Провадження № 11-кп/821/747/24 Справа № 699/663/24 Категорія: ч.4 ст.296, ч.1 ст.345, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
17 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_8 ,, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2024 2024 року, яким
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вільхівчик Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 345, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України, і призначено покарання:
-за ч.1 ст.345 КК України у вигляді позбавленні волі на строк 3 роки
-за ч.4 ст.296 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки
-за ч.1 ст.263 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки
-за ч.1 ст.309 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 рік, що у відповідності до ст. 72 ч.1КК України дорівнює 6 місяцям позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень засудженому ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 ( чотири) роки.
Обрано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набуття вироку чинності (але не більше ніж 60 днів, тобто не більше ніж до 22.11.2024 включно) та взято його під варту у залі суду.
Стягнуто з ОСОБА_7 витрати пов'язані з проведенням експертиз у сумі 7951,44 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна грн. 44 коп.) в дохід держави за проведення судових експертиз: КСЕ-19/124-24/3419 від 22.03.2024, СЕ-19/124-24/2807 від 12.03.2024, СЕ-19/124-24/2811 від 07.03.2024, СЕ-19/124-24/2800 від 12.03.2024.
встановила:
Вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнаний винуватим і засуджений за те, що 19 лютого 2024 року близько 08 години 00 хвилин, сержант поліції, поліцейський сектору реагування патрульної поліції Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Черкаській області ОСОБА_9 разом з капралом поліції, поліцейським сектору реагування патрульної поліції Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції ОСОБА_10 , будучи працівниками правоохоронного органу, заступили на добове чергування у складі екіпажу СРПП Звенигородського районного відділу поліції, отримали закріплену за ними табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби.
19 лютого 2024 року близько 16 години 50 хвилин до чергової частини Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення по спеціальній лінії «102» від ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що за адресою: с.Вільхівчик Звенигородського району Черкаської області, три особи чоловічої статі погрожують фізичною розправою. Після чого, вищевказаних працівників поліції було направлено на місце події. По приїзду на місце події їх зустрів ОСОБА_11 та почав розповідати працівникам поліції причину їх виклику і вказав на осіб - правопорушників, які перебували поблизу, а саме на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та поліцейські почали бесіду з останніми.
ОСОБА_7 , 19 лютого 2024 року близько 18 години, знаходячись поблизу з лісовим масовим в адміністративних межах с. Вільхівчик Звенигородського району Черкаської облксті, підійшов до місця події та який усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу, а саме поліції, одягнені у формений однострій працівників поліції із розпізнавальними знаками, та які перебувають при виконанні службових обов'язків поліцейський СРПП Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області сержант поліції ОСОБА_9 та поліцейський інспектор Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капрал поліції ОСОБА_10 , які, відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівниками правоохоронного органу та виконували службові обов'язки згідно графіку несення добових нарядів, тримаючи у лівій руці предмет, який згідно висновку експерта № КСЕ-19/124-24/3419 від 22.03.2024 являється корпусом бойової оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, що споряджений конструктивно оформленим зарядом бризантної вибухової речовини нормальної потужності- тротилом із бойовим уніфікованим підривником дистанційної дії до ручних гранат типу модернізованими УЗРГМ-2, що є засобами підриву для ручних гранат типу Ф-1, РГД-5. РГ-42. У конструктивному поєднанні корпус бойової оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 з бойовим уніфікованим підривником дистанційної дії до ручних гранат модернізованими УЗРГМ-2 відносяться до категорії боєприпасів та придатний для здійснення вибуху та в правій руці висмикнуту чеку від гранати, не реагуючи на вимогу припинити протиправні дії, висловлюючись нецензурною лексикою, вимагаючи залишити місце події працівниками лісогосподарства та поліцейськими, діючи умисно, усно висловив реальну погрозу вбивством на адресу усіх присутніх, в тому числі і щодо працівників правоохоронного органу, таким чином вказаними діями викликав реальні підстави в останніх побоюватись за своє життя та здоров'я.
