Справа № 569/6445/24
03 грудня 2024 року м.Рівне
Рівненський міський суд в особі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12023232030000028 від 01.02.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівське, Бахмутського району, Донецької області, неофіційно працюючого, одруженого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5 , суд,-
29 січня 2023 року, приблизно о 11 год. 00 хв., ОСОБА_3 перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, із метою власного матеріального збагачення, шляхом обману ОСОБА_6 , під приводом продажу їй дешевих цигарок, розмістивши напередодні неправдиве оголошення у мережі Інтернет на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» про продаж вказаного неіснуючого товару, заволодів та в подальшому розпорядився належними потерпілій грошовими коштами у загальній сумі 4 050 грн, які остання в якості оплати перерахувала на його банківський рахунок, чим завдав потерпілій майнової шкоди у вказаному розмірі.
Крім того, 03 березня 2024 року, приблизно о 19 год. 00 хв., в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України N?64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_3 перебуваючи на прибудинковій території до магазину «Дніпро-М», поблизу виставкової зони, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 4, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, із метою власного матеріального збагачення, скориставшись відсутністю спостереження, шляхом вільного доступу, діючи повторно, таємно викрав із торгової полиці вказаного магазину належне ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» майно, а саме: бензопилу марки «Dnipro-M», моделі «DSG - 45H ZTE 032340-01791», вартістю 4,238 грн, чим завдав останньому майнової шкоди у вказаному розмірі.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України, як своїми умисними діями, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно та у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно в умовах воєнного стану.
Встановлені судом обставини у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст.185 КК України, підтверджуються дослідженими в суді доказами, обсяг який визначений судом за погодженням з учасниками судового провадження.
Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, щиро покаявся, кваліфікацію правопорушеннь не оспорював та показав, що дійсно 29 січня 2023 року, приблизно о 11 год. 00 хв шляхом обману ОСОБА_6 , під приводом продажу їй дешевих цигарок, розмістивши напередодні неправдиве оголошення у мережі Інтернет на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» про продаж вказаного неіснуючого товару, заволодів та в подальшому розпорядився належними потерпілій грошовими коштами у загальній сумі 4 050 грн, які остання в якості оплати перерахувала на його банківський рахунок.
Окрім того, 03 березня 2024 року, приблизно о 19 год. 00 хв. таємно викрав із торгової полиці магазину «Дніпро-М» бензопилу марки «Dnipro-M», моделі «DSG - 45H ZTE 032340-01791», вартістю 4,238 грн. Просить суд суворо його не карати, враховуючи його вік та осуд своєї поведінки за вчинені діяння. Всі збитки потерпілим відшкодовані.
Потерпілі ОСОБА_6 та представник ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» в судове засідання не з'явилися подали до суду заяви про розгляд кримінального провадження без їх участі, вид та міру покарання просили призначити суд на власний розсуд.
Згідно дослідженого в судовому засіданні висновку експерта №СЕ-19/118-24/2959-Д від 12.03.2024 року було встановлено, що папілярні узори пальців рук відображені у слідах з найбільшими розмірами по вісях 27х13 мм, 21х16 мм, 30х13 мм, які 03.03.2024 були вилучені під час оглядлу місця події по факту крадіжки на прибудинковій території магазину «Дніпро-М» придатні для ідентифікації за ними особи, що їх залишала. Папілярні узори пальців рук відображені у слідах з найбільшими розмірами по вісях 27х13 мм, 21х16 мм, 30х13 мм, які 03.03.2024 були вилучені під час оглядлу місця події по факту крадіжки на прибудинковій території магазину «Дніпро-М», залишені вказівним, середнім пальцями лівої руки та середнім пальцем правої руки особи, дактилоскопічна карта, якої заповнена на і'мя ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ч.9 ст.100 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судових розгляд, вирішує питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду.
Постановою дізнавача СД відду поліції №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області від 23.05.2023 визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу - CD-R диск, який зберігається в матеріалах кримінального провадження.
Постановою слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 29.02.2024 визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу - DVD-R диск, який зберігається в матеріалах кримінального провадження.
Постановою слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 13.03.2024 визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу - об'єкти дослідження, які поміщено до спец пакетів Експертна служба МВС України 2706517 та 2706518, які передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
Постановою слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 04.03.2024 визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу - мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з двома сім картами в середині ПРАТ «ВФ Україна», з номером телефону НОМЕР_3 , друга сім карта не активна, який передано на відповідальне зберігання в кімнату зберігання речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 06.03.2024 року накладено арешт на мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з двома сім картами в середині ПРАТ «ВФ Україна», з номером телефону НОМЕР_3 , друга сім карта не активна, заборонивши підозрюваному чи будь-якій іншій особі будь-яким чином розпоряджатися вказаним майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Витрати на залучення експертів становлять - 3029,12 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 22 КПК встановлено, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 мали місце, та містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України, і останній у їх вчиненні винен.
У відповідності до ст. 12 КПК України, вчинені ОСОБА_3 кримінальні правопорушення відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів, що суд враховує при призначенні покарання.
Що стосується особи обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд враховує те, що він має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, в силу ст.89 КК України несудимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та повне відшкодування завданих збитків.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.
Щире каяття, це відповідне ставлення винної особи до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Каяття є негативно забарвлене почуття, що поєднує в особі співчуття або жаль з приводу свого вчинку і почуття провини за його наслідки.
Суд приходить до переконання про дійсне, відверте визнання своєї провини обвинуваченим в частині кримінальних правопорушень та щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, оскільки він протягом досудового розслідування так і в ході судового розгляду щиро покаявся у вчиненому.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушеннь, обставини їх вчинення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а також обтяжуючу обставину, то суд прийшов до переконання, що обвинуваченому має бути призначене покарання без ізоляції від суспільства в межах санкцій інкримінуємих статтей Кримінального Кодексу України у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком, оскільки саме такий вид покарання є адекватний характеру вчинення обвинуваченим кримінально-караних дій, і буде необхідний й достатній для його виправлення та попередження нових правопорушеннь.
Суд також вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості кримінальних правопорушеннь, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом. Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання:
- за ч.2 ст. 190 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_3 у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїзжати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 починається з часу проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 3029,12 грн.
Речові докази: CD-R диск, DVD-R диск, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речові докази: об'єкти дослідження, які поміщено до спец пакетів Експертна служба МВС України 2706517 та 2706518, які передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, знищити.
Речові докази: мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з двома сім картами в середині ПРАТ «ВФ Україна», з номером телефону НОМЕР_3 , друга сім карта не активна, який передано на відповідальне зберігання в кімнату зберігання речових доказів, повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06.03.2024 року на мобільний телефон марки «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з двома сім картами в середині ПРАТ «ВФ Україна», з номером телефону НОМЕР_3 , друга сім карта не активна.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1