Іменем України
16 грудня 2024 року м. Кропивницький
справа № 395/1489/24
провадження № 22-ц/4809/1539/24
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Мурашка С.І.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2024 року (суддя Орендовський В.В.) у справі за позовом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно нарахованої додаткової винагороди поліцейському,-
встановив:
У вересні 2024 року Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просив стягнути з відповідача надмірно нараховану збільшену додаткову винагороду поліцейському за період з 01 по 31 січня 2023 року в сумі 68 949,86 грн.
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі, на підставі п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
В апеляційній скарзі скаржник ставить питання про скасування ухвали про відмову у відкритті провадження у справі з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що правовідносини між сторонами в цій справі не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення відповідача з публічної служби, не спрямовані на захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень й не стосуються оскарження дій останнього, а виникли з деліктного зобов'язання - внаслідок заподіяння майнової шкоди.
З огляду на зазначене за своїм суб'єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Позивач стверджує, що в даному випадку той факт, що майнової шкоди завдано позивачеві - суб'єкту владних повноважень, під час проходження відповідачем служби, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відтак, судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №524/8406/17 у своїй постанові від 29 травня 2019 року проаналізувала вищенаведені положення закону та визначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто за передбачених законом умов, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що приймаючи рішення про підвідомчість спору суду відповідної юрисдикції, суддя суду першої інстанції має керуватися саме цими підставами у їх сукупності: суб'єктним складом правовідносин, предметом спору та характером спірних матеріальних правовідносин.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів відповідач ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Новомиргород) відділення поліції № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області.
За змістом статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Нормами статей 2, 5 і пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
В даному випадку, суб'єктом спірних правовідносин, а отже і відповідачем у спорі, є особа, яка перебуває на публічної службі, де позивачем є орган, з яким службовець перебуває у відповідних публічних відносинах.
За змістом пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, статей 13, 17-18 Закону України «Про національну поліцію», змістом Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції 6 листопада 2015 року №73, до публічної служби відноситься діяльність на посадах у патрульній поліції.
На посадових осіб патрульної поліції поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених вищезазначеними Законами.
Як слідує з матеріалів справи, спір виник у правовідносинах, які існують між сторонами, під час здійснення відповідачем повноважень, пов'язаних з проходженням публічної служби, а отже такий спір є публічно-правовим.
Позивач пред'явив вимоги, які стосуються правовідносин з відповідачем щодо виплати останньому збільшеної додаткової винагороди за виконання обов'язків на посаді публічної служби. Тобто спірні правовідносини стосуються з'ясування правомірності дій відповідача щодо неповернення виплат позивачу, пов'язаних з проходженням відповідачем публічної служби.
Відповідно до правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16, від 22 січня 2020 року в справі №813/1045/18, спори що виникають внаслідок зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, підлягають розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки безпосередньо пов'язані з проходження відповідачем публічної служби.
Доводи апеляційної скарги про те, що спір є приватноправовим оскільки стосується лише деліктного зобов'язання, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, та відповідно до статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський С.І. Мурашко