Справа № 758/9544/24
Категорія 35
11 листопада 2024 рокуПодільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Губенко О.М.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги,-
До Подільського районного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідач належним чином не здійснює оплату таких послуг, у зв'язку з чим, перед позивачем станом на 01 червня 2024 року утворилась заборгованість в сумі 127142 грн 83 коп., яка складається з: суми заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 23259,20 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 7801,82 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 23772,84 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 27219,11 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28226,55 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 15333,87 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 969,23 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 482,58 грн; заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 77,63 грн. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а також судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 серпня 2024 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.
02 серпня 2024 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27 серпня 2024 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва здійснено перехід від розгляду цивільної справи за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
12 вересня 2024 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме в частині: заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28226,55 грн, заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 15333,87 грн та просив застосувати строки позовної давності.
26 вересня 2024 року представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зазначив, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Таким чином, позивачем не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих з березня 2017 року.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року комунальне підприємство (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року, у зв'язку зі зміною законодавства, є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Як вбачається із матеріалів справи, 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) та Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).
Вказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
На виконання вимог Закону КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).
Частина 7 статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , які надає позивач за вказаною вище адресою.
У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р.№ 630 (далі - Правила).
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Відповідно до п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, абз.2 п.21 з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
За правилом п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Зі змісту ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, зазначений обов'язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме ст. 68, 156, 162.
За приписами статей 526, 525, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договорами або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1); боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).
Позивач належно виконує свої зобов'язання, а відповідач, у свою чергу, порушує свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків, заборгованість до 01 травня 2018 року становить за послуги з централізованого опалення - 23259,20 грн, за послуги з централізованого гарячого водопостачання - 7801,82 грн; заборгованість за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року становить за спожиті послуги з централізованого опалення - 23772,84 грн, за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води - 27219,11 грн; заборгованість з 01.11.2021 року становить за спожиті послуги з постачання теплової енергії - 28226,55 грн, за спожиті послуги з постачання гарячої води - 15333,87 грн.
У відповідності до розрахунків позивача, відповідач має також заборгованість: з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 969,23 грн; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 482,58 грн; зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 77,63 грн.
Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а отже, отримує житлово-комунальні послуги та є їх споживачем.
Доказів, що відповідач від послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року від послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, у встановленому чинним законодавством порядку, відмовився суду не надано, так як і не спростовано розмір заборгованості, нарахований позивачем, належними та допустимими доказами та не надано суду доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості.
Щодо застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання з оплати наданих послуг є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення заборгованості виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Разом з тим, набуття права грошової вимоги внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) ніяким чином не впливає на початок відліку строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач звернувся до суду з цим позовом у серпні 2024 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21.
З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Із наданого суду розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що станом на березень 2017 року заборгованість відповідача за послуги з централізованого опалення становить 15028,32 грн.
З огляду на те, що вказані позовні вимоги заявлено з пропуском строку позовної давності, сума заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 23259,20 грн підлягає зменшенню до 8230,88 грн, а у стягненні заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 7801,82 грн слід відмовити.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 10 червня 2024 року позивачем за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав сплачено 43 грн.
Крім того, позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №21411 від 18 липня 2024 року.
Із урахуванням наведеного, у зв'язку з тим, що позовні вимоги частково задоволено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн, а також витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав в розмірі 43 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2-5,11-13, 141, 196, 223, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 525, 610 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» суд, -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 8230,88 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 23772,84 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 27219,11 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28226,55 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 15333,87 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 969,23 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 482,58 грн;
- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 77,63 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 43,00 грн. - витрат пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та 3028,00 грн - судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, юридична адреса: площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 15.11.2024.
Суддя Леся БУДЗАН