Провадження № 11-кп/821/580/24 Справа № 707/1509/24 Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
18 грудня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_8 на вирок Черкаського райсуду Черкаської обл. від 10.06.2024 р. у кримінальному провадженні № 12024255330000667 від 10.05.2024 р., -
Зазначеним вироком ОСОБА_7 , який наро-
дився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Чорнявка Черкаського
р-ну Черкаської обл., громадянин України,
українець, має середню освіту, не одружений,
раніше не судимий, не працює, проживає
АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати та речові докази у даному провадженні відсутні.
Вироком суду встановлено, що 6.05.2024 р. приблизно о 20:00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи на узбіччі дороги поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , під час конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , декілька ударів кулаком лівої руки в обличчя, в результаті чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів м'яких тканин обличчя в ділянках лобу, носу, правої підочної ділянки, садна нижньої губи, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/479 від 30.05.2024 р., відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання, прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання, через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. В решті вказаний вирок суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурор вважає, що даний вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК України не передбачено вищого розміру штрафу.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність полягає в незастосуванні судом першої інстанції при визначенні розміру штрафу вимоги ч. 2 ст. 53 КК України щодо нижньої його межі від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Разом з тим, підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання у кримінальному провадженні не встановлено.
В порушення вимог ст. ст. 370, 413 КПК України, визначення судом розміру штрафу у 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призвело до неправильного застосування вимог закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання.
Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, належним чином був повідомлений про день, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку SMS-повідомлення (а. пр. 138). Заяви про відкладення розгляду не надав. Справу було розглянуто без його участі, тому що відповідно до вимог ст. 405 КПК України його участь не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора просила задовольнити її із вказаних у ній мотивів та виключити із ввідної частини вироку вказівку суду на ст. 89 КК України, обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог Закону дотримався не в повному обсязі.
Так, відповідно до змісту вироку суду, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 було розглянуто у спрощеному провадженні, оскільки в матеріалах провадження є письмова заява підозрюваного ОСОБА_7 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні, яка також підписана захисником ОСОБА_10 (а. пр. 8-9);
- письмова заява потерпілого ОСОБА_9 щодо згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні (а. пр. 10-11);
- розписки потерпілого ОСОБА_9 про отримання копій матеріалів дізнання від 31.05.2024 р. (а. пр. 96);
- розписка обвинуваченого ОСОБА_7 про отримання копій матеріалів дізнання та обвинувального акту від 31.05.2024 р. (а. пр. 97-98);
З огляду на це кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 України, було розглянуто судом в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, без проведення судового розгляду та судового засідання, із зазначенням у вироку на підтвердження встановлених судом обставин замість доказів тих обставин, які були встановлені органом досудового розслідування та які не оспорювалися учасниками судового провадження, що узгоджується з приписами ст. ст. 381 та 382 КПК України.
З урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження у спрощеному провадженні, окрім того прокурор в апеляційній скарзі не оскаржує обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини, а інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, тому вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевірялися.
Що стосується вимог апеляційної скарги прокурора щодо необхідності ухвалити новий вирок через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн., то апеляційний суд вважає такі доводи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 125 КК України, за вчинення вказаного кримінального проступку передбачено покарання у виді штрафу до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до 200 годин, або виправні роботи на строк до 1 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями КК України не передбачено вищого розміру штрафу.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції визнавши ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України призначив йому покарання у виді штрафу у розмірі 340 грн., який відповідає 20 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян, що не передбачено законом, тому що ч. 2 ст. 53 КК України мінімальний розмір штрафу встановлений в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання у кримінальному провадженні не встановлено.
Отже, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції під час ухвалення вироку та призначення покарання обвинуваченому неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а саме, не застосував закон, який підлягає застосуванню.
Вказані вимоги законодавства суд при ухваленні вироку не дотримався та допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до ст. 413 КПК України є підставою для скасування вироку.
При прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні апеляційний суд враховує також те, що суд розглянув кримінальне провадження у спрощеному порядку без виклику та участі учасників, що відповідає вимогам КПК України.
Разом з тим, під час апеляційного перегляду судового рішення було встановлено, що суд у вступній частині вироку безпідставно вказав про те, що ОСОБА_7 є раніше несудимою особою в силу ст. 89 КК України. Проте, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, а тому таке посилання підлягає виключенню з вироку.
В інший частині вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та не підлягає зміні чи скасуванню.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого не обирався і в апеляції питання про нього не ставиться.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_8 підлягають задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413 та 420 КПК України, апеляційний суд, -
Вирок Черкаського райсуду Черкаської обл. від 10.06.2024 р. стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні не обирався.
Виключити зі вступної частини вироку суду посилання на не судимість ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України.
В решті вирок суду - залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок суду може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді