Провадження № 22-ц/803/10599/24 Справа № 932/7681/23 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
17 грудня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Шавкун Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»,
на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року, -
24.08.2023 року АТ «Універсал Банк» звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором надання банківських послуг «Monobank» від 20.12.2017 року у розмірі 123 635,83 грн., що становить станом на 03.07.2023 року, а також стягнути з нього судові витрати.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
17.10.2024 року представником Акціонерного товариства «Універсал Банк» подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.88, 89), у судове засідання не з'явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
20 грудня 2017 року між позивачем і відповідачем був укладений Кредитний договір, на підставі особистої заяви останнього, згідно з умовами якого, він отримав кредит у розмірі 100 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку відповідач має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 03.07.2023 року становить загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 123 635,83 грн., на підтвердження позивачем долучено розрахунок заборгованості.
У позові АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 20.12.2017 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
Проте наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи і Паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача.
Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг, містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги.
Вказаний кредитний договір, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
В той же час, саме по собі звернення відповідача до банку із заявою про надання кредиту, погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.
При цьому, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Разом із тим, АТ «Універсал Банк» не надало доказів на підтвердження відкриття відповідачу банківського рахунку, видачі їй кредитної картки із зазначенням її реквізитів, доказів зарахування кредитних коштів, а також розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі 123 635,83 грн. Також позивачем не надано до суду виписки по даному рахунку, або будь-яких інших доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Розрахунок заборгованості, на який позивач посилається, як на доказ підтвердження обставин у справі, є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору "Monobank", та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав жодного документа на підтвердження виконання кредитного договору, а саме: документу на підтвердження відкриття рахунку на ім'я відповідача, видачі відповідачеві відповідної кредитної картки, перерахування банком на рахунок відповідача певних сум, рух коштів по рахунку відповідача.
Отже позовні вимоги, як й вимоги апеляційної скарги є недоведеними.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України
Судді: