Справа № 953/3616/24 Головуючий І інстанції - Муратова С.О.
Провадження № 33/818/1390/24 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.172-8 КУпАП
11 грудня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю прокурора Кубаха М.А.
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисників Скребця О.М., Гринишина Є.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Скребця О.М. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2024 року у справі про адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного державного інспектора Центрального відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргомГоловного управління ДПС у Харківській області, будучи, відповідно до п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам ч. 1 ст. 43 Закону у період з 26.01.2023 по 14.06.2023 незаконно використала в інший спосіб у своїх інтересах податкову інформацію, яка є конфіденційною інформацією з обмеженим доступом, стосовно своєї близької особи, а саме - чоловіка ОСОБА_2 , яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень та стягнуто на користь держави суму судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати та винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять даних про інформацію до якої отримала доступ ОСОБА_1 , а також у неї не було відповідного допуску до інформації з обмеженим доступом, а тому без долучення до матеріалів справи документів, до яких ОСОБА_1 здійснила доступ, не можливо встановити та перевірити, що така інформація є саме конфеденційною або з обмеженим доступом.
Вказує, що суд першої інстанції у якості винуватості ОСОБА_1 посилається на доказ, а саме на Журнал безпеки, однак такий документ не містить дати його створення, інформації до якої ОСОБА_1 отримала доступ. Крім того, у цьому журналі зазначено, що документ містить дані по « ОСОБА_3 » операцій, однак, пошук інформації не є тотожнім з фактом отримання доступу до будь-якої інформації.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з порушенням вимог ст.254 КУпАП, оскільки матеріали відносно ОСОБА_1 були направлені 20.10.2023 року і з цього часу поліції було відомо про вчинене адміністративне правопорушення, але протокол було складено лише 25.04.2024 року.
Захисник Гринишин Є.В. подав додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких зазначив, що з протоколу про адміністративне правопорушення не можливо встановити у який саме спосіб ОСОБА_1 вчинила правопорушення, не підтверджено будь який майновий чи не майновий інтерес ОСОБА_1 . Інформація щодо податкової звітності ФОП ОСОБА_2 яку переглядала ОСОБА_1 хоч формально і отримана нею під час користування програмним забезпеченням на робочому місці, однак така інформація не є таємною, оскільки могла бути отримана з відкритих джерел, що знаходяться у вільному доступі у Кабінеті платника податків.
Прокурор Харківської обласної прокуратури Кубах М.А. подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилається на законність та обґрунтованість постанови судді зазначив, що інформація, яка є предметом адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 є податковою інформацією та конфіденційною інформацією з обмеженим доступом. Враховуючи її статус як інформації з обмеженим доступом, її долучення до справи не є необхідним, та суд має можливість надати оцінку та належний аналіз цим обставинам на підставі наявних письмових матеріалів без дослідження змісту цієї конфіденційної інформації.
Вказує, що посадовими обов'язками, зокрема посадовою інструкцією ОСОБА_1 , іншими організаційно-розпорядчими документами отримання, використання чи розкриття нею інформації з ІКС «Податковий Блок» у своїх інтересах не передбачено. Це стосується в повній мірі податкової інформації щодо її чоловіка. Також пояснення ОСОБА_1 в суді про те, що вона не переглядала та не використовувала податкову інформацію свого чоловіка суперечать її поясненням в ході перевірки про те, що вона переглядала податкову інформацію свого чоловіка в ІКС «Податковий блок» лише один раз, а також зазначеним матеріалам про те, що ОСОБА_1 переглядала зазначену інформацію 34 рази з 26.01.2023 по 14.06.2023.
Зазначає, що використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави, ОСОБА_1 , використовуючи свої функціональні обов'язки для отримання податкової інформації свого чоловіка, в повній мірі усвідомлювала про відсутність для цього законних підстав.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та її захисників на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Визнаючи винною та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, що підтверджено матеріалами справи.
Апеляційний суд з такими висновками не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення факту протиправного посягання на права і свободи громадян, встановлений порядок управління тощо, а також доведення наявності в діях (бездіяльності) особи всіх ознак складу адміністративного правопорушення, визначеного диспозицією відповідної статті КУпАП.
