Справа № 127/8872/24
Провадження № 22-ц/801/2352/2024
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Сопрун В. В.
18 грудня 2024 рокуСправа № 127/8872/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Матківської М.В., Панасюка О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №127/8872/24 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Зубаня Олександра Олександровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2024 року, яке ухвалила суддя Романюк Л.Ф. у Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 08 травня 2024 року,
В березні 2024 року КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, мотивуючи позовні вимоги тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2023 року скасовано судовий наказ виданий 31 серпня 2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 127/21776/23 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року в сумі 37 881,43 грн, а також судового збору у розмірі 268,40 грн.
КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21 вересня 2019 року № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182.
Житлове помешкання по АДРЕСА_1 де зареєстровані та проживають відповідачі, що підтверджується витягом з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ житлово - комунального господарства в м. Вінниці, забезпечується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються КП ВМР «ВМТЕ».
Вказаний житловий будинок технічно під'єднано до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «ВМТЕ», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету ВМР від 10 грудня 2020 року № 2634 та від 21 липня 2022 року № 1447, якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «ВМТЕ».
КП ВМР «ВМТЕ» своєчасно, належної якості надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
За період з 01 листопада 2021 року до 31 травня 2022 року включно сума боргу відповідачів за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води становить 37 881,43 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів, а також судовий збір.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року в розмірі 37 881,43 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» 3028 грн судового збору по 1514,00 грн з кожного.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Зубань О.О. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам встановленим по справі. Просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за послуги постачання гарячої води відмовити в повному обсязі, а в частині стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задовольнити частково та стягнути з відповідачів заборгованість за постачання теплової енергії в сумі 122,82 грн, яка рахувалася за відповідачами станом на 01 червня 2023 року, згідно даних Єдиного рахунку за надані житлово-комунальні послуги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 37 881,43 грн, оскільки суд не надав оцінки тому, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачі спожили послуги на зазначену суму. Крім того, суд першої інстанції не з'ясував дійсного показника лічильника, по якому б можна було встановити розмір отриманих послуг відповідачами з постачання гарячої води. Також вважає, що оборотна відомість містить завідомо неправдивий розмір заборгованості та не може бути належним та допустимим доказом існування боргу.
У відзиві на апеляційну скаргу КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» просило апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Зубаня О.О. залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом встановлено, що КП ВМР «ВМТЕ» є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умов визначених Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2019 року № 1182 зі змінами.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5), та їх помешкання забезпечується послугами з постачання теплової енергії, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».
За період з 01 листопада 2021 року до 31 травня 2022 року включно сума боргу відповідачів за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води становить 37 881,43 грн (а.с.6 - 7).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що споживаючи послуги, які надані КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», відповідачі не оплачували їх у встановлений законом строк і порядок.
З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 08 травня 2024 року, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується, оскільки вони є правильними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд не помилився у застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права, які їх регулюють, не порушив вимог процесуального законодавства.
Між сторонами існують договірні відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає передбачений пунктом 5 частини другої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідачі як споживачі зобов'язані оплатити спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань. У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, згідно ст. 525 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 1 Договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води виконавець зобов'язується надавати споживачеві власнику (наймачу) квартири та членам його сім'ї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі за відповідною адресою послуги з опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені цим договором.
У пункті 3.4 зазначеного Договору сторони погодили, що всі платежі за послуги з теплопостачання, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, незалежно від призначення платежу, вказаного у платіжному документі.
КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» своєчасно та у належній якості надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , протилежного відповідач не довела.
Надані позивачем оборотні відомості та розрахунок заборгованості суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження існування у відповідача заборгованості в розмірі зазначеному в даному розрахунку.
Відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, власного розрахунку наявної заборгованості або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.
Доказів на спростування наявної заборгованості по оплаті комунальних послуг відповідачем не надано, а її власний розрахунок зводиться до особистих міркувань та переоцінки наявних доказів.
З долучених до апеляційної скарги Єдиних рахунків за надані житлово-комунальні послуги, які відповідачка щомісячно отримувала вбачається, що вони містять платіжні вимоги щодо сплати боргу, а тому вона усвідомлювала, що є боржником.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що відповідачем не знімались показники вузла розподільного обліку гарячого водопостачання та не передавались до КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», не виконувався обов'язок з проведення періодичної повірки приладу обліку. Суду не надано відповідачем доказів на спростування цих тверджень позивача.
Відповідно до пункту 22 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року №690, споживач надає щомісяця (у спосіб, передбачений договором) виконавцеві або визначеній власником (співвласниками) особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, інформацію про обсяги споживання послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.
Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач підтвердила, що показники лічильника по гарячій воді не подавала, вважаючи, що не користується централізованим гарячим водопостачанням та його показник лічильника по гарячій воді залишився незмінний - 577 куб.м., проте її доводи суперечать вищезазначеним правилам.
Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором (підпункту 5 пункту 4 статті 17 Закону України «Про метеорологію та метеорологічну діяльність»).
Апеляційний суд не бере до уваги акт про прийняття вузла розподільного обліку/приладу - розподілювача теплової енергії на абонентський облік від 14 лютого 2024 року, оскільки заборгованість у відповідачів виникла за період 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року, тобто до опломбування вказаного лічильника.
Відтак доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Зубаня Олександра Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 18 грудня 2024 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Матківська М.В.
Панасюк О.С.