Справа № 643/12526/24 (1-кс/643/1426/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1297/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
05 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду міста Харкова від 25 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, №62024170020009237, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України ,-
Вказаною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого.
Застосовано відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на строк 60 (шістдесят днів), тобто до 12 години 40 хвилин 22 грудня 2024 року.
Визначено суму застави у розмірі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок), 00 гривень
В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що він вважає, що ризики, визначені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити слідчому у задоволенні його клопотання.
Зазначає про те, що ризики не були доведені прокурором.
При цьому, підозрюваний має травми та захворювання, пов'язані з проходженням військової служби, про що знало командування, яке віддавало наказ.
ОСОБА_8 потребує лікування.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України.
Слідчий обґрунтовує підозру наступними доказами: допитами свідків у кримінальному провадженні; матеріалами відеозапису, на яких зафіксовано факт відмови військовослужбовця від виконання наказу; матеріалами, які характеризують особу підозрюваного; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Так з матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170020009237, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, в якому 24.10.2024 ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Так санкція ч.4 ст. 402 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Таким чином злочин, який інкримінується підозрюваному є тяжким та має підвищену суспільну небезпеку.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути,не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Також, як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановлених ризиків.
Так, при розгляді даного клопотання слідчим суддею було встановлено існування ризиків, визначених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України і з такими висновками колегія суддів погоджується.
.
В той же час враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2,3,4,5 ч.1ст.177КПК України, наявність яких не спростовано захисником, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи ,що дії ОСОБА_8 , за вчинення якого повідомлено підозру, носять характер тяжкого кримінального правопорушення, застосування більш м'яких запобіжних заходів, за таких обставин є неефективним.
Даних які б вказували на неможливість підозрюваного за станом здоров'я перебувати в умовах СІЗО станом як на час розгляду клопотання так і під час апеляційного розгляду не надано.
Правильними є і висновки суду про наявності обґрунтованої підозри, оскільки у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Колегія суддів також погоджується з рішення слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу із визначенням застави, саме в розмірі 90 840 гривень.
Підстав для зменшення розміру застави, з урахуванням встановлених обставин та ризиків, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, ухвала слідчого судді винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 406, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Московського районного суду міста Харкова від 25 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, №62024170020009237, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді