печерський районний суд міста києва
Справа № 757/47217/24-к
пр. 1-кс-40649/24
30 жовтня 2024 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, що полягає у не поверненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12023000000001950, -
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження № 12023000000001950.
В обґрунтування скарги адвокат посилається на те, що старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001950, відомості про яке 19.10.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246, ч.2 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України.
18.12.2023, 19.12.2023 року здійснено обшуки за адресою: Івано-Франківська обл., Рожнятівський район, с. Ясень, вул. Польова, урочище «Поля» (земельні ділянки з кадастровими номерами 2624886701:1:009:0035, 262488671:01:009:0033), під час виконання яких вилучено майно, а саме екскаватор навантажувач марки «CATERPILLAR», моделі «320В», серійний номер ІХS00513, 1997 року випуску.
В ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 26.01.2024 року зазначено, що: «11.01.2024 року встановлено, що проїзд заблоковано важкою технікою, яка перешкоджає проведенню слідчих дій. На підставі вищевикладеного з метою врятування майна, 11.01.2024 року винесено постанову в порядку ч.3 ст. 233 ЦПК України та проведено невідкладний обшук, під час якого вилучено екскаватор навантажувач марки «CATERPILLAR», моделі «320В», серійний номер ІХS00513, 1997 року випуску».
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданим Західним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці власником екскаватора навантажувача марки «CATERPILLAR», моделі «320В», серійний номер ІХS00513, 1997 року випуску є ОСОБА_4 .
Вказане майно набуте законним способом, разом з тим володільцю майна не надано документів на підставі яких було вилучено вказане майно та безпідставно утримується працівниками поліції, а тому останній вважає, що наразі відсутні підстави для подальшого утримання майна.
Дане майно не було арештовано у встановленому ст. 170-171 КПК порядку, слідчий з клопотанням про арешт майна у продовж наступного робочого дня до суду не звертався.
Адвокат в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора та слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження №12023000000001950 відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 19.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2024 року року, надано дозвіл слідчим на проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 2624886701:01:009:0033 за адресою: Івано-Франківська обл., Калушский (колишній Рожнятівський) р-н, с. Ясень, урочище «Поля», що належить на праві власності ОСОБА_5 на якій розташований екскаватор навантажувач марки «CATERPILLAR», моделі «320В», серійний номер 1ХS00513, 1997 року випуску, вагою 24215 кг, з метою фіксації відомостей про вчинення кримінального правопорушення та встановлення осіб, які причетні до його вчинення, відшукання та вилучення екскаватора навантажувача марки «CATERPILLAR», моделі «320В», серійний номер 1ХS00513, 1997 року випуску, вагою 24215 кг.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 18.12-19.12.2023 року за адресою: Івано-Франківська обл., Калушский (колишній Рожнятівський) р-н, с. Ясень, урочище «Поля», майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2024 року на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.
Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право ОСОБА_4 законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_4 відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, що полягає у не поверненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12023000000001950 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1