18 грудня 2024 року м. Чернівці
Справа № 713/3324/24
Провадження № 22-ц/822/1017/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.
суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.,
секретар: Бугай В.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Кибич І.А.,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 23 липня 2012 року Виконавчим комітетом Замостянської сільської ради Вижницького району Чернівецької області вона зареєстровала шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу у них є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час у провадженні Вижницького районного суду Чернівецької області перебуває справа №713/3243/24 за її позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Зазначала, що ОСОБА_2 добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча час від часу їздить на заробітки до Чехії, стан його здоров'я та матеріальне становище дозволяє утримувати дітей, інших осіб, які потребують обов'язкового утримання з боку ОСОБА_2 , немає.
Просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 серпня 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з вимог про стягнення аліментів саме в частці від заробітку (доходу) відповідача, а також мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, обов'язку відповідача утримувати дитину та положення Сімейного кодексу щодо можливості визначення розміру аліментів саме у частці від доходу її батьків. Враховано рівність обов'язків батьків щодо утримання дитини, а також ту обставину, що проживання відповідача з позивачкою та дітьми в одному будинку не свідчить про те, що він виконує свій обов'язок по матеріальному забезпеченню дітей. Докази надання такої допомоги в матеріалах справи відсутні та до відзиву не додано.
На зазначене рішення суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Судом першої інстанції не враховано положення статті 181 СК України про те, що з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини має право звернутися той з батьків, з ким проживає дитина. Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що діти проживають лише з позивачем та/або знаходяться на його утриманні. З довідки про склад сім'ї вбачається, що учасники справи та їхні діти проживають за однією адресою, тобто діти проживають і з матір'ю, і з батьком, а також, що вони спільно утримують дітей.
22 жовтня 2024 року, під час судового засідання, позивачем додано до матеріалів справи акт обстеження домогосподарства №107 з виправленою датою. У зв'язку з виправленням дати видачі акту неможливо встановити коли складався акт обстеження домогосподарства. що робить цей документ недопустимим доказом у справі. А відтак, матеріали справи не містять доказів, що діти проживають та знаходяться на утриманні позивача, що виключає задоволення позовних вимог.
Вказує на те, що станом на 17 жовтня 2024 року діти проживали з ним та знаходилися на його утриманні, що підтверджується належними та допустимими доказами, чого не заперечувала і позивачка. Отже, аліменти можуть бути стягнуті з нього не раніше, ніж з 18 жовтня 2024 року (дата переїзду позивача з дітьми на нове місце проживання).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства)); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З матеріалів справи вбачається, що у сторін по справі є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження Серія НОМЕР_1 від 24.12.2012 року, Серія НОМЕР_2 від 11.10.2017 року.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2024 у справі 713/3243/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 23.07.2012 року у Виконавчому комітеті Замостянської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, актовий запис № 6, розірвано.
З довідки про склад сім'ї, виданої Коритненським старостинським округом Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №02-18/937 від 21.08.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована тa проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_2 - чоловік; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син.
З Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, виданого Коритненським старостинським округом Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №02-17/420 від 21.08.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 у власному будинку разом з чоловіком ОСОБА_2 та дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Умови проживання задовільні.
З Акту обстеження домогосподарства, який видано Вашківецькою міською радою №107 від 22.10.2024 року, вбачається, що на даний час ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають без реєстрації в АДРЕСА_2 у ОСОБА_6 .
Довідкою Банилівської сільської ради №09-62/211 від 03.10.2024 року підтверджується, що ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_3 - син, ОСОБА_4 - син. ОСОБА_2 не працює (трудова книжка НОМЕР_3 від 28.06.2011 року), ІТД не займається, інвалід ІІІ групи.
З Акту обстеження матеріально-побутових умов №02-18/154 від 03.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , у задовільних матеріальних умовах. Разом із ним зареєстровані та проживають неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_1 проживає у даному домогосподарстві без реєстрації.
Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов №02-18/158 від 17.10.2024 року ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , у задовільних матеріальних умовах. Разом з ним зареєстровані та проживають неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_1 проживає у даному домогосподарстві без реєстрації.
Відповідно до посвідчення, Серія НОМЕР_4 , ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства ІІІ групи.
При зверненні з даним позовом до суду позивачка посилалася на загальні вимоги щодо обов'язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтями 150, 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
З наведених норм права та практики ЄСПЛ вбачається, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до частин 1, 3 статті 12, частин 1, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок по доведенню обставин покладається на сторони.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на важкий матеріальний стан або стан його здоров'я, які перешкоджають йому сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у визначеному судом першої інстанції розмірі.
Доказів про те, що ОСОБА_2 є непрацездатним, або на його утриманні перебувають інші особи, суду апеляційної інстанції у передбаченому статтями 12, 81 ЦПК України порядку також не надано.
Посилання відповідача на те, що до 17 жовтня 2024 року діти проживали з ним та знаходилися на його утриманні, не є тими обставинами, що враховуються при визначенні розміру аліментів (стаття 182 Сімейного кодексу України).
Суд наголошує на тому, що аналіз положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що право дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов'язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.
За відсутності домовленості між батьками щодо способів виконання обов'язку утримувати дитину (ч.1 ст. 181 СК України), передбачене законом право отримання аліментів на дитину одним із подружжя, не залежить від того перебувають батьки дитини у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що проживання сторін в одному будинку не свідчить про те, що відповідач виконує свій батьківський обов'язок по матеріальному забезпеченню дітей.
Відповідно до вимог статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись або за домовленістю між батьками, або за рішенням суду.
Належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною 1 статті 181 СК України домовленостей, якщо такі мали місце, між сторонами щодо способів виконання батьками обов'язку утримувати дітей, не було надано ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, з урахуванням вимог статей 180-183 СК України, принципів розумності та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Доводи апелянта по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи.
Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що прожитковий мінімум, визначений законом на дітей відповідного віку, не є сталим та постійно змінюється.
Норми СК України не передбачають обов'язок батьків утримувати дітей в рівних частках. Батьки повинні забезпечувати належний та достатній рівень життя своєї дитини, а не прожитковий мінімум, а тому доводи апелянта про його спроможність сплачувати аліменти у розмірі, що не перевищує 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, тобто на рівні мінімального розміру аліментів, є безпідставними.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а не його мінімальний розмір.
При цьому суд роз'яснює, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (ч.1 ст.192 СК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).
Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
На підставі викладеного, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: І.Н. Лисак
І.Б. Перепелюк