Справа № 215/4147/24
2/215/1917/24
18 грудня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.
за участю: секретаря - Бугрим К.О.
розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
24.06.2024 позивач ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» звернулось до суду з даною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 25.01.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний Договір №5436077 про надання споживчого кредиту, згідно якого останній отримав кредит в сумі 90000 грн. строком на 25 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті процентів належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на дату звернення до суду з позовною заявою становить 25416 грн. з яких: 9000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16416 грн. - заборгованість за процентами. Також, позивач здійснив нарахування 3% річних в сумі 1298,36 грн. та інфляційних втрат в сумі 1980 грн. Тобто загальна сума заборгованості відповідача становить 28694,36 грн.
19.06.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу №19.06/23-Ф, згідно якого до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги за Договором №5436077 про надання споживчого кредиту від 25.01.2022.
На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором №5436077 про надання споживчого кредиту від 25.01.2022 в розмірі 28694,36 грн.
Представник позивача Крюкова М.В. в судове засідання не з'явилась, надіслала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, згодна на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.12.2024 постановлено проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 25.01.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний Договір №5436077 про надання споживчого кредиту, згідно якого останній отримав кредит в сумі 90000 грн. строком на 25 днів зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с.49-64).
19.06.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу №19.06/23-Ф, згідно якого до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги за Договором №5436077 про надання споживчого кредиту від 25.01.2022 (а.с.67, 114-123).
Заборгованість відповідача ОСОБА_1 , станом на дату звернення до суду з позовною заявою становить 25416 грн. з яких: 9000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16416 грн. - заборгованість за процентами (а.с.21-46).
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та визначається залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_1 , позивач здійснив нарахування 3% річних в сумі 1298,36 грн. та інфляційних втрат в сумі 1980 грн. (а.с.11).
Оскільки, відповідач своєчасно та належним чином свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконала, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сторони не звільнені від сплати судового збору
Позивачем при пред'явленні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. (а.с.1), витрати на сплату якого, у зв'язку із задоволенням позовної заяви, слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Представником позивача до позовної заяви доданий звіт про надання правничої допомоги згідно Договору №07/07-22 від 07.07.2022 щодо понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з отримання правничою допомогою на суму 10000 грн. (а.с.131).
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
Чинне процесуальне законодавство встановило такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 вказано, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи обсяг виконаних процесуальних дій представника позивача, а також те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки даний спір є незначної складності, суд вважає, що зазначені представником позивача судові витрати в сумі 10000 грн. є суттєво завищеними.
Суд вважає, що сума судових витрат на правничу допомогу у 5000 грн. цілком відповідає рівню складності справи та об'єму наданої адвокатом Крюковою М.В. правничої допомоги позивачу, є справедливою та розумною, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість за Договором №5436077 про надання споживчого кредиту від 25.01.2022 в розмірі 28694,36 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 5000грн. витрат, пов'язаних з отриманням професійної правничої допомоги, а всього 36116,76 грн.
Повне рішення складено 18.12.2024.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 44559822, адреса: м. Київ, вул. Загородня, будинок №15, офіс №118/2.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .