Справа №760/24396/24 2-а/760/1392/24
29 листопада 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі судді Верещінської І.В. перевіривши виконання вимог ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва із відповідним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 стаття 171 КАС України).
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 КАС України, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.
Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (надалі Закон № 3674-VI), стаття 5 якого встановлює пільги щодо сплати судового збору.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем у позові вказано, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Щодо твердження позивача, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. 12, 22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Даний правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у зв'язку із передачею Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду справи на її розгляд для розв'язання виключної правової проблеми щодо застосування норми п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із незгодою з попередніми висновками як Великої Палати, так касаційних палат, у яких стверджувалось про те, що учасники бойових дій безперечно звільняються від сплати судового збору у будь-якій справі.
Отже, позивач, який звернувся до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а не за захистом своїх порушених прав, як учасника бойових дій, а тому він не звільняється від сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви.
Також, судом зазначається, що матеріали справи не містять жодного посвідчення, який підтверджує будь-який статус в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Визначаючи суму судового збору, яку позивачу необхідно сплатити за звернення з цим позовом, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 5 частини другої цієї ж статті ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлена на рівні 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн.
Беручи до уваги наведене нормативне регулювання й висновки Великої Палати Верховного Суду, ставка судового збору за звернення з цим позовом складає 3 028*0,2=605 грн. 60 коп.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає її вимоги, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Верещінська