Справа № 199/10515/23
(2-а/199/7/24)
Іменем України
01 листопада 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.,
при секретареві Дубовик А.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії АА № 00014921 від 21.11.2023 р.,-
Позивач до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії АА № 00014921 від 21.11.2023 р.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що заступником начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті неправомірно винесено відносно мене постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 21.11.2023 серії AA N.00014921 за ч.2 ст. 132-1 КУпАП на суму штрафу 17000 грн.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова про притягнення мене до адміністративної відповідальності винесена протиправно, оскільки відповідно до договору оренди і свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів належним користувачем та суб?єктом відповідальності є ОСОБА_2 ; відомості про належного користувача внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про належного користувача (Розділ II позову); в порушення ДСТУ OIML R134-1:2010 відповідач не застосував під час вимірювання параметру довжини відстаней між осями похибку в розмірі 600мм, що вплинуло на невірне кінцеве визначення показника відстані між осями і відповідно на невірне визначення нормативного вагового параметру 21,000 тонн, замість 24,000 тонн (Розділ III позову); додатковим підтвердженням несправності вагового комплексу WIM-03 € те, що транспортний засіб здійснював рух по одному маршруту через шість окремих автоматичних вагових комплексів Укртрансбезпеки WIM 11, WIM 02, WIM 01, WIM 53 та WIM 59, однак перевищення вагових норм зафіксовано лише на комплексі WIM 03, а на інших перевищення не встановлено, що свідчить про очевидну несправність вагового комплексу WIM 03 (Розділ IV позову); при передбаченій законом можливості проведення розгляду справи за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та при наявності ймовірних спірних моментів, Укртрансбезпека повинна була провести розгляд справи за моєї участі, щоб надати мені можливість на додаткові пояснення, докази тощо, однак вона обмежилася формальним виписуванням постанов, чим порушила його право на захист; а також Укртрансбезека не застосувала передбачений пунктом 6 Інструкції №512 обов?язок уточнити у мене як власника вантажівок необхідні відомості щодо належного користувача, орендаря тощо (Розділ V позову).
З урахуванням викладеного просив суд поновити строк звернення до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.11.2023 серії АА №00014921; Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 21.11.2023 серії АА №600014921, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті, відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 132-1 КУпАП; Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 03150, м. Київ, Антоновича, буд. 51) сплачений судовий збір.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року позовну заяву було прийнято до провадження суду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивачу судом було надіслано копію ухвали суду від 08 грудня 2023 року.
Відповідачеві судом було надіслано копію ухвали суду від 08 грудня 2023 року та копію позовної заяви із додатками, яку останній отримав, про що свідчить штамп на супровідному листі про направлення документів.
02.01.2024 представник відповідача Башинська О.С. надала відзив на позовну заяву, в якому не погодилася з позовними вимогами та вважала їх необґрунтованими.
Зазначила, що положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів , а також порядок здійснення такого контролю. Як наслідок відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та може накладати адміністративне стягнення. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі №917/210/19. Механізм фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком, затвердженим постановою КМУ від 27.12.2019 №1174.
Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимо похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134 1:2006, IDT).
Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої мас транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі.
Щодо суб'єкта відповідальності за вказане правопорушення, то представник відповідача зазначає наступне.
Належний користувач - це фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до ЄДРТ3, згідно статті 14-3 КУпАП, несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису)
Невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований (позивача).
Позивач, будучи власником такого транспортного засобу, як того вимагає Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року №1145 (далі по тексту рішення - Порядок), не вжила заходів для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Особою, за якою зареєстрований транспорт DAF XF 460 FT, ДНЗ НОМЕР_1 на час вчинення адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення обліковується ОСОБА_1 . При цьому, відомості щодо користувача даного транспортного засобу (ФОП ОСОБА_2 , як зазначає Позивач) відсутні.
Також факт справності технічного засобу та достовірності встановлених ним відомостей повідомляє, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 3,3 яким здійснювалась фіксація правопорушень в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується: свідоцтвами про повірку №35-02/1133-1136; 23- 21/000193-000196;та сертифікатом перевірки типу UA.TR.001 76-20 Rev.0. Таким чином, автоматичний пункт габаритно-вагового контролю у русі станом на час фіксації адміністративних правопорушень, вчинених позивачем, був обладнаний приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, який станом на момент фіксації вчинення Позивачем адміністративних правопорушень був справним та готовим до експлуатації, а отже, показники вимірювань навантажень на осі та загально маси транспортного засобу, визначені ним, є об?єктивними та достовірними відомостями, згідно з Порядком № 1174.
09.01.2024 року від позивача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 січня 2023 року витребувано Державної служби України з безпеки на транспорті інформаційні карти ГВК з вагових комплексів стосовно транспортного засобу DAF XF 460 FT, д.н.з. НОМЕР_1 за період 19.11.2023 р. по наступних місцезнаходженнях:
1.1-й ваговий комплекс Укртрансбезпеки WIM11 (М-06, 246_008 км. Житомирська область);
2.2-й ваговий комплекс Укртрансбезпеки WIM02 (М-06, 24+336 Київська область);
3.3-й ваговий комплекс Укртрансбезпеки WIM01 (М-06, 24+130 Київська область);
4.4-й ваговий комплекс Укртрансбезпеки WIM59 (М-03, км 22+700 Київська область);
5.5-й ваговий комплекс Укртрансбезпеки WIM53 (М-03, 348+500 Полтавська область).
23.01.2024 року від представника відповідача Бугаєнко С.С. надійшли докази витребувані ухвалою віж 15 січня 2024 року.
