Справа № 553/3975/24
Провадження № 2-н/553/969/2024
18.12.2024м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Москаленко В.В., розглянувши заяву Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,-
Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.
На запит відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України, судом отримана інформація з управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради (за вх. № 30682 та № 30683 від 16.12.2024), відповідно до якої підтверджене місце проживання боржників за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя вважає необхідним відмовити у видачі судового наказу з таких підстав.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 32 цього Закону, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення закону закріплено в ст. 68 ЖК УРСР, згідно якої квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Таким чином, оскільки плата за житлово-комунальні послуги здійснюється щомісячно, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Як вбачається з Розрахунку нарахувань та надходжень по особовому рахунку НОМЕР_1 , заборгованість з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 9868,00 грн. виникла за період з 05.2018 по 09.2024. При цьому, за змістом вказаного розрахунку неможливо встановити факт переривання строків позовної давності, оскільки такий не містить даних про те, який саме борг визнається боржниками.
З заявою про видачу судового наказу стягувач звернувся 05.11.2024, тобто поза межами строків позовної давності для пред'явлення таких вимог.
Таким чином, оскільки вимога про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 9868,00 грн пред'явлена поза межами строків позовної давності, належить відмовити у видачі судового наказу.
Відповідно ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 165, 166, 258, 260 ЦПК України, суддя,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави В. В. Москаленко