Справа №613/317/24 Провадження № 1-в/613/41/24
18 грудня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухів подання начальника Богодухівського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 про приведення вироку відносно засудженого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року , -
Начальник Богодухівського РВ №1філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, відповідно до статей 5, 74 ч.2 КК України звернулась до суду з поданням про приведення вироку суду відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі Закон № 3886-IX).
Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та встановлення обов'язків.
Суд, вислухавши пояснення представника відділу з питань пробації, яка повністю підтримала подання, прокурора, який не заперечував проти задоволення подання, засудженого та його захисника, які погодилися із вказаним в поданні, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе подання задовольнити із наступних підстав.
У процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст.74 КК України. Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Так, згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.11 ст. 74 КК України).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана в ч. 2 ст.74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні. При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до ч.3 ст. 57, ч. 1 ст. 58,ч.1 ст. 62 КК України), 11, 13, 13-2 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу
Згідно п. 13 ч.1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
Матеріалами справи встановлено, що вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та встановлення обов'язків. Вирок набрав законної сили.
Відповідно до положення ст.51 КУпАП, в редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподаткований мінімум доходів громадян - це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2024 року складав 1 514 грн. ( 3028 грн. - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімума доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1 514 х 2=3 028 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно вироку Богодухівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року загальна вартість викраденого ОСОБА_6 майна склала 2 500 грн., що станом на момент вчинення кримінального правопорушення складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 028 грн).
Таким чином, на засудженого розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до положень частини 2 статті 74 Кримінального кодексу України, особа, засуджена за діяння,караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_6 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.74 КК України, Законом України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, суд,-
Подання начальника Богодухівського РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації» - задовольнити.
У зв'язку з усуненням караності діяння, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - звільнити від призначеного покарання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя