Справа № 199/1693/24
(2/199/1527/24)
Іменем України
05 грудня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.
при секретареві Буточкіній М.К.
за участю:
представника позивачів ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю, -
Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю, та просили стягнути на їх користь 500 000 грн. моральної шкоди в рівних частках на кожного.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.10.2023 на 193 км пікет 1, головна колія №ІA станції Нижньодніпровськ, регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", пасажирським потягом №5001 сполученням "Нижньодніпровськ-Вузол-Дніпро-Головний" (електровоз ВЛ-11мб №397 Локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол) під керуванням машиніста ОСОБА_6 було смертельно травмовано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказані обставини було встановлено в ході досудового розслідування кримінального провадження №12023043010000224 розпочатого за фактом наїзду та відображені в постанові про закриття кримінального провадження від 28.11.2023 року.
Згідно висновку експерта №3035/НЕ від 27.10.2023 року отримані в результаті наїзду тілесні ушкодження перебувають в причинно-наслідковому зв?язку з настанням смерті.
Загиблий був батьком позивачів, тому їх смертю позивачам було спричинено моральну шкоду.
Враховуючи, викладене, позивачі просять суд стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на їх користь 500 000,00 грн. в рівних частках на кожного, в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої їм смертю батька.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 березня 2024 року відкрито провадження по справі і призначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
25 березня представником відповідача через електронний суд подано відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачами не надано доказів спричинення їм моральної шкоди, сам факт ДТП не є беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди. Ділянка залізничної колії на якій знаходився потерпілий не являється пішохідною зоною і знаходження ній сторонніх громадян категорично заборонено. А кримінальне провадження №12023043010000224 розпочатого за фактом наїзду та закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.
09 липня 2024 року представником відповідача через електронний суд подано пояснення по справі в яких зазначив, що До матеріалів справи позивачами було надано постанову про закриття кримінального провадження від 28.11.2023. Згідно даної постанови встановлено, що саме 19.10.2023 відбулася подія, щодо смертельного травмування ОСОБА_7 . Втім, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до настання події про яку зазначають Позивачі у своєму позові. Тобто в даному випадку Позивачами не доведено факт наїзду (зіткнення) рухомого складу залізничного транспорту. Адже і у висновку експерта №3035/НЕ відсутня повна інформація про смертельно травмовану особу, оскільки експерт зазначає, що провів судово-медичну експертизу трупу невідомого чоловіка, віком близько 65-70 років. Потім зазначає, що впізнаний як гр.. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав: невідомо. Проте, з висновку експерта неможливо встановити, на підставі яких доказів (свідків, документів), експерт встановив особу невідомого чоловіка, що ставить під сумнів інформацію зазначену, щодо впізнаного невідомого чоловіка. Крім того, з постанови про закриття кримінального провадження від 28.11.2023 неможливо встановити на підставі яких доказів слідчим встановлено, що смертельно травмовано саме гр. ОСОБА_7 , а не іншу особу, оскільки допитаний в якості потерпілого ОСОБА_8 , (нібито племінник загиблого) жодних свідчень щодо обставин залізнично-транспортної події не надав.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
05 грудня 2024 року справу розглянуто по суті.
У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність .
Заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.10.2023 на 193 км пікет 1, головна колія №ІA станції Нижньодніпровськ, регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", пасажирським потягом №5001 сполученням "Нижньодніпровськ-Вузол-Дніпро-Головний" (електровоз ВЛ-11мб №397 Локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол) під керуванням машиніста ОСОБА_6 було смертельно травмовано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За фактом настання цієї події 19.10.2023 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023043010000224 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, та розпочато досудове розслідування (а.с.7).
Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 28.11.2023 року кримінальне провадження №12023043010000224 від 19.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України (а.с.8-12).
Встановлено, що позивач-2 ОСОБА_4 є донькою померлого, ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25.08.2004 року (а. с. 20).
Копію свідоцтва про народження позивача-1, ОСОБА_3 , на підтвердження родинного зв'язку з померлим позивачами не надано.
У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04 січня 2024 року, виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 68 років, про що вчинено актовий запис №626 (а. с. 19).
Причиною смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку експерта №3035/НЕ від 27.10.2023 р. є розтрощення голови, тулубу та кінцівок, що підтверджено даними судово-медичної експертизи трупу (а. с. 13-18).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно вимог ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.
В даній справі предметом розгляду є вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, яка загинула у ДТП, пред'явлені на підставі статей 1167, 1187 ЦК України до власника дизельпоїзда (джерела підвищеної небезпеки).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків і інші способи відшкодування майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди (п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
Тобто частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, особу, відповідальну за моральну шкоду, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина першої статті 1188 ЦК України).
У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є володільцями джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14 (провадження № 61-6468зпв18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам, зокрема пасажирам, пішоходам. Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені у частині першій статті 1188 ЦК України, а особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, - частиною другою цієї статті.
Припис частини другої статті 1188 ЦК України підлягає застосуванню за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі). Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоді не має значення, і вони зобов'язані відшкодувати цю шкоду незалежно від такої вини (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
У пункті 55.1 вказаної Постанови Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що за змістом частини першої статті 614 ЦК України вина, як підстава відповідальності за порушення зобов'язання, це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди.
З огляду на це припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовується не тоді, коли встановлена вина кожного з власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких завдана шкода третій особі (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такої шкоди), а тоді, коли поведінка кожного із власників (володільців) була неправомірною (зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв'язку з чим відбулася вказана взаємодія та була завдана шкода третій особі).
Встановлення неправомірності діяння кожного з власників (володільців), які спільно завдали шкоди третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на цих власників (володільців) солідарного обов'язку з відшкодування шкоди.
