Справа № 755/18688/24
Провадження №: 3/755/6588/24
"17" грудня 2024 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 04.10.2024 року, о 23:14, керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по пр-ту Соборності, не виконав вимог про зупинку транспортного засобу завчасно поданим за допомогою диску червоного кольору працівником поліції, який в подальшому був зупинений шляхом переслідування. Своїми діями порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України, Правила), за що передбачена відповідальність ст. 122-2 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 04.10.2024 року, о 23:15, керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , у м. Києві по пр-ту Соборності, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 474906. Своїми діями водій порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 , 05.10.2024 року о 01:05, у м. Києві, по пр-ту Соборності, 15, керував автомобілем «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 473505. Своїми діями водій порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно зі ст. 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Відповідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав та пояснив, що ввечері 04.10.2024 року він, керуючи автомобілем «Toyota Corolla», їхав разом зі своє дружиною додому. Переїхавши міст Патона, його зупинили працівники поліції. Під час спілкування з працівниками поліції останні запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager», однак він відмовився та запропонував працівникам поліції провести його огляд у лікаря у медичному закладі за адресою: м. Київ, вул. Братиславська. Після чого, він сів за кермо свого автомобіля та поїхав з місця події, оскільки вважав, що працівники поліції дали йому такий дозвіл. Однак, у подальшому працівники поліції його переслідували, зупинили та повідомили, що його ніхто не відпускав з місця події. Працівниками поліції було повторно запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager», проте він знову відмовився та просив працівників поліції пройти огляд у лікаря у медичному закладі за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, на що працівники поліції йому відмовили та склали два протоколи про адміністративні правопорушення за ст.ст. 122-2, 130 КУпАП. Крім того, вночі 05.10.2024 року, після складання вказаних протоколів, працівники поліції поїхали, а він сів за кермо транспортного засобу та разом з дружиною поїхав додому. Однак через невеликий проміжок часу його знову зупинили патрульні на блок-посту за порушення ПДР та знову запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Він повідомив працівникам поліції про те, що на нього вже був складений протокол за ст. 130 КУпАП, знову відмовився від проходження огляду за допомогою приладу «Drager» та просив працівників поліції пройти огляд у лікаря у медичному закладі за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, куди він поїде на власному автомобілі, бо не хотів залишати автомобіль на дорозі. Однак працівники поліції йому відмовили та склали протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Зазначив, що у день події він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, працівники поліції не повідомили йому, які саме він мав ознаки сп'яніння. Вважає, що з боку працівників поліції були численні порушення вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М.Ю. заявив та подав письмове клопотання про закриття провадження у справі посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом; ОСОБА_1 бажав пройти огляд в закладі охорони здоров'я, однак не був туди доставлений працівниками, що свідчить про недотримання останніми встановленого законом порядку огляду; до матеріалів провадження додані небезперервні відеозаписи події, у зв'язку з чим дані відеозаписи не можуть бути належними доказами.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За невиконання вимог пункту 2.5 Правил передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративні правопорушення, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 143014 від 04.10.2024 року, серії ЕПР1 № 858601 від 05.10.2024 року, серії ЕПР1 № 143086 від 05.10.2024 року зі змісту яких вбачається порушення водієм Правил дорожнього руху України, а також про факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку. Протоколи сумніву у суду не викликають, оскільки складенні відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП.
У протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП;
- картками обліку адміністративних правопорушень;
- направленнями від 04.10.2024 року та 05.10.2024 року на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції;
- рапортом працівника поліції, відповідно до якого 04.10.2024 року під час несення служби у складі екіпажу «Рубін 1209», за адресою міст Патона, о 23:15 на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію України» був зупинений транспортний засіб «Toyota Corolla», н/з НОМЕР_1 , шляхом переслідування на службовому транспортному засобі, з проблисковими маячками синього та червоних кольорів за адресою: м. Київ, пр-т Соборності з'їзд на вул. Миколайчука, який не зупинився о 23:14 на законну вимогу працівника поліції, завчасно подано про зупинку даного транспортного засобу диску червоного кольору, під керуванням водій ОСОБА_1 . При спілкуванні з водієм були виявленні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на відео з камери 474906, чим порушив п. 2.5 ПДР України, та було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також протокол за ст. 122-2 КУпАП, в електронному варіанті протоколу було допущено механічну помилку, а саме ст. 122-4 КУпАП.; - відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського 474906, з якого вбачається, що працівниками поліції було зупинено водія автомобіля «Toyota Corolla» ОСОБА_1 за порушення ПДР України (невиконання вимог про зупинку транспортного засобу) та, після виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, водію запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій погодився (час відеозапису події 04.10.2024 року - 23:17). З відеозапису також вбачається, що водій ОСОБА_1 для вирішення ситуації запропонував працівникам поліції гроші (час відеозапису події 04.10.2024 року - 23:18), на що отримав відмову. Потім водій забажав залучити свідків на проходження огляду та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager» на місці зупинки, водій запропонував працівникам поліції поїхати до лікаря у медичний заклад за адресою: м. Київ, вул. Братиславська на власному автомобілі, працівник поліції повідомив водія про відсторонення від керування транспортним засобом (час відеозапису події 04.10.2024 року - 23:23, 23:27). Після чого, о 23:39 ОСОБА_1 сів за кермо свого автомобіля та залишив місце події. Працівники поліції переслідували автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 та зупинили його, о 23:50 вдруге повідомили останньому про відсторонення його від керування транспортним засобом на прохання водія відпустити додому. ОСОБА_1 було підтверджено, що він відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння (час відеозапису події 05.10.2024 року - 00:01). Водій підтвердив, що розуміє, що відсторонений від керування транспортним засобом. У зв'язку з наведеним, працівники поліції склали на водія ОСОБА_1 протоколи про адміністративні правопорушення, передбаченні ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомили його з їх змістом, вилучили посвідчення водія, водій не погодився з протоколами та від їх отримання відмовився. Після цього водій висловив бажання поїхати до лікаря у медичний заклад за адресою: м. Київ, вул. Братиславська. - відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського 473505, з якого вбачається, що 05.10.2024 року о 00:10 працівники поліції вдруге зупинили водія автомобіля «Toyota Corolla» - ОСОБА_1 за порушення ПДР України. О 00:12 ОСОБА_1 повідомив працівникам, що у нього вже було вилучено посвідчення водія. Працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявленні ознаки алкогольного сп'яніння та останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Drager» на місці зупинки, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду за допомогою приладу «Drager» та запропонував працівникам поліції проїхати до лікаря у медичний заклад за адресою: м. Київ, вул. Братиславська для проходження огляду (час відеозапису події 05.10.2024 року - 00:13-00:17). Разом з тим ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що бажає їхати тільки на власному автомобілі (час відеозапису події 05.10.2024 року - 00:18, 00:50). О 00:20 водій виявив бажання їхати додому на таксі, на чергову пропозицію працівника поліції поїхати на огляд сказав: «Хочете, то їдьте». Працівники поліції неодноразово повідомляли ОСОБА_1 про те, що приїде ще один патрульний екіпаж та він поїде з ними на огляд до лікаря (час відеозапису події 05.10.2024 року - 00:20-00:24, 00:34-00:35, 00:52). Водій ОСОБА_1 у день події о 00:25 в черговий раз повідомив працівникам поліції, що поїде додому, а о 00:49 зазначив, що не бажає залишати свій автомобіль на місці події та їхати до лікаря на автомобілі працівників поліції. Також водій повідомив о 00:57 про те, що працівники поліції «нічого не доб'ються навіть у лікарні, оскільки його там знають». У подальшому працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що на нього буде складений адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП, а саме за порушення п. 2.5 ПДР України - за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння (час відеозапису події 05.10.2024 року - 00:58).
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, є необґрунтованими, оскільки спростовуються відеозаписами події та у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що саме він керував автомобілем.
