Іменем України
17 грудня 2024 року
м. Харків
справа № 953/21488/21
провадження № 22-ц/818/3840/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Грошевої О.Ю., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» ,
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 року, постановлене під головуванням судді Бородіної Н.М. ,-
У листопаді 2021 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути в солідарному порядку заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01.12.2017 року по 30.09.2021 року в сумі 83324,16 грн., а також 3% річних в сумі 3234,30 грн., інфляційні втрати 7141,14 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства “Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, з урахуванням інфляційних втрат, а 3% річних в загальній сумі 74161 грн. 88 коп., а також судовий збір в сумі 2033 грн. 24 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства “Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в загальній сумі 19537 грн. 72 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства “Харківські теплові мережі» судовий збір в сумі 236 грн. 76 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Гріга Катерина Сергіївна просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано той факт, що з 2016 року квартира АДРЕСА_1 фактично є відключеною від централізованої системи опалення та гарячого водопостачання, а тому послуги КП “ХТМ» не надаються та фактично не можуть бути надані. Зазначає, що нарахування позивачем заборгованості з грудня 2017 року є неправомірним, оскільки відповідачі є споживачами комунальних послуг лише з грудня 2020 року. Крім того зазначає що нарахування заборгованості за період з 01.12.2017 року по 02.11.2018 року виходить за межі загального строку позовної давності.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжені на строк дії такого карантину, тому позовні вимоги з 01.12.2017 року по 30.09.2021 року заявлені в межах строку позовної давності і підлягають задоволенню. Також підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3% річних та інфляції. Зазначена заборгованість підлягає стягненню солідарно з відповідачів за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року. За інший період заборгованість стягнута з відповідача ОСОБА_2 .
Судова колегія не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 з грудня 2020 року. Відповідач ОСОБА_2 є власником вказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.12.2015 року, тобто відповідач є споживачем послуг теплопостачання, які надає КП "ХТМ" відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 року № 1186.
Згідно актів про підключення та відключення споживача до опалення, вбачається, що будинок АДРЕСА_3 обладнаний централізованим опаленням та кожного року позивач підключає та відключає будинок за наслідками опалювального періоду .
Відповідачі зазначають про відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення. При цьому надаючи акт обстеження централізованої системи опалення в квартирі від 23.03.2016 року
Згідно зазначеного акту, який складено власником квартири ОСОБА_2 в присутності представників КП «Жилкомсервіс» та власника квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_4 - які підтверджують відключення централізованої системи опалення в квартирі від внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Відключення централізованої системи опалення в квартирі від внутрішньо-будинкової системи централізованого опалення та гарячого водопостачання багатоквартирного будинку виконано шляхом демонтажу нагрівальних приладів та заварюванням їх приєднань до транзитних стоякових трубопроводів.
Як на підставу позовних вимог Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» посилалось на те, що відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_2 , є споживачами послуг опалення. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг у відповідачів утворилась заборгованість, що є порушенням вимог п.5 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», № 1875-IV від 24.06.2004 року., п.18 “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Також у зв'язку із простроченням сплати коштів за надані послуги у відповідності до положень ст. 625 ЦК України за період з жовтня 2018 року по вересень 2021 року, з відповідачів підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
З наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів за користування житлово-комунальними послугами за період з грудня 2017 року по квітень 2021 року становить в сумі 83324,16 грн..
В розрахунку заборгованості зазначено інформацію щодо об'єму поставлених відповідачу послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачами оплати.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Вовчанське підприємство теплових мереж надавало послуги з централізованого теплопостачання, а відповідач їх отримував.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язан оплатити надані послуги.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Наведене свідчить, що відповідач зобов'язаний був своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території, послуги з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, газопостачання, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що письмовий договір на постачання теплової енергії у квартиру відповідача, між сторонами не укладався, разом з тим відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою розташування належної відповідачу квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем будинку АДРЕСА_3 до точки розподілу в межах балансової належності та відсутність відмови від отримання послуги у передбаченому законом порядку, свідчать про фактичне укладення договору між сторонами.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного суду України від 16.12.2015 (справа № 6-2023цс15), від 20.04.2016 (справа № 6-2951цс15), від 26.09.2018 (справа №750/12850/16-ц), від 18.03.2019 (справа № 210/5796/16-ц) та підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25.07.2019 по справі № 916/2267/17.
Згідно заст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІУспоживачповинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п.20 Правил плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу.