Крім цього, ОСОБА_7 19 лютого 2024 року близько 18 год. 00 хв., знаходячись на вулиці поблизу лісового масиву в адміністративних межах с. Вільхівчик Звенигородського району Черкаської області, маючи умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку із застосуванням предмету спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, прагнучи показати свою неповагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, діючи умисно, з хуліганських спонукань, незважаючи на наявність людей та тримаючи у лівій руці предмет, який згідно висновку експерта № КСЕ- 19/124-24/3419 від 22.03.2024 являється корпусом бойової оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, що споряджений конструктивно оформленим зарядом бризантної вибухової речовини нормальної потужності - тротилом із бойовим уніфікованим підривником дистанційної дії до ручних гранат модернізованими УЗРГМ-2, що є засобами підриву для ручних гранат типу Ф-1, РГД-5. РГ-42. У конструктивному поєднанні корпус бойової оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 з бойовим уніфікованим підривником дистанційної дії до ручних гранат модернізованими УЗРГМ-2 відносяться до категорії боєприпасів та придатний для здійснення вибуху та в правій руці висмикнуту чеку від гранати, почав погрожувати привести в дію гранату, чим грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням предмета, спеціально; пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Крім цього, ОСОБА_7 у порушення Постанови Верховної Ради України № 2471 від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», яка забороняє громадянам мати у власності боєприпаси без передбаченого законом дозволу, Положення про дозвільну систему, затвердженого Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від
21.08.1908, у невстановлений слідством день та час, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, придбав 2 металеві предмети, зовні схожі на корпуси оборонних ручних осколкових ручних гнранат Ф-1 та два металеві предмети, які зовні схожі на підривники дистанційної дії до ручних гранат, які переніс на територію домоволодіння, де проживає по АДРЕСА_1 , де залишив зберігатися: корпус оборонної ручної гранати Ф-1 в шафі у спальній кімнаті будинку, корпус оборонної ручної гранати Ф-1 із підривником - в дерев'яній тумбі на кухні та підривник до ручних гранат у кишені куртки в приміщенні кухні.
Так, ОСОБА_7 , діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, усвідомлюючи, що придбані ним 2 корпуси ручних гранат Ф-1 та 2 підривники УЗГРГМ-2 являються боєприпасами та маючи реальну можливість звернутися до правоохоронних органів з метою добровільної їх здачі, цього не зробив, а залишив зберігати за місцем проживання, а саме: на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , чим здійснив придбання та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, до вилучення їх 19.02.2024 працівниками поліції під час проведення обшуку.
В ході проведення обшуку 19.02.2024 в період часу з 22 год. 28 хв. по 00 год. 30 хв. 20.02.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: за адресою: АДРЕСА_1 корпус оборонної ручної гранати Ф-1 в шафі у спальній кімнаті будинку, корпус оборонної ручної гранати Ф-1 із підривником - в дерев'яній тумбі на кухні та підривник до ручних гранат - у кишені куртки в приміщенні кухні було виявлено та вилучено працівниками поліції, які ОСОБА_7 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Згідно висновку експерта № КСЕ-19/124-24/3419 від 22.03.2024 два металевих предмети схожі на корпуси до гранат являються - двома корпусами бойових оборонних осколкових ручних гранат Ф-1, що споряджені конструктивно оформленим зарядом бризантної вибухової речовини нормальної потужності тротилом та два металевих предмети схожі на підривачі до гранат, являються двома бойовими уніфікованими підривниками дистанційної дії до ручних гранат типу Ф-1, РГД-5. РГ-42. У конструктивному поєднанні два корпуси бойових оборонних осколкових ручних гранат Ф-1 з двома бойовими уніфікованими підривниками дистанційної дії до ручних гранат модернізованими УЗРГМ-2 відносяться до категорії боєприпасів та придатні для здійснення вибуху.