Крім того, доводи сторони захисту щодо не дотримання працівниками поліції чинного законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння є не обґрунтованими з огляду на наступне.
Так, суд при розгляді справи ураховує те, що ЄСПЛ у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із яких, будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання (щодо питання застосування зазначених положень див. у т.ч. рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших).
Відповідно, з урахуванням наведених критеріїв, порушення, які висуваються особі, у цій справі, розцінюються, як кримінальні, а тому підлягають розгляду з урахуванням процедури, визначеної національним законодавством для кримінальних правопорушень, а постановою від 15.02.2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів та те, що у постанові від 08.10.2019 року у справі № 639/8329/14-к Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду визначив, що підставою для визнання доказів недопустимими є не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних. … суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені.
У постанові від 06.07.2021 року у справі № 720/49/19 ВС зауважив, що за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
Повертаючись до обставин цієї справи суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі Суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.
Безумовно, істотне порушення фундаментальних справ і свобод особи не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.
Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті правопорушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
Так, проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок).
Разом з тим у цій справі не установлено факту істотного порушення указаних положень щодо алгоритму огляду особи та фундаментальних прав і свобод порушника. Щодо доводів захисника про не безперервність відео з місця події, то слід зазначити, що відсутність певного періоду часу на відео істотно не впливають на встановлення обставин справи. Як вбачається з відеозапису, то перерви відеозапису мали місце в часі - 1 секунда. Інші доводи сторони захисту, викладенні у клопотанні про закриття провадження у справі, є необгрунтованими. Також, суд відхиляє доводи водія ОСОБА_1 та його захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду на стан алкогольного сп'яніння, а навпаки, він хотів пройти огляд у медичному закладі за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, а працівники поліції йому відмовили. Так, з відеозапису убачається, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд як на місці зупинки, так й у медичному закладі, однак водій пропозиції працівників поліції ігнорував, вимагаючи їхати тільки в той заклад, куди він бажає за адресою: вул. Братиславська у м. Києві (повідомляючи 05.10.2024 року о 00:57 про те, що працівники поліції «нічого не доб'ються навіть у лікарні, оскільки його там знають»), та на власному автомобілі, у зв'язку з чим водію було повідомлено, що буде складено відповідний протокол за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Вказані дії водія працівниками поліції розцінені як ухиляння (відмова) особи від проходження огляду на стан сп'яніння. Суд вважає, що дії працівників поліції у цій ситуації є вірними, оскільки водію ОСОБА_1 інкримінується не керування у стані алкогольного сп'яніння, а саме відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, що є окремим складом правопорушення та є закінченим з моменти такої відмови.
Крім того, суд звертає особливу увагу на те, що ввечері 04.10.2024 року водія ОСОБА_1 перший раз зупинили працівники поліції за невиконання вимог зупинки транспортного засобу, потім під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення водій самостійно залишив місце події, що змусило працівників патрульної поліції на службовому автомобілі переслідувати авто під його керуванням. У подальшому, вночі 05.10.2024 року, після складання протоколів за ст.ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, будучи відстороненим від керування транспортним засобом, водій ОСОБА_1 сів за кермо транспортного засобу та продовжив рух, після чого був вдруге зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України та на нього було складено другий протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані дії водія носять протиправний характер у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Так, як зазначено у ПДР України, водій транспортного засобу, як учасник дорожнього руху, відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України зобов'язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, зокрема, й тих, які зобов'язують водіїв виконувати вимоги поліцейських. Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а п. 2.5 ПДР України передбачено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до п.2.5 ПДР України проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що містяться в матеріалах справи, зафіксовані події правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом, свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень.
Згідно зі ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
За таких обставин, враховуючи характер вчинених правопорушень, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору, а відтак слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 38, 40-1, 122-2, 130, 251, 266, 283-285 КУпАП, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про судовий збір»,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративні стягнення:
за ст. 122-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) грн 00 коп; за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік; за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Згідно ст. 36 КУпАП ОСОБА_1 остаточно призначити стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на користь держави. Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя І.М. Омельян