СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/13885/23
пр. № 2/759/4220/23
03 жовтня 2023 року м.Київ
Святошинський районний суд міста Києва в особі судді Сенька М.Ф., розглянувши в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені, трьох процентів річних, та інфляційних втрат за договором позики, третя особа - ОСОБА_3 ,
встановив:
ОСОБА_1 , через адвоката Шмарова О.В., заявив позов про стягнення з ОСОБА_2 314850,39 грн. пені, 26691,22 грн. трьох процентів річних, та інфляційних втрат 158968,56 грн. інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість за договором позики від 19.10.2016р.
Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 04.08.2023 року, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надіслав відзив, за яким просив відмовити в задоволенні позову, пославшись на те, що кошти за договором позики позивачем йому не передавались, договір укладено з порушенням публічного порядку. Разом з тим, відповідач заявив про застосування до спору наслідків спливу строків позовної давності.
Від третьої особи ОСОБА_3 надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Ухвалою від 22.09.2023 року позовну заяву третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус КМНО Бочкарьова Н.М., повернуто позивачці, за підстав невідповідності вимогам ст.ст. 193, 195 ЦПК України.
При цьому, позовна заява ОСОБА_3 фактично дублює відзив відповідача.
Представник позивача подав відповідь на відзив, за яким на вимогах позову наполягав, доводи відповідача на свій захист вважав безпідставними та необґрунтованими.
Судом встановлено, що 21.02.2022 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 759/17745/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 19.10.2016р., яка станом на 29 червня 2021 року становить 430123,48 грн., та три проценти річних нарахованих на борг в сумі 34750 грн. 95 коп. і судовий збір в сумі 4416,86 грн.
Дане судове рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.11.2022 року (пр. №22-ц/824/7596/2022) та постановою Верховного Суду від 24.05.2023 року.7 червня 2018 року (провадження № 61-13165св22).
Позивач вказує, що за рішенням судом видано виконавчий лист, тобто рішення звернуте до виконання.
При цьому, з огляду на вказані рішення, вбачається, що судами перевірені доводи відповідача, та надана оцінка доказам, що заявлені ним і в цій справі.
Тому, суд знаходить встановленим, що відповідач має невиконанні зобов'язання перед позивачем за договором позики в сумі 430123,48 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду
Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з вимогами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вищенаведені норми права, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, провадження № 14-241цс19, та №646/14523/15-ц, провадження № 14-591цс18.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17, провадження №61-30148св18, зроблено аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.
Отже, у розумінні наведених положень закону, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання ним грошового зобов'язання.
Що стосується вимог про стягнення пені, то вони на переконання суду заявлені безпідставно, оскільки з прийняттям судом рішення про стягнення заборгованості за договором, права кредитодавця нараховувати на борг пеню, що визначена цим же договором, припиняються.
Разом з тим, поза увагою позивача залишилось те, що пунктом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», що набув чинності 17 березня 2022 року, встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Підстав для застосування до спору наслідків пропуску строків позовної давності, з огляду на справу, не вбачається. Позов заявлено в межах строків, що встановлені ст.ст. 257, 258 ЦК України.
Отже, на вирішення спору з відповідача на підставі ст. 625 ч.2 ЦК України підлягає стягненню на користь позивача, три проценти річних та інфляційні втрати, що нараховані на борг за договором позики 19.10.2016р. за період з 30.06.2021 року по 23.02.2022 року, з розрахунку:
інфляційні втрати (Ів) = сума боргу х інфляційне збільшення (Іс) - сума боргу.
Іc = (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.06462820
Ів = 430 123,48 x 1.06462820 - 430 123,48 = 27 798,10 грн.
Три проценти річних = сума боргу х 3% х кількість днів прострочення : кількість днів у році = 430123,48 х 3% х 239 : 365 = 8449,27 грн.
В задоволенні решти вимог позову слід відмовити за безпідставністю.
За такого рішення судові витрати у справі, що складаються із судового збору в сумі 5010 грн.
та витрат позивача на правову допомогу в сумі 6000 грн., підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеної частки вимог.
Заходів забезпечення позову судом не вживалось.
Керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені, трьох процентів річних, та інфляційних втрат за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 8449 грн. 27 коп. трьох процентів річних, 27798 грн. 10 коп. інфляційних втрат, що нараховані за договором позики від 19.10.2016 року за період з 30.06.2021 року по 23.02.2022 року, та 110 грн. 21 коп. на відшкодування судових витрат, а всього стягнути 36357 (тридцять шість тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 58 коп.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Сенько М.Ф.