Частина 1 статті 172-8 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції.
Предметом правопорушення є інформація, яка стала відома посадовій особі у зв'язку з виконанням нею службових повноважень.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Об'єктом даного правопорушення виступають суспільні відносини у сфері обігу інформації з обмеженим доступом, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень. Предметом правопорушення є інформація (будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді) , яка стала відома особі у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у незаконному розголошенні або використанні в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень (формальний склад).
Об'єктивна сторона правопорушення може виражатися у таких формах: незаконне розголошення інформації; незаконне використання інформації в інший спосіб.
Суб'єкт даного правопорушення є спеціальним, ним є особи, зазначені у пункті 1 та підпункті «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу (прямого або непрямого).
Відповідно до статті 43 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна або службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Статтею 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
У статті 9 вказаного Закону визначено, щодо до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».
Відповідальність за ч. 1 ст. 172-8 КУпАП настає лише за умови незаконного (тобто у спосіб, прямо заборонений Законом) розголошення або використання в інший спосіб особою виключно у своїх власних інтересах інформації з обмеженим доступом, що стала їй відома у зв'язку з безпосереднім виконанням своїх службових повноважень, а не отримання та використання будь-якої інформації, яку особа сприймає в процесі здійснення службової діяльності.
Подія та обставини вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні встановлюються на підставі доказів, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Так, аналізуючи матеріали справи апеляційний суд вважає, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, (форми вини, мети, мотиву) не була встановлена органом (особою), яка склала протокол про адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного державного інспектора Центрального відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим Головного управління ДПС у Харківській області у період з 26.01.2023 року по 14.06.2023 року незаконно використала в інший спосіб у своїх інтересах податкову інформацію, яка є конфіденційною інформацією з обмеженим доступом, стосовно своєї близької особи, а саме - чоловіка ОСОБА_2 , яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень.
При складанні протоколів уповноважені органи мають чітко відображати в них, яка саме інформація була розголошена або незаконно використана в інший спосіб, конкретизуючи у який саме спосіб була використана інформація.
В правопорушеннях з формальним складом, а саме у ст.172-8 КУпАП законодавцем не можуть бути передбачені всі способи та варіанти використання інформації, а тому і було ним зазначено про використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала відома у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень, однак це не звільняє уповноважені органи при складанні протоколів про адміністративні правопорушення конкретизувати в який саме спосіб було використано отриману інформацію та не звільняє суд перевіряти такі доводи.
Використання інформації має місце у випадку, коли особа, яка отримала її у зв'язку з виконанням службових повноважень, користується відповідними відомостями та /або даними, отримує з них певну користь, застосовує їх у своїй діяльності. На відміну від розголошення, використання інформації передбачає, що її корисні властивості використовує сама особа, яка отримала відповідну інформацію у зв'язку з виконанням службових повноважень; вона не передається сторонній особі. Як і розголошення, використання інформації може мати місце лише у випадку активної поведінки .
Зазначений у протоколі мотив «у своїх особистих інтересах» не знайшов підтвердження, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не відображено та матеріалами справи не встановлено, будь-який майновий чи немайновий інтерес ОСОБА_1 в даній правовій ситуації.
Протокол про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 та постанова судді районного суду не містить відомостей про форму її вини, яка, виходячи із визначення зазначеного у ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» поняття корупційного правопорушення, характеризується лише умисною формою.
При цьому, суд не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення та не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення.
За таких обставин, відсутність у діях ОСОБА_1 мети на задоволення своїх інтересів, а відтак і відсутність прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, свідчать про відсутність однієї із складових його елементів, а саме суб'єктивної сторони, а отже і складу адміністративного правопорушення в цілому.
Отже, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б дали підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами. При цьому, вина є елементом суб'єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність самого складу адміністративного правопорушення.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Враховуючи, що до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у її діях складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин не підлягають розгляду інші доводи апеляційної скарги.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника. є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Скребця О.М. задовольнити.
Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2024 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик