Справа № 643/12066/24
Провадження № 2/643/5270/24
18.12.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Новіченко Н.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»
до ОСОБА_1
про стягнення 73 643, 50 грн.,
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - позивач) звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом (з урахуванням зменшення позовних вимог) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 73 643, 50 грн., з яких: 71 840, 30 грн. заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.08.2024 року; 548, 44 грн. абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.08.2024 року; 1 254, 76 грн. за послуги ВБС за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 року по 31.08.2024 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2020 року, реєстраційний номер 2118915463101 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-9 літ «А-5» загальною площею 59, 0 кв. м., що розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Нежитлове приміщення має О/Р 17501-8901-0. На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Таким чином, з 01.12.2021 року по нежитловому приміщенню, яке розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач. укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунків за надані послуги, факт отримання послуги. Згідно з п. 5 Договору виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором. Вказані послуги відповідач своєчасно не оплатив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість. За таких обставин, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 21.10.2024 року Московський районний суд м. Харкова прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі № 643/12066/24, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно відповідачу надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для подання до суду відзиву, оформленого відповідно до вимог статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, на позовну заяву та всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Вищезазначена ухвала суду направлялася відповідачу за адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_2 , проте була повернута органом поштового зв'язку на адресу суду без вручення відповідачу.
Верховний Суд дотримується послідовної позиції, що викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 № 800/547/17, Касаційного господарського суду від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, за якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Проте, відповідач відзив на позовну заяву в порядку статей 178, 278 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не подав.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 ЦПК України.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 275 ЦПК України).
Згідно з частиною 2 статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 ЦПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідач є власником нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 59, 0 кв.м., що підтверджується наявним у справі Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 397550051, сформованим станом на 02.10.2024 року, а також договором купівлі-продажу від 09.07.2020 року.
Вищезазначені нежитлові приміщення розташовані у житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі». Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
На офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 року було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір-1).
Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року.
Умовами п. 4 Договору-1 передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Тобто, факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальному періоді 2021-2023 р.р. є фактом приєднання відповідача до умов Договору (акцептування договору).
Факт отримання теплової енергії підтверджується Актом № 175/11895 від 03.06.2021 готовності до опалювального періоду 2021-2022 р.р., Актом № 175/13288 від 09.06.2022 готовності до опалювального періоду 2022-2023 р.р., Актом № 175/307 від 12.6.2023 готовності до опалювального періоду 2023-2024 р.р., Актом № 175/13288 від 09.06.2022 виконання робіт по підготовці системи теплоспоживання житлового будинку к ОПЗ, Актом № 175/29837 від 15.10.2021 про підключення споживача до опалення на початку опалюваного сезону, Актом № 175/30346 від 22.10.2022 про підключення споживача до опалення на початку опалюваного сезону, Актом № 175/34712 від 06.04.2023 про відключення опалення наприкінці опалювального сезону, Актом № 175/458 від 23.10.2023 про підключення споживача до опалення на початку опалюваного сезону, Актом № 175/2223 від 26.03.2024 про відключення опалення наприкінці опалювального сезону.
Відповідно до п. 5 Договору-1 виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п. 32 Договору-1 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 33 Договору-1 передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 34 Договору-1 споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Умовами п. 30 Договору-1 передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.
Відповідачу виставлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які відповідачем сплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2021 року по 31.08.2024 року у розмірі 71 840, 30 грн., а також заборгованість з абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 548, 44 грн. за період з грудня 2021 року по вересень 2024 року.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності (Договір-2), який укладається з урахуванням ст. ст. 11, 633, 634, 641, 642 ЦК України та опублікований на офіційному сайті Позивача в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01.06.2022.
Згідно з п. 1 Договору-2 цей договір є публічним договором, що укладається з метою надання послуг з технічного (у тому числі з аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання (далі - послуга), споживачу у багатоквартирному будинку. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 11, 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Відповідно до п. 4 Договору-2 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору), є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуг.
Пунктом 5 Договору-2 передбачено, що виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором.
Відповідно до п. 6 Договору-2 технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150.
Згідно з п. 13 Договору-2 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідачу виставлялися рахунки-фактури за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду, проте відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за послуги ВБС за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 р. по 31.08.2024 р. у розмірі 1 254, 76 грн.
Направлена позивачем вимога про погашення боргу від 24.10.2024 № 58-58/1392 відповідачем задоволена не була.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води) (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Проте, відповідачем всупереч вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги з постачання теплової енергії оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
Належні відповідачу нежитлові приміщення знаходяться у житловому будинку та, відповідно, мають загальну систему опалення з житловим будинком. Нежитлові приміщення знаходяться в тепловому контурі жилого будинку, тобто опалюються за рахунок теплопередачі від суміжних приміщень. З придбанням у власність нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку у відповідача виник обов'язок брати участь у витратах на утримання та збереження майна (житлового будинку). Обігрів житлового будинку у опалювальний період є спільним обов'язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм. Відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надає позивач, та несе обов'язок зі сплати таких послуг, незалежно від факту укладення договору між сторонами.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №317/1636/16-ц, провадження №61-19820св18.
За таких обставин, заборгованість відповідача у розмірі 73 643, 50 грн., з яких: 71 840, 30 грн. заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.08.2024 року; 548, 44 грн. абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.08.2024 року; 1 254, 76 грн. за послуги ВБС за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 року по 31.08.2024 року, підлягає стягненню з нього в судовому порядку.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 83 ЦПК України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки з оплати наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд
1. Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за вартість спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.08.2024 року у розмірі 71 840 (сімдесят одна тисяча вісімсот сорок) грн. 30 коп., заборгованість по абонентській платі за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 31.08.2024 року у розмірі 548 (п'ятсот сорок вісім) грн. 44 коп., заборгованість за послуги ВБС за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 року по 31.08.2024 року у розмірі 1 254 (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири) грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
3. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31557119).
5. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ).
Повне рішення складено 18.12.2024 року.
Суддя Н.В. Новіченко