01.11.2024 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
21.11.2023 заступником начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Криштоп Яніною Іванівною була винесена постанова серії АА №00014921 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 19.11.2023 о 19 год 18 хв., за адресою М-03, км 81+000, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 460 FT , ДНЗ НОМЕР_2 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження не строєні осі транспортного засобу на 12.4% (2.604 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3м або менше, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В матеріалах справи містяться свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF НОМЕР_3 , ДНЗ НОМЕР_2 та спеціалізованого напівпричепу TRAILOR S383EL, д.н.з. НОМЕР_4 , в яких вказано ОСОБА_2 , однак зазначено, що вона не є власником.
Відповідно до договору оренди автотранспортних засобів від 01.10.2023, ОСОБА_1 , орендодавець, передав в тимчасове оплатне користування (оренду) виключно для господарської діяльності вантажний сідловий тягач-ВС марки DAF XF 460 FT , ДНЗ AE1115AH, та спеціалізований напівпричеп цистерна TRAILOR S383EL, д.н.з. НОМЕР_4 , орендарю, ОСОБА_2 , строком на 3 роки з дати їх передачі.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 N 103 зі змінами, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено параметри транспортних засобів та їх составів за умови дотримання яких допускається їх рух. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 N 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 N 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Відповідно до п. п. 16, 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 N 1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Суд зауважує, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).
Відповідно до приписів п. 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Відповідно до приписів ст. 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п'ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).
Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
1) на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п'ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135);
2) на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) - керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п'ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий та восьмий статті 135).
Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. ст. 75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд відзначає, що оскаржувана постанова серії АА №00014921 від 21.11.2023 містить відомості про перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу на 12,4 % (2,604 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3 м або менше. Зафіксовано параметри транспортного засобу - 5 осей, навантаження на вісь 1 - 8050 кг, 2 - 9750 кг, 3 - 9150 кг, 4 - 9400 кг, 5 - 9550 кг, загальна маса - 45900 кг.
Вказані в постанові транспортні засоби складалися з спеціалізованого вантажного сідлового тягача та спеціалізованим напівпричепу цистерни, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу та не заперечується позивачем.
Суд зауважує, що п. 22.5 ПДР встановлена максимально допустима вага навантаження на строєні осі для даного транспортного засобу 21 тона.
Перевищення ваги було встановлено із врахуванням допустимо похибки вагових та габаритних параметрів даного транспортного засобу, які перевищили нормативні вагві та габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги.
Факт справності технічного засобу та достовірності встановлених ним відомостей повідомляє, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 3,3 яким здійснювалась фіксація правопорушень в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується: свідоцтвами про повірку №35-02/1133-1136; 23- 21/000193-000196;та сертифікатом перевірки типу UA.TR.001 76-20 Rev.0
Розрахунки перевищення маси навантаження на строєні осі транспортного засобу відповідачем здійснено правильно, а постанову про притягнення позивача до адміністративної серії АА №00014921 від 21.11.2023 є правомірною та законною.
Щодо тверджень позивача, що він не є суб'єктом відповідальності за даними порушеннями, оскільки відповідно до договору оренди і свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів належним користувачем та суб'єктом відповідальності є ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу для автоматизованого обліку передбачена Порядком про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року N 1145.
Суб'єкт відповідальності за правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП визначено ст. 14-3 КУпАП.
Так, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 122-2, ч. ч. 2, 3 ст. 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно пункту 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів (діла - ЄДРТЗ), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 N 779, до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вуличнодорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об'єкти обліку).
У відповідності до п. 4 Розділу вищезазначеного Порядку, внесення до ЄДРТЗ інформації про об'єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачою тимчасового реєстраційного талона.
Відповідно до підпункту 4 п. 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року N 1145, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до ЄДРТЗ, згідно статті 14-3КУпАП, несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, згідно пунктів 15, 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 N 1388 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок N 1388) вбачається, що: - всі дії щодо проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах; - за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
У відповідності до п. 3 Порядку N 1145, підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.
Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ.
Отже, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.
Натомість, позивач не надав жодних доказів на підтвердження обставин, того, що до ЄДРТЗ внесенні дані про належного користувача, а саме ОСОБА_2 .
Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС №3079/0/7-24 від 22.01.2024 року автомобіль DAF XF 460 FT, номерний знак НОМЕР_5 , вантажний, сідловий тягач, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 з 14.12.2022 по теперішній час зареєстрований на праві власності на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації місця проживання на дату реєстрації транспортного засобу: АДРЕСА_1 . До Єдиного державного реєстру транспортних засобів не вносилася інформація про належного користувача автомобіля - ОСОБА_2 , в Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08. 10.2022 № 1145. Також зазначено, що 05.10.2023 на зазначений автомобіль ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для поїздки за кордон НОМЕР_9 на строк до 05.10.2026.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки, позивач згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів на час прийняття постанов обліковується, як належний користувач транспортного засобу на час вчинення адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також те, що інші особи не звертались до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, то ОСОБА_1 є належним користувачем транспортного засобу.
Щодо тверджень позивача, що розгляд його справи був проведений відповідачем без його участі та йому не було надано можливість надати додаткові пояснення та відомості, суд зазначає, що відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року №1174, особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
Відповідно до ст. 249 Кодексу України справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправними постанов та їх скасування.
Щодо вимоги позивача поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Позивач, зазначає, що про оскаржувану постанову дізнався лише 29.11.2023 при отримані оскаржуваної постанови у відділенні Укрпошти за місцем проживання у поштовому конверті Укрпошти зі штрих кодом № 0600234304582.
Зазначені доводи свідчить про поважність пропуску строку позивачем для звернення до суду з цим позовом, а тому суд вважає можливим пропущений позивачем строк поновити.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2,9-11, 14, 72-77, 139, 229, 241-247, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом, визнавши причини його пропуску поважними.
Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії АА № 00014921 від 21.11.2023 р, - залишити без задоволення.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Богун О.О.
01.11.2024