Справа № 199/10556/24
(1-кс/199/1015/24)
18 грудня 2024 року м.Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 , розглянувши скаргу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого
17.12.2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла скарга начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого.
Скаржник просить у резолютивній частині скарги зобов'язати слідчого відділення № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровські області, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні дані за його повідомленням від 20.11.2024 року відносно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та розпочати досудове розслідування.
В мотивувальній частині скарги вказується, що він, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 , 20.11.2024 року звернувся до відділення № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровські області із повідомленням, які вказують на вчинення громадянином ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Всупереч положенням ст. 214 КПК України, даних про те, що зазначена заява внесена до ЄРДР станом на сьогодні не отримано.
Слідчий суддя, вивчивши доводи, якими обґрунтовується скарга, дійшов висновку про її повернення з таких підстав.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), ст.ст. 303-308 КПК України.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Так, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою. Чинним кримінальним процесуальним законодавством України на стадії досудового розслідування в рамках кримінального провадження наділено правом визначене коло осіб на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, тобто сторони обвинувачення у кримінальному провадженні в розумінні ст. 3 КПК України, що є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, серед іншого, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до вимог п. п. 1-3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо: скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Статтею 214 КПК України встановлено обов'язок слідчого, дізнавача, прокурора, після внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З положень ст. 26 КПК України слідує, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Тобто, виходячи зі змісту статей 22, 26 КПК України, на особу, яка подає скаргу, покладається обов'язок доведення перед слідчим суддею того, що скаргу подала особа, яка має на це право; скарга підлягає розгляду в цьому суді, скарга подана у встановлений строк та на дію чи бездіяльність, що підлягають оскарженню до слідчого судді.
При цьому, слідчий суддя наголошує, що слідчий суддя (суд) не має права самостійно відшукувати докази на підтвердження фактів, обставин, викладених в скарзі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого, встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у скарзі, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи.
При цьому, слідчий суддя констатує той факт, що скаржником, відповідно до вимоги статей 22, 26 КПК України, до скарги не долучено та слідчому судді не подано жодного документу взагалі, зокрема:
1) у яких порушено перед слідчим суддею питання про зобов'язання уповноваженої особи - слідчого відділення № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровські області, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні дані за його повідомленням від 20.11.2024 року відносно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та розпочати досудове розслідування;
2) його повідомлення слідчого слідчого відділення № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровські області від 20.11.2024 року про скоєння кримінального правопорушення громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
3) не надано документів на підтвердження того, що скаржник звертався до слідчого слідчого відділення № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровські області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення,
що позбавляє слідчого суддю встановити факт набуття начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 статусу заявника у кримінальному провадженні та набуття останнім права на звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого.
До того ж, у зв'язку з тим, що до скарги не додано жодного документу, що містять відомості на підтвердження можливості внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 , у тому числі, що кримінальне провадження здійснюється щодо вчинення кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, слідчий суддя позбавлений можливості перевірити, чи підсудна Амур-Нижньодніпровському районному суду м. Дніпропетровська скарга начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 .
Таким чином, скаржник не додав до скарги доказів на підтвердження звернення ним з (або направлення ним) заявою про вчинення кримінального правопорушення, а також і її отримання слідчим слідчого відділення № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровські області. Ці обставини також неможливо встановити і зі змісту скарги.
Слідчий суддя зазначає, що скаржником не доведений факт звернення із заявою про кримінальне правопорушення до уповноваженої особи - слідчого відділення № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровські області, тому на теперішній час начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 не може вважатися таким, що набув процесуальний статус заявника у розумінні ст. 60 КПК України, у зв'язку з чим подана ним скарга підлягає поверненню. Крім того, у скарзі не зазначені обставини вчиненого кримінального правопорушеня, що позбавляє слідчого суддю можливості визначити його кваліфікацію за відповідними статтями КК України та встановити їх належність до сфери здійснення судового контролю слідчими суддями районного суду.
У зв'язку з викладеними обставинами, слідчий суддя доходить переконання про необхідність повернення скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані висновки слідчого судді не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Також, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, в порядку, передбаченому КПК України.
Керуючись статтями 22, 26,60, 303-304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Скаргуначальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого, - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали слідчого судді невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу разом із скаргою (матеріали, які мали бути додані до скаргі, слідчому судді не подавались).
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня отримання її копії безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
18.12.2024