови пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння підтверджений відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції та відеореєстратора з патрульного автомобіля, який доданий до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серії ААД № 581846.
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що співробітники поліції з ввімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору наздоганяють автомобіль, який на швидкості виїхав із-за повороту праворуч, охопивши зустрічну смугу руху, з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, та продовжував рух прямо.
Після того, як водій зупинив свій транспортний засіб, до нього підійшли працівники поліції та вказали йому на його «манеру їзди», запитавши при цьому причину здійсненням повороту із увімкненою аварійною світловою сигналізацією, а також на те, що автомобіль не відразу зупинився на вимогу поліцейських. Після цього, на вимогу поліцейського, водій надав посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 .
З відеозапису вбачається, що під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотесту «Драгер 6810» або проїхати у медичний заклад для проходження огляду. На що водій категорично відмовився.
Поліцейським було роз'яснено водію, що в такому випадку відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Працівник поліції роз'яснила ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Після складення протоколу ОСОБА_1 було ознайомлено із його змістом під підпис.
Отже, працівники патрульної поліції зафіксували у встановленому законом порядку відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказаний відеозапис зроблений працівниками поліції з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026.
Тому цей відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
За такого, зміст протоколу про адміністративне правопорушення в цілому узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, здійсненого працівником поліції під час вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією нормою, виражається, зокрема, у такій формі: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Склад такого правопорушення є формальним.
Отже, з моменту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, склад такого правопорушення є закінченим.
Тому для кваліфікації дій за вказаною нормою, достатньою є відмова водія від проходження такого огляду, а тому посилання захисниці в апеляційній скарзі на відсутність належних доказів, які б підтверджували вживання ОСОБА_1 алкоголю, у зв'язку із чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не мають правового значення після відмови пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції є незаконною відповідно до положень статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини, є безпідставними, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.
Крім того, відповідно до пункту 9.9 ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі; б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар; в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами; г) на механічному транспортному засобі, що буксирується; ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком «Діти», що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки; д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі; е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.На відеозаписі видно, що автомобіль на швидкості виїхав із-за повороту праворуч, охопивши зустрічну смугу руху, з увімкненою аварійною світловою сигналізацією. Після того, як автомобіль був зупинений працівниками поліції, водієві була вказана причина зупинки транспортного засобу.
А тому, на думку суду, у працівників поліції були законні підстави зупинити транспортний засіб ОСОБА_1 для з'ясування причини «увімкнення аварійної світлової сигналізації» та апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що дії працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу відповідали вимогам статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».
До того ж, хоча в апеляційній скарзі захисниця і не погоджується із вказаними діями працівників поліції, однак у матеріалах справи відсутні відомості про оскарження їх дій, відповідно до вимог статті 267 КУпАП.
Посилання апеляційної скарги на висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, є необґрунтованими, оскільки у цій постанові, та у справі, що є предметом перегляду, встановлені різні фактичні обставини.
Помилковість цього посилання апелянта на практику інших судових органів стосується тієї обставини, що в порядку адміністративної юрисдикції розглядаються справи, пов'язані виключно з винесенням органами Національної поліції України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, в яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, а тому будь-які позиції у цих справах не є преюдіційними відносно справ, які підвідомчі до розгляду судовим органом з порядком ухвалення відповідних постанов та їх перегляду в порядку статті 294 КУпАП.
Враховуючи викладене, не можна також погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що внаслідок неправомірної зупинки автомобіля ОСОБА_1 та пред'явлення працівниками поліції вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на думку захисниці, складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є недопустимим доказом з огляду на так звану доктрину «плодів отруйного дерева».
Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не були вказані ознаки алкогольного сп'яніння, визначені приписами Інструкції № 1452, спростовуються доказами по справі.
Так, з відеозапису вбачається, що після того, як працівник поліції перевірив документи водія, він повідомив ОСОБА_1 про те, що у нього виникла підозра, що той вживав алкогольні напої та сів за кермо, та працівником поліції був роз'яснений порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, при чому неодноразово, а також роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду. До того ж, про наявність у ОСОБА_1 запаху алкоголю з порожнини рота зазначала інспектор під час складення протоколу.
Необґрунтованими є також доводи захисниці про те, що було порушене право ОСОБА_1 на захист, оскільки йому не було надано можливість скористатися допомогою адвоката.
На відеозаписі видно, що працівником поліції ОСОБА_1 роз'яснено, що він має право викликати свого адвоката на місце зупинки транспортного засобу, а також ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. ОСОБА_1 повідомляв, що своє право звернутися до адвоката він розуміє і знає, однак реальних дій, спрямованих на реалізацію свого права, не вчинив. До того ж, він неодноразово повідомляв, що він все розуміє та свої права знає.
Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Істотних порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, які б стали підставою для скасування оскаржуваної постанови, апеляційним судом не виявлено.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення пункту 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1статті 130 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 581846 від 30 червня 2024 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, відеозапису з нагрудної камери поліцейського та з відеореєстратора патрульного автомобіля, свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 .
За такого, твердження апелянтів про те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
ОСОБА_1 , реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції, який підтверджений. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності та спростовується матеріалами справи.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації чи їх неналежності, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, як того просить апелянт, відсутні.
Керуючись статтями 283, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисниці Семенової Світлани Миколаївни залишити без задоволення, а постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський