г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 197/278/24
Номер провадження 2/213/1147/24
17 грудня 2024 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Мазуренка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Гусарової О.С.,
за відсутності учасників справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правав спільної сумісної власності на квартиру, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яка була уточнена, до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру. Просить здійснити поділ спільного майна подружжя та визнати за ним - ОСОБА_1 право власності на частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 57,3 кв.м., у тому числі житлової 41кв.м., що має приміщення: кухню, ванну, туалет, водопровід, центральне опалення, природний газ, та знаходиться на другому поверсі п'ятиповерхового панельного житлового будинку, за договором купівлі- продажу квартири від 17 серпня 2012 року, зареєстрованого за №1133, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, у якій просить розглянути справу у його відсутності. Суд вважає можливим розглянути справу без участі позивача.
Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся судом належним чином. Про причини неявки відповідач не повідомив, відзив на позов або будь-яких заяв та клопотань до суду не направив.
На підставі наявних у справі доказів, суд постановляє заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вкказана цивільна справа надійшла до суду відповідно до ухвали Широківського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року за підсудністю.
Ухвалою судді від 06 травня 2024 року позовна заява була залишена без руху.
Ухвалою судді від 14 травня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 29 липня 2024 року за клопотанням позивача витребувані докази .
Ухвалою суду від 27 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у справі.
Дослідив письмові матеріали справи, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
26 серпня 2006 року між сторонами укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №125 (а.с. 12 - копія свідоцтва).
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 шлюб між сторонами було розірвано (а.с.13-15 - копія рішення).
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 17 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О., відповідачем по справі - ОСОБА_2 було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею якої складає 57,3 кв.м., у тому числі житлової 41кв.м. (а.с.5-6 - копія договору, а.с.10 - копія витягу з Державного реєстру правочинів).
29 серпня 2012 року квартира зареєстрована в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» на праві приватної власності за ОСОБА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що видно із витягу про державну реєстрацію прав, номер витягу 35325886 від 29.08.2012, розмір частки 1/1, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 17.08.2012 (а.с.11 - копія витягу).
Відповідно до звіту про оцінку майна, оціночна (ринкова) вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 станом становить 174190 грн. (а.с.45 - 50 - копія звіту).
Викладеними обставинами відповідають правовідносини, які виникають із рівних прав подружжя на майно, набуте за час шлюбу.
На підставі ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічні положення щодо режиму спільної власності подружжя закріплені в ст.70 СК України, ст.368 ЦК України.
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч.1 ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).
Згідно з ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
Пунктами 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (далі - Пленум) визначено, що суд, вирішуючи спори між подружжям про майно, повинен встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути квартири. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до п.22 Пленуму, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При цьому, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст. 70 СК України).
Частиною 2 ст.372 ЦК України також передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно з ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення.
Як видно з позовної заяві, сторони не могли досягти згоди щодо поділу спільного майна.
Також встановлено судом, що спірне нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 була придбана відповідачем у період шлюбу із позивачем. Відповідачем не наведено фактів придбання квартири за власні кошти, які не були сімейним бюджетом подружжя, відзив на позов не подано.
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши всі докази у справі в їх сукупності, виходячи із конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору за подання позову у розмірі 1750,00 грн.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 63, 69- 71 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 57,3 кв.м., у тому числі житлова - 41 кв.м., за Договором купівлі- продажу квартири від 17 серпня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О., зареєстрованим в реєстрі за №1133.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: не відомо, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн 00коп.
Копію рішення направити сторонам.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: не відомо, адреса: АДРЕСА_4 .
Дата складення повного тексту судового рішення - 17 грудня 2024 року.
Суддя В.В.Мазуренко