Провадження № 22-ц/803/9579/24 Справа № 192/1292/24 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
17 грудня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лазарєвої К.В. на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -
У травні 2024 року ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області № 192/2000/18 від 26 грудня 2019 року з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.10.2018 року.
Представник позивача просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх доходів (заробітку) позивача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки у шлюбі з іншою жінкою - ОСОБА_4 у позивача народилося троє дітей - донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_7 . За таких обставин у позивача відсутня можливість сплачувати аліменти у попередньому розмірі на утримання доньки ОСОБА_3 .
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено. Змінено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , з 1/4 до 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити в нове, яким відмовити ОСОБА_9 у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема наголошує, що після винесення Солонянським районним судом рішення від 26 грудня 2019 року про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у нього, народився син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Діти ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилися до винесення судом рішення про розірвання шлюбу позивача з відповідачем і до винесення судом рішення про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вважає, що Наявність у позивача дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має впливати на зміну розміру стягуваних з позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки вони були народжені ще до винесення Солонянським районним судом рішення від 26 грудня 2019 року про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто в цій частині сімейний стан позивача не змінився після винесення судом рішення про стягнення з позивача на утримання доньки ОСОБА_3 аліментів, розмір яких він просить змінити.
Наявність у відповідача сина ОСОБА_10 не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Позивачем не доведено, що після його народження він не може надавати утримання старшій доньці у встановленому рішенням суду розмірі. Що стосується матеріального становища платника аліментів - позивача, то воно не тільки не погіршилося, а значно покращилося після винесення 26 грудня 2019 року судом рішення про стягнення з позивача на утримання доньки ОСОБА_3 . Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №61378205, з моменту початку стягнення аліментів у жовтні 2018 р. до березня 2022 року розмір аліментів позивачу розраховувався згідно ч.2 ст.195 Сімейного кодексу України, виходячи із середньої заробітної плати працівника у даній місцевості, оскільки він не працював і не мав іншого доходу на час виникнення заборгованості. З жовтня 2018 року до жовтня 2020 року аліменти позивачем не сплачувалися взагалі, і, заплативши 2990 грн. у жовтні 2020 року, ще 3 місяці позивач не сплатив жодної копійки на утримання дитини. Починаючи з листопада 2022 року доходи позивача суттєво збільшилися, наприклад, у листопаді 2022 р. позивач отримав дохід 55 143,57 грн., а у грудні 2022 року - 107 462,42 грн. Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати, наданого позивачем, у липні 2023 року йому був нарахований дохід 113 102,43 грн., а у грудні 2023 року - 104 457,30 грн. Отже, відсутні підстави вважати, що матеріальний стан позивача погіршився, навпаки, він покращився, доходи його суттєво зросли.
Зважаючи на викладене, вважає, що належних доказів, які б свідчили про суттєве погіршення матеріального стану позивача суду надано не було. Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подав.
В судове засідання з'явились ОСОБА_2 та його представник - адвокат Лисенко С. Ю. . Від ОСОБА_1 та її представника- адвоката Лазарєвої К. В. надійшла заява про слухання справи у їх відсутність.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимим доказами доведено підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача за судовим рішенням на утримання неповнолітньої доньки.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області № 192/2000/18 від 26 грудня 2019 року з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання їх малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.10.2018.
Згідно з повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.10.2022 року позивач є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно з повторним зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.09.2021 року позивач є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження №61378205 від 25.02.2020 року на підставі виконавчого листа Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 року відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, з 22.10.2018 року.
23 жовтня 2021 року ОСОБА_2 уклав шлюб зі ОСОБА_4 , яка після реєстрації шлюбу отримала прізвище ОСОБА_13 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.11.2022 року у позивача та ОСОБА_14 народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Згідно з посвідченням батьків багатодітної сім'ї ОСОБА_14 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Таким чином враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 , від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 .
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду із вимогами щодо зменшення розміру аліментів, стягнутих з нього судовим рішенням у зв'язку зі зміною його матеріального стану в сторону погіршення через створенням нової сім'ї та народженням трьох дітей від іншого шлюбу, що унеможливлює сплату визначеного судом розміру аліментів.
Доводи про те, що у відповідача не погіршився матеріальний стан, спростовуються встановленими обставинами. Судом встановлено, що відповідач перебуває в іншому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_10 народився син ОСОБА_10 . Зазначена обставина мала місце після ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . Зміна сімейного стану є самостійною підставою для зміни розміру аліментів.
З огляду на наведене, а також те, що матеріали справи містять належні докази зміни матеріального стану позивача в сторону погіршення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зміну розміру стягнутих аліментів на утримання дитини.
Отже суд першої інстанції із врахуванням норм матеріального та процесуального права правильно визнав доведеним факт погіршення матеріального стану та сімейного стану після стягнення за рішенням суду аліментів, що є безумовними підставами для зміни розміру аліментів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для зменшення розміру аліментів, стягнутих із ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 26.12.2019 року.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав
для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лазарєвої К.В. залишити без задоволення.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: