Справа № 263/14453/20
Провадження № 1-в/201/304/2024
25 жовтня 2024 року Жовтневий районний суд
міста Дніпропетровська
у складі: головуючого-судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в місті Дніпрі подання начальника відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонських областях, ОСОБА_3 , про приведення вироку відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог закону,-
Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 лютого 2021 року, ОСОБА_4 було визнано винуватим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на один рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Представником уповноваженого органу з питань пробації в суд направлено подання про приведення вищевказаного вироку у відповідність до вимог Кримінального кодексу України та змін, внесених Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Учасники судового провадження, а також представник органу з питань пробації у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду подання повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили, що не перешкоджає розгляду подання за їх відсутності.
Дослідивши матеріали подання, а також вирок суду від 10 лютого 2021 року, суд приходить до наступних правових висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Так, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року, статтю 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено у новій редакції, зокрема вказано «Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21, зазначила, що Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2020 року становить 2102 грн, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян на 2020 рік становить 1051,00 грн, а два неоподатковуваних мінімуми становить 2102 грн.
Отже, згідно нової редакції ст. 51 КУпАП, привласнення чужого майна, яке було ввірено особі, якщо вартість викраденого майна шляхом привласнення на момент вчинення правопорушення, становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2020 році становило 2102,00 грн.
Як вбачається з вироку Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 лютого 2021 року, ОСОБА_4 вчинив декілька епізодів злочинної діяльності, спричинивши наступну матеріальну шкоду: 294,84 гривень, 640,91 гривень, 1313,14 гривень, 1449, 28 гривень, та 2279,71 гривень.
Враховуючи те, що по останньому епізоду привласнення чужого майна, яке було ввірено особі, який мав місце 10 січня 2020 року, за вчинення якого ОСОБА_4 було визнано винуватим вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 лютого 2021 року, вартість привласненого майна становить 2279,71 гривень, що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним правопорушенням.
За таких обставин, декриміналізація частини епізодів кримінальних правопорушень не впливає на остаточне покарання, призначене вироком суду від 10 лютого 2021 року.
Крім цього суд враховує, що вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 лютого 2021 року, засудженому ОСОБА_4 було призначено одне загальне покарання за ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України (за усіма п'ятьма епізодами злочинної діяльності), а не за окремим епізодом, що унеможливлює застосування положень Закону № 3886-IX від 18 липня 2024 року до покарання за цим вироком суду.
За таких обставин, подання начальника відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонських областях, ОСОБА_3 є таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 74 КК України, суд -
В задоволенні подання начальника відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонських областях, ОСОБА_3 , про приведення вироку відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідність до вимог закону - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня проголошення ухвали суду.
Головуючий-суддя: ОСОБА_1