18.12.24
22-ц/812/1627/24
Справа номер 477/212/24 Головуючий суду першої інстанції - Полішко В. В.
Провадження номер 22-ц/812/1627/24 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.
18 грудня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2024 року, ухвалене за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс» або Товариство) звернулося до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_1 , який обґрунтовувало наступним.
19 жовтня 2022 року між Товариством та відповідачем було укладено кредитний договір в електронному вигляді №1101-7562, відповідно до якого ОСОБА_1 відкрито кредитну лінію на суму 11 000 грн строком 300 днів зі сплатою зниженої процентної ставки у розмірі 2,5% на день та стандартної процентної ставки у розмірі 3% на день.
Товариство зазначало, що воно отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг. Однак воно не є банківською установою, а тому воно уклало з АТ КБ «Приватбанк» договір про надання послуг з приймання та переказу платежів, на підставі якого ОСОБА_1 було надано кредитні кошти.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вказувало, що ОСОБА_1 належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого станом на 29 грудня 2023 року у неї виникла заборгованість у сумі 109 230 грн, яка складається з простроченої заборгованості у сумі 11 000 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 98 230 грн.
Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 54 230 грн за умови погашення відповідачем решти заборгованості у сумі 55 000 грн.
Посилаючись на вищевказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 55 000 грн, яка складається з простроченої заборгованості у сумі 11 000 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 44 000 грн, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Позиція відповідача у суді першої інстанції
ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву вказувала, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про підписання нею кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності кредитної заборгованості. За такого відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2024 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено.
З ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 55 000 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 11 000 грн та заборгованості за відсотками у сумі 44 000 грн, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки дослідженими доказами доведено, що відповідач має перед Банком вищенаведену заборгованість, вона повинна її компенсувати позивачу.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначала, що позивач не довів належними доказами заявлених позовних вимог.
Крім того вона наголошувала на тому, що позивачем неправомірно були нараховані відсотки за договором, які суперечать принципам розумності та добросовісності.
Доводи інших учасників справи
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Фактичні обставини справи
19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , ознайомившись з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «Укр Кредит Фінанс», паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договір про відкриття кредитної лінії №1101-7562, відповідно до якого отримала у кредит 11 000 грн строком на 300 календарних днів (до 15 серпня 2023 року). Вказані документи позичальник підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з п.4.3 договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Однак позичальнику на умовах, вказаних у договорі (програма лояльності), може бути надана можливість скористатися пільговою та/або зниженою процентною ставкою.
Базовий період складає 14 календарних днів (п.4.4. договору).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Нарахування відсотків здійснюється за стандартною процентною ставкою у розмірі 3% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду (п.4.6 Договору).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію від 01.08.2013 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою.
19 жовтня 2022 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі зазначеного вище кредитного договору перерахувало через АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 11 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.66-75).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом у період з 19 жовтня 2022 року до 14 серпня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за основним боргом у сумі 11 000 грн та за нарахованими відсотками у сумі 98 230 грн.
Заборгованість за кредитом ОСОБА_1 не погашала.
Згідно з поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» списало відповідачу заборгованість за відсотками на суму 54 230 грн, а тому відповідач має непогашену заборгованість у сумі 55 000 грн: 11 000 грн заборгованість за кредитом та 44 000 грн заборгованість за відсотками.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначеніст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Згідно з статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що дослідженими доказами доведено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у вказаній ним сумі, а тому ОСОБА_1 повинна компенсувати її позивачу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
У справі, яка переглядається, встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 19 жовтня 2022 року уклали кредитний договір в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитні кошти позивач перерахував ОСОБА_1 на її банківську картку № НОМЕР_1 .
Відповідач, отримавши кредитні кошти, своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та нарахованих відсотків не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 55 000 грн.
Суд першої інстанції, стягнувши заборгованість з відповідача, правильно вказав, що оскільки відповідач у добровільному порядку належним чином не виконала своїх договірних зобов'язань щодо повернення коштів, вона повинна їх відшкодувати у примусовому порядку.
Посилання відповідача на те, що вона не отримувала кредитних коштів спростовується дослідженими доказами.
Твердження її про те, що нараховані відсотки є несправедливими, є безпідставними. Перед укладанням кредитного договору відповідач була ознайомлена з його умовами, в тому числі і з реальною процентною ставкою за договором.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідач, ознайомившись з умовами договору, знала процентну ставку, і погодилася укласти кредитний договір, взявши на себе обов'язок повернення кредиту разом з відсотками.
Що стосується доводів апелянта про те, що розмір заборгованості не підтверджений належним доказом, а саме випискою по особовому рахунку, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є фінансовою установою, але не банком. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг (надання коштів у позику) без відкриття рахунку, а тому надання виписки по рахунку є неможливим.
Факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» про перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача. Відповідач вказаного факту не спростувала.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі №420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорія стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення зміні або скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повний текст постанови складено 18 грудня 2024 року.