Згідно за п.23, п.29 Правил перерахунок розміру плати за послуги з теплопостачання проводиться лише у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їх якості.
Відповідно до п.25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 року за № 1320/14587 (набув чинності з 09.12.2007 року) встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, допускається відключення житлового будинку лише в цілому, можливість відключення окремої квартири виключена.
Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4(далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Наказом Міністерстваз питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 було внесені зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно Акту обстеження централізованої системи опалення в квартирі АДРЕСА_1 в багатоповерховому житловому будинку від 23.03.2016 року вбачається, відключення централізованої системи опалення в квартирі від внутрішньо-будинкової системи централізованого опалення та гарячого водопостачання багатоквартирного будинку виконано шляхом демонтажу нагрівальних приладів та заварюванням їх приєднань до транзитних стоякових трубопроводів.
Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла.
Разом з тим, матеріали справи містять підтвердження, що у квартирі відповідача відсутні батареї, однак це не є доказом відключення його квартири від мережі централізованого теплопостачання та доказом ненадання йому послуг з постачання тепла.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про відключення його квартири від мережі теплопостачання.
Відповідно до статті 1З акону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири ОСОБА_2 свідчить про виконання послуг КП «Харківські теплові мережі».
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15, № 6-1706цс15 та від 19.08.2019 у справі № 226/1437/16-ц.
Відповідно до п.4 та п.5 ст.319 ЦК України власність зобов'язує, орієнтуючи власника на те, що кожен з них не лише має суб'єктивні права, але й несе відповідальність перед громадою та суспільством за належне використання цих прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.
Згідно заст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 383 ЦК України також зазначено, що власник житла повинен використовувати належне йому майно (квартиру, будинок) за цільовим призначенням, тобто для проживання. забезпечувати його схоронність, утримувати у належному санітарному та технічному стані, утримуватись від руйнування або псування , підвищувати благоустрій житла та ін. Ремонт та інші зміни власник має право проводити, якщо вони не призведуть до порушень або обмежень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог та правил експлуатації будинку.
Отже, саме відповідач зобов'язаний підтримувати систему централізованого опалення в квартирі у належному стані.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно зіст.525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Тому позивач мав право проводити нарахування, навіть, за умови фактичного неотримання відповідачами послуг з теплопостачання при самовільному відключенні від мереж центрального теплопостачання, тобто в разі неотримання послуги споживачем з його вини.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем в односторонньому порядку порушені умови договору, який фактично був укладений згідно відкритого особового рахунку, відповідно до якого позивачем, як було встановлено, фактично надавалася послуга з теплопостачання у будинок АДРЕСА_3 , оскільки він самовільно, без законних підстав відключив свою квартиру від мереж централізованого опалення, що не є підставою для зупинення договору та звільнення або зменшення плати за теплову енергію.
Згідно заст.625 ЦК України та п.20 Правил, положення яких носять обов'язковий характер і застосовуються незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2ст. 625 ЦК України.
Вказана позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-68цс12.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи дану норму закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо стягнення 3% річних та інфляційні втрат.
Посилання апелянта на те, що нарахування заборгованості за період з 01.12.2017 року по 02.11.2018 року виходить за межі загального строку позовної давності колегією суддів не приймаються з огляду на таке.
Відповідно до ст. 257, п. 4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту:«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.
Згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2»в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року, який діяв до 30.06.2023 року.
Таким чином, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.
Крім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано застосовував подовження строку позовної давності, оскільки Закон України № 540-IX від 30 березня 2020 року набрав законної сили 02 квітня 2020 року.
Рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованість за період з 01.12.2017 року по 30.09.2021 року, а також 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Згідно інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 28.12.2015 року.
Відповідачі зареєстровані за вищевказаною адресою з грудня 20220 року - ОСОБА_2 з 08 грудня 2020 року, ОСОБА_1 - з 18 грудня 2020 року.
Разом з тим ОСОБА_1 не є власником даної квартири, а отже відсутні підстави для стягнення з неї заборгованості за теплопостачання.
Факт реєстрації її у квартирі не є безумовною підставою для покладення на неї обов'язку сплати за комунальні послуги перед постачальником послуг за наявності власника майна.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людиниіосновоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого судового збору апелянтом за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції становить 3 405,00 грн. (а.с. 138).
Сума судового збору, що підлягає стягненню з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги складає 3 405,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Гріги Катерини Сергіївни - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 - скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3405,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Грошева
О.Ю. Тичкова