Крім цього, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, незаконно придбав, шляхом зривання частини рослин конопель, після чого незаконно зберігав їх в прихожій кімнаті будинку АДРЕСА_1 , де проживає.
В ході проведення обшуку 19.02.2024 в період часу з 22 год. 28 хв. по 00 год. 30 хв. 20.02.2024 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , працівниками Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області було виявлено та вилучено:
верхівкові частини рослин з листям зеленого кольору, які зберігалися на підлозі в прихожій кімнаті будинку, що згідно з висновком експерта № СЕ-19/124-24/2807-НЗПРАП від 12.03.2024 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса особливо-небезпечного наркотичного засобу, в перерахунку на суху речовину, становить 202,27 г. ;
подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору в поліетиленовому пакеті, яка зберігалася в прихожій кімнаті будинку за дерев'яним, згідно з висновком експерта № СЕ-19/124-24/2811-НЗПРАП від 07.03.2024 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса наркотичного засобу, в перерахунку на суху речовину, становить 78,33 г.
Отже, ОСОБА_7 придбав, виготовив та зберігав в будинку за місцем свого проживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс загальною масою 280,6 г.
Не погоджуючись із вироком районного суду, захисник, в інтересах обвинуваченого порушує питання про зміну судового рішення, просить виключити обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Пом'якшити покарання за ч.1 ст.345 КК України На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував особу обвинуваченого. Судом враховано лише те, що обвинувачений позитивно характеризується по місцю проживання та щиро покаявся у скоєному. Проте, судом не було враховано, що ОСОБА_7 має статус учасника бойових дій та проходив військову службу в ЗСУ після початку гібридної війни РФ проти України. Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Крім того, суд безпідставно визнав обтяжуючу обставину - скоєння кримінального правопорушення, у стані алкогольного сп'яніння, оскільки в оскаржуваному вироку відсутні посилання та будь-які об'єктивні дані (акт медичного освідування, висновок експерта, тощо), на підставі яких можна вважатим, що ОСОБА_7 дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Як слідує із вироку, обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття, проте призначив максимальне покарання за ч.1 ст.345 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, при тому що дана норма містить кілька альтернативних покарань. Судом не наведені достатні мотиви неможливості виправлення обвинуваченого ОСОБА_14 без відбування покарання.
Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 засудити до покарання за ч.1 ст.345 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.4 ст.296 КК України до 4 років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 4 роки позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевий суд призначив ОСОБА_14 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді 2 років позбавлення волі, однак санкція вказаної статті передбачає відповідальність за вчинення даного злочину від 3 до 7 років позбавлення волі, разом з цим стаття 69 КК України при призначенні судом покарання не застосовувалась.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та заперечив щодо апеляційної скарги захисника, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої доводи викладені в апеляційній скарзі та заперечили проти апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарги прокурора підлягає до задоволення, апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги закону місцевим судом виконані не в повному обсязі.
Враховуючи ту обставину, що в апеляційній скарзі прокурора та захисника оскаржується вирок місцевого суду лише в частині призначеного покарання та зайвої обставини, що обтяжує покарання, кваліфікація дій обвинуваченого та доведеність його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.345, ч.4 ст.296, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України в апеляційній скарзі не оскаржується, то в такому разі колегія суддів вважає недоцільним проводити детальний аналіз в цій частині і відповідно до статті 404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 місцевим судом було враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, позитивну характеристику по місцю проживання, на спеціальних обліках не перебуває, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та обтяжуючу покарання обставину - скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345 ч.4 ст. 296, ч.1 ст.263 КК України у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_14 визнано винуватим та призначено покарання:
-за ч.1 ст.345 КК України у вигляді позбавленні волі на строк 3 роки
-за ч.4 ст.296 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки
-за ч.1 ст.263 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки
-за ч.1 ст.309 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень засудженому ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 ( чотири) роки.
Суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України, оскільки санкція даної статті, передбачає покарання від 3 до 7 років позбавлення волі, а не 2 роки, як визначив районний суд в оскаржуваному вироку. При цьому колегія суддів враховує, що при призначенні ОСОБА_14 покарання, положення ст.69 КК України не застосовувалось.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_14 покарання:
-за ч.1 ст.345 КК України у вигляді 3 років позбавленні волі;
-за ч.4 ст.296 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі;
-за ч.1 ст.263 КК України у вигляді 3 років 2 місяці позбавлення волі;
-за ч.1 ст.309 КК України у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень засудженому ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Доводи захисника про пом'якшення ОСОБА_14 покарання за ч.1 ст.345 КК України та його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України є безпідставними.
Покарання призначене ОСОБА_14 за ч.1 ст.345 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі поглинуто більш суворим покаранням, яке ОСОБА_14 призначено за ч.4 ст.296 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, що вказує про призначене покарання, яке залишиться саме в такому розмірі 4 роки позбавлення волі.
Доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_14 має статус учасника бойових дій, який проходив службу в ЗСУ, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, в даному випадку не є тими обставинами, що знижують суспільну небезпечність вчиненого діяння.
Під час розгляду кримінального провадження достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_14 вимог ст. 75 КК України колегією суддів не встановлено.
До того ж, звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку за обставин з наслідками, які були встановлені судом першої інстанції у даному кримінальному провадженні, не вплине на формування думки інших осіб про неприпустимість вчинення кримінальних правопорушень та чітке розуміння того, що особа буде нести невідворотне та справедливе покарання за такі дії.
Переконливих доводів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування положень ст. 75 КК України, що призвело до суворості призначеного обвинуваченого покарання з апеляційної скарги захисника не вбачається та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.
Разом з тим є слушними доводи апеляційної скарги захисника про зайву обставину, що обтяжує покарання - скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Вимоги ст.67 КК України визначають перелік обставин, які обтяжують покарання, а також встановлює певні обмеження у їх врахуванні.
Згідно обвинувального акту щодо ОСОБА_14 , відсутня обтяжуюча покарання обставина - скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. Також у формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, місцевим судом не було встановлено вчинення ОСОБА_14 кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп'яніння, а відтак дана обставина не може бути врахована при призначенні покарання.
Колегія суддів вважає, що виключення з рішення суду обтяжуючої обставини (вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння) не тягне за собою безумовного пом'якшення призначеного покарання, так як остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України призначене ближче до мінімальної межі санкції статей більш тяжких злочинів вчинених ОСОБА_7 .
Крім того, в мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції зазначає про виявлення та вилучення під час обшуку особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабіс.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 653 від 24.05.2024 внесені зміни до переліку наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів, а саме із Таблиці 1 список 1 виключено канабіс, як особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним виключити із рішення суду вказівку про виявлення та вилучення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено.
Виходячи з вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, апеляційна скарга захисника до часткового задоволення, а вирок суду в частині призначеного ОСОБА_14 покарання за ч.1 ст.263 КК України - скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого з постановленням нового вироку в цій частині.
Керуючись статтями 374, 404, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2024 року, щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.345, ч.4 ст.296, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України та призначити покарання за:
- ч.1 ст.345 КК України у вигляді 3 роки позбавленні волі;
- ч.4 ст.296 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі;
- ч.1 ст.263 КК України у вигляді 3 років 2 місяці позбавлення волі;
- ч.1 ст.309 КК України 1 рік обмеження волі 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Виключити із мотивувальної частини вироку Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 обставину, що обтяжує покарання - скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345, ч.4 ст.296 ч.1 ст.263 КК України у стані алкогольного сп'яніння.
Виключити з мотивувальної частини вироку Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2024 року, щодо ОСОБА_7 посилання суду про виявлення та вилучення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено.
В решті вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з моменту отримання копії судового рішення.
Головуючий-суддя -
Судді -