Провадження № 11-кп/821/781/24 Справа № 712/13282/24 Категорія: ч. 2 ст. 111 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
12 грудня 2024 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2024 року
Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 12 листопада 2024 року по 10 січня 2025 року.
При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 , який, відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких. Окрім того, суд зазначив про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. На існування наведених ризиків також вказує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Також суд послався на відомості про особу обвинуваченого, який зареєстрований та до затримання фактично проживав у Покровському районі Донецької області, який розташований у епіцентрі зони бойових дій, наразі є лінією зіткнення Сил оброни України з окупаційними військами, що може спонукати його до незаконного перетину державного кордону України.
В апеляційній скарзі захисниця ставить питання про скасування вищевказаної ухвали суду та прийняття нової ухвали, якою змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів пожиточного мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень.
Вважає, що при постановленні даної ухвали, суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права. Посилається на вимоги ст. 177 КПК України щодо оцінки підстав суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. На думку апелянта, при продовженні його підзахисному запобіжного заходу, суд порушив практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Вказує на рішення ЄСПЛ, які, на його думку, не враховані при продовжені запобіжного заходу. Стверджує, що суд першої інстанції не використав практику Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003.
Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- захисниця, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на її доводи;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисниці, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 199 КПК при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Дані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що при прийняті рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ризики, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зникли та не зменшились.
Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, у вчиненні якого він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду.
Отже більш м'який запобіжний захід, а ні ж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
З огляду на ці обставини суд першої інстанції привів належні доводи щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. За таких обставин не вбачається підстав для скасування чи зміни ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2024 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4