Справа № 210/4138/24
Провадження № 2/210/1414/24
іменем України
16 грудня 2024 року Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Криворізької міської Ради, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті, суд -
Позивач ОСОБА_3 , через свого представника - адвоката Палішеву Н.О., звернулась до суду з вищеназваним позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження родинних відносин із померлою до позову додається копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 , 1989 р.н., яке видане Дзержинським ЗАГС м. Кривого Рогу 12.05.1989 року та копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , яке видане Дзержинським відділом реєстрацій актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького МУЮ 02.11.2013 року
Спадкове майно, що залишилося після смерті матері, складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належала померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Колесниковою Н.Л. 24.12.2003 року №6534 (копія договору та витягу про реєстрацію до позову додаються) та 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власност № НОМЕР_1 від 17.12.1999.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй вищевказане нерухоме майно.
28 червня 2024 року позивач, як спадкоємець за законом, звернувся до ОСОБА_7 державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 . Але постановою від 28 червня 2024 року №815/02-14/02-31 нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено в зв'язку із тим, що у встановлений законодавством строк із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері до нотаріальної контори вона не звернулася, відповідно до цього пропустила строк, встановлений для прийняття спадщини, а також позивачем не надано відповідних документів, які б підтверджували факт постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті, а саме рішення суду, яке набрало законної сили про встановлення факту постійного проживання із померлою відповідно до ст. 1268 ЦК України. На підставі вищевказаного позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Крім того, зазначає, що мати позивача ОСОБА_4 , 1947 року народження померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира, в якій була зареєстрована померла належить на праві приватної власності позивачу на підставі договору дарування, посвідченого Третьою державною нотконторою 25.06.2010 року реєстр №1-1963, яку свого часу померла подарувала позивачу. Позивач з 2010 року і по теперішній час постійно мешкає у цій квартирі, а ОСОБА_4 , хоча у була зареєстрована у квартирі по АДРЕСА_1 , фактично мешкала а іншою адресою: АДРЕСА_3 , де зареєстрована позивач. Приблизно в червні 2023 року у ОСОБА_4 діагностували рак головного мозку, враховуючи стан здоров'я та похилий вік матері і можливості позивача, у червні 2023 року для можливості здійснення цілодобового догляду за матір'ю вона забрала її до себе у квартиру по АДРЕСА_1 , де ОСОБА_4 мешкала постійно до самої смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підтвердження факту постійного проживання позивача та його матері до позову додається акт про фактичне проживання особи від 03 липня 2024 року, який складено мешканцями будинку АДРЕСА_4 , підписи яких засвідчено майстром ТОВ «Сітісервіс КР» до того ж стороною позивача окремо буде подано клопотання про виклик свідків, які у судовому засіданні також зможуть підтвердити факти, викладені у позові.
В зв'язку з відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом, позивач вимушена звернутись до суду і просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , 1989 року народження, разом із спадкодавцем, матір'ю ОСОБА_4 , 1947 року народження, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі, у період з червня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 19 липня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Крім того, ухвалою суду від 19 липня 2024 року було витребувано у Третій криворізькій державній нотаріальній конторі копію спадкової справи, яку було заведено після смерті ОСОБА_4 .
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідачу Територіальній громаді в особі Криворізької міської ради, судом було направлено копію позовної заяви з додатками, однак, відзиву на позовну заяву до суду відповідачем подано не було. Представник відповідача подав заяву в якій зазначив, що представництво інтересів відповідача повинен представляти представник Металургійної районної в місті ради, а тому справу необхідно слухати з врахуванням його думки.
На адресу суду надійшла заява від представника Металургійної районної в місті ради в якій останній просить суд слухати справу без представника, розгляд справи провести за наявними у справі матеріалами.
Третя особа ОСОБА_2 , не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
У відповідності до ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).
При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, письмовими матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіює свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 та копією спадкової справи №285/2024.
Родинні відносини позивача з померлою ОСОБА_4 підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 , яке видане Дзержинським ЗАГС м. Кривого Рогу 12.05.1989 року та копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_8 (чоловік позивача) та ОСОБА_5 (позивача), серії НОМЕР_4 , яке видане Дзержинським відділом реєстрацій актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького МУЮ у Дніпропетровській області 02.11.2013 року.
Відповідно до Акту б/н від 03.07.2024 року, який складений мешканцями будинку АДРЕСА_4 , померла ОСОБА_4 останній пів року до смерті мешкала за адресою АДРЕСА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_9 .
Спадкове майно, що залишилося після смерті матері, складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належала померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Колесниковою Н.Л. 24.12.2003 року №6534 та 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власност № НОМЕР_1 від 17.12.1999 року.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй вищевказане нерухоме майно.
28 червня 2024 року позивач, як спадкоємець за законом, звернувся до ОСОБА_7 державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .
Постановою від 28 червня 2024 року №815/02-14/02-31 нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено в зв'язку із тим, що у встановлений законодавством строк із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері до нотаріальної контори вона не звернулася, відповідно до цього пропустила строк, встановлений для прийняття спадщини, а також позивачем не надано відповідних документів, які б підтверджували факт постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті, а саме рішення суду, яке набрало законної сили про встановлення факту постійного проживання із померлою відповідно до ст. 1268 ЦК України.
Згідно положень п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною 1 ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частиною 1 ст.1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
У випадку, якщо спадкоємець фактично постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте у його паспорті відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання разом із спадкодавцем, а також відсутні докази, визначені п. 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Враховуючи те, що встановлення факту породить для позивача певні юридичні наслідки (можливість оформлення права на спадщину) та іншого шляху для підтвердження даного факту не існує, на підставі зібраних у справі та досліджених доказів, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 , постійно проживала разом із спадкодавцем, матір'ю ОСОБА_4 , 1947 року народження, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі, у період з червня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вважає за необхідне позовну заяву задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст..ст. 1216, 1217, 1218, 1296, 1297 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Криворізької міської Ради, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , 1989 року народження, разом із спадкодавцем, матір'ю ОСОБА_4 , 1947 року народження, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі, у період з червня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: Н. А. Літвіненко