Справа № 201/4679/24
Провадження № 2/201/2501/2024
Іменем України
(заочне)
04 грудня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
23.04.2024р. АТ «Перший Український міжнародний банк» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1 - 6).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 26.04.2024р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 64).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 15.07.2021р. між АТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву № 1001992915401 про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб та оформив споживчий кредит (далі - кредитний договір). На підставі кредитного договору відповідачу було видано кредит у сумі 50 000,00 грн.
АТ «Перший Український міжнародний банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісію та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах передбачених договором, однак тривалий час відповідач належним чином свої зобов'язання по сплаті кредитних коштів не виконує та взагалі припинив повертати кредит, у зв'язку з чим у нього перед банком утворилась заборгованість, яка станом на 01.02.2024р. становить 74 006,18 грн., з яких: 43 301,08 грн. - заборгованість за кредитом; 7,90 грн. - заборгованість за процентами; 30 697,20 грн. - заборгованість за комісією.
Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
В судові засідання, призначені на 27.05.2024р., 22.08.2024р., 29.10.2024р. та на 04.12.2024р. представник позивача не з'явилася, про дати та час слухання повідомлялася належним чином. При цьому, у поданому позові представник позивача Киричук Г.М. (діє на підставі довіреності від 14.10.2022р. - а.с. 49-50) зазначила, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення (а.с. 5).
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 27.05.2024р., 22.08.2024р., 29.10.2024р. та на 04.12.2024р. не з'явився, про дати та час слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на підтверджену відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру адресу місця його реєстрації. Конверти, якими направлялись судова кореспонденція, були отримані відповідачем завчасно. Крім того відповідач повідомлявся про судовий розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судової влади».
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua та беззастережно приєднався до умов договору у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені договором комплексного банківського обслуговування послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив, що дає свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах, а саме з наданням кредиту на: на загальні споживчі цілі, сплата разової комісії банку.
Відповідно до заяви № 1001992915401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 11 жовтня 2021 року банк надає позичальнику суму кредиту, яка становить 50 000,00 грн., у тому числі: на загальні споживчі цілі - 50 000,00 грн., для сплати разової комісії - 0 грн. Строк кредиту та договору страхування - 24 місяців. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99% річних (пункт 5 кредитного договору), розмір процентної ставки - 0,01% річних, разова комісія 0,00% + 0 грн. (а.с. 17-19).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. п. 3, 4, 5, 6 Паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит), який підписаний відповідачем, тип кредиту - кредитна лінія, ліміт кредиту - від 0 до 100 000,00 грн. (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит), строк кредитування - 24 місяців, мета отримання кредиту - загальні споживчі цілі, процентна ставка - 0,01 % річних, щомісячна комісія по обслуговуванню кредиту - 3,99 %, комісія по обслуговування кредитної заборгованості 1995,00 грн. щомісяця, пеня - відсутня (а.с. 4).
Тобто, своїм підписом відповідач підтвердив, що дає згоду на те, що його заява про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, разом з Паспортом споживчого кредиту складає договір кредитування, з яким він ознайомився і до якого заперечень не має.
Відповідно до платіжної інструкції № TR.52811842.107312.8810 від 11.10.2021р. відповідачу згідно з договором № 1001992915401 від 11.10.2021р. було перераховано кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 (а.с. 42).
Факт отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 підтверджено також випискою по особовому рахунку клієнта за період часу з 11.10.2021р. по 01.02.2024р. включно (а.с. 46-48).
Виписка по рахунку згідно з Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.
За такого, з наданої банком виписки по особовому рахунку чітко прослідковується користування кредитними коштами, а отже є доведений факт отримання ОСОБА_1 споживчого кредиту та користування цим кредитом.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином умов договору не виконував. На погашення кредитних коштів оплату проводив частково та з порушенням термінів.
Детальними розрахунками заборгованості за вказаним кредитним договором підтверджено факт порушення відповідачем умов кредитного договору та не виконання зобов'язань, що випливають з них.
Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені договором не виконує, термін сплати коштів порушено.
Згідно з детальним розрахунком заборгованості, станом на 01.02.2024р. відповідач має непогашену заборгованість перед банком (позивачем) за кредитним договором № 1001992915401 від 11.10.2021р. в розмірі 74 006,18 грн., з яких: 43 301,08 грн. - заборгованість за кредитом; 7,90 грн. - заборгованість за процентами; 30 697,20 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 43 - 45).
Доказів, які б спростовували надані позивачем розрахунки за кредитним договором № 1001992915401 від 11.10.2021р. та доводили б повне виконання боржником кредитних зобов'язань відповідачем суду не надано.
Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідача порушені вимоги чинного законодавства, що регулюють кредитні правовідносини.
01.02.2024р. відповідачу позивачем направлено письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, однак дана вимога залишена відповідачем без задоволення (а.с. 37 - 38).
Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов'язального права по кредитному договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частиною другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20).
Пунктом 5 укладеного між сторонами кредитного договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й у графіку щомісячних платежів, який є частиною кредитного договору від 11 жовтня 2021 року.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення пункту 5 кредитного договору, укладеного 11 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За такого вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією по обслуговуванню кредитної заборгованості в розмірі 30 697,20 грн. є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Таким чином, враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору та не в повному обсязі розраховувався з позивачем за кредитом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими лише в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 43 301,08 грн. та заборгованості за відсотками, в розмірі 7,90 грн., а тому підлягають задоволенню лише у зазначеній частині.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1 417,60 грн. (розмір заявлених вимог 74 006,18 грн., розмір вимог, що підлягають задоволенню 43 308,98 грн., розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом 2 422,40 грн. (2 422,40 грн. х 43 308,98 грн. : 74 006,18 грн. = 1 417,60 грн.).
На підставі ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, умовами кредитного договору, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 280, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 1001992915401 від 11 жовтня 2021р. у розмірі 43 308 (сорок три тисячі триста вісім) грн. 98 коп., з яких: 43 301,08 грн. - заборгованість за кредитом; 7,90 грн. - заборгованість за процентами.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) судові витрати у розмірі 1 417 (одна тисяча чотириста сімнадцять) грн. 60 коп.
Копії цього рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 09 грудня 2024 року.
Суддя Наумова О.С.