Як вказано в постанові про закриття кримінального провадження №12023043010000224 від 19.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, актом службового розслідування дорожньо-транспортної пригоди від 19.10.2023 року встановлено, що під час прямування пасажирського потягу №5001 сполученням "Нижньодніпровськ-Вузол-Дніпро-Головний" (електровоз ВЛ-11мб №397 Локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол) під керуванням машиніста ОСОБА_6 по перегону Нижньодніпровськ-Вузол-Нижньодніпровськ на 195 км машиніст при швидкості 42 км/год. виконує випробування гальм на ефективність з розрядкою гальмівної магістралі на 0,6 кгс/см2 при цьому швидкість знизилась на 10 км/год. і гальмівний шлях склав 115 метрів при нормі 300-350 метрів. Після прослідування вихідного сигналу Н1 станції Нижньодніпровськ, при виїзді з кривої ділянки колії з особливою пильністю, в умовах обмеженої видимості (темний час доби), з подачею звукових сигналів, приблизно за 200 метрів до локомотиву, локомотивна бригада в проміні прожектора побачила сторонню особу, яка з лівої сторони за напрямком руху не зупиняючись продовжувала рухатись у напрямку колії, по якій рухався поїзд і на подачу звукових сигналів не реагувала. Машиніст електровозу ОСОБА_6 , для запобігання наїзду, під час прямування поїзда по зеленому показанні локомотивного світлофору при швидкості 54 км/год. на 193 км ПК 3 перегону Нижньодніпровськ-Пост-Амур негайно застосував екстрене гальмування перевівши ручку крана машиніста ум. №395 і ручку крана допоміжного гальма ум. №254 в VI положення з постійною подачею піску та звукових сигналів, але запобігти наїзду на людину не вдалося (а. с. 8-12).
Допитаний в якості свідка 27.10.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (машиніст електровозу), який показав, що 19.10.2023 о 02:08 год. він разом з помічником машиніста ОСОБА_9 рухався сполученням Нижньодніпровськ-Вузол - Дніпро-Головний на потязі N5001, електровоз ВЛ-11м6 №0497. Близько 02:15 год. при виїзді з кривої перебуваючи між станціями Нижньодніпровськ-Вузол пост Амур, в зоні поганої видимості в нічний час доби у проміні прожектора на відстані 200 метрів побачив невідому особу, яка рухалась через колію зліва на право у напрямку потяга. На звукові сигнали великої та малої гучності не реагував, не зупиняючись продовжував рух через колію по якій рухався поїзд. Після чого, він застосував екстрене гальмування з подачею піску під колісні пари, але наїзду уникнути не вдалося. Зупинившись на 193 км доповів всім про наїзд, по радіозв'язку.
Допитаний в якості свідка 27.10.2023, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (помічник машиніста електровозу), який показав, що 19.10.2023 він разом машиністом ОСОБА_11 рухався сполученням Нижньодніпровськ-Вузол - Дніпро-Головний на потязі №5001, електровоз ВЛ-11м6 №497. Близько 02:15 год. при виїзді з кривої перебуваючи між станціями Нижньодніпровськ-Вузол пост Амур, в зоні поганої видимості в нічний час доби у проміні прожектора на відстані 200 метрів побачив невідому особу, яка рухалась через колію зліва на право у напрямку потяга. На звукові сигнали великої та малої гучності не реагував, не зупиняючись продовжував рух через колію по якій рухався поїзд. Після чого, машиніст ОСОБА_6 застосував екстрене гальмування з подачею піску під колісні пари, але наїзду уникнути не вдалося. Зупинившись на 193 км машиніст доповів всім про наїзд по радіозв?язку.
Допитана в якості свідка 25.10.2023, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (чергова станційного поста), яка розповіла, що 19.10.2023 перебувала на робочому місці, та о 02:15 год. надійшло повідомлення по радіозв?язку від машиніста потягу №5001 ОСОБА_6 , про те що було застосоване екстрене гальмування на 193 км з причини наїзду на чоловіка, травмування смертельне. Після чого вона повідомила про дану подію до поліції.
Допитана в якості свідка 20.10.2023, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (лікар ШМД), яка показала, що 19.10.2023 перебувала на робочому місці, близько 02:24 год. надійшов виклик, про те, що людина потрапила під потяг, після чого вони одразу вирушили на виклик. Прибувши на виклик, побачили чоловіка на вигляд 50-ти років, без ознак життя.
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (племінник загиблого), жодних свідчень щодо обставин залізнично-транспортної події не надав.
Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 28.11.2023 року кримінальне провадження №12023043010000224 від 19.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України (а.с.8-12).
Для цивільної відповідальності відповідача у даному випадку, однією із обов'язкових умов є об'єктивна сторона цього виду відповідальності, тобто зміст порушення, який полягає у неправомірності дій відповідача (протиправність поведінки заподіювача шкоди) при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки (при керуванні транспортним засобом), внаслідок якої сталась ДТП, у якій загинув пасажир.
Такі висновки суду узгоджуються із висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року в справі N 710/1956/21.
Варто зазначити, що посилання представника позивачів про те, що моральна шкода, завдана позивачам смертю їх батька, підлягає відшкодуванню незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки, заслуговують на увагу, проте суд зобов'язаний встановити за таких умов протиправність поведінки володільця джерела підвищеної небезпеки.
Під час розгляду даної справи протиправність поведінки ма машиніста потягу №5001 ОСОБА_6 , не встановлено, жодних доказів на підтвердження такої суду не надано.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що розгляд цивільної справи проводиться в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, при цьому суд бере до розгляду тільки ті докази, які стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
У зв'язку з вище викладеним суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю, - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачами.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О.Богун
05.12.2024