13 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 757/10444/22-ц
провадження № 61-15043ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди, спричиненої органами досудового розслідування,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди, спричиненої органами досудового розслідування.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
30 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся вперше до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 25 червня 2024 року про залишення без руху касаційної скарги, а саме заявник не надав докази отримання оскаржуваної постанови та докази того, що суд апеляційної інстанції, не виконав вимоги статті 272 ЦПК України і не направив заявнику повний текст судового рішення.
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» вдруге направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 05 жовтня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Заявнику роз'яснено, що якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у справі буде відмовлено на підставі
пункту 4 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України).
На виконання вимог вказаної ухвали 09 грудня 2024 року заявник подав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій останній вказує, що повний текст постанови апеляційного суду він не отримував та дізнався про зміст вказаного судового рішення лише 16 травня 2024 року, а тому вважає, що строк на касаційне оскарження судових рішень пропущено з поважних причин.
Крім цього, заявник вказує, що ухвалу Верховного Суду від 27 вересня 2024 року про повернення його касаційної скарги він отримав 30 жовтня 2024 року, а тому вважає, що подав повторно касаційну скаргу протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 05 жовтня 2023 року, датою складення повного тексту постанови вказано 20 жовтня 2023 року, забезпечено надання загального доступу 26 жовтня 2023 року, останнім днем на її касаційне оскарження з урахуванням вихідних днів є 20 листопада 2023 року.
Повернення касаційної скарги, яка була подана вперше 30 травня 2024 року, відбулося із причин, які повністю залежали від заявника, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23).
Водночас з інформації з автоматизованої системи документообігу Верховного Суду встановлено, що ухвалу Верховного Суду від 27 вересня 2024 року заявник отримав
03 жовтня 2024 року, про що свідчить довідка про доставлення та отримання електронного листа.
З 16 травня 2024 року (дата отримання повного тексту постанови) до 11 листопада
2024 року заявником не вжито заходів пришвидшення звернення з касаційною скаргою вдруге.
Наведені ОСОБА_1 причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дали достатніх підстав для визнання їх поважними.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18вказала, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містило доказів наявності об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті заявником, а тому Верховний Суд визнав вказані доводи неповажними і запропонував подати заявником клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зазначив (далі - ЄСПЛ), що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 квітня 2021 року в справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), який є обов'язковим для застосування судами, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Водночас неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме:
- повернення судом апеляційної інстанції скарги - в разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, визначених у статті 296 КАС України (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України), при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;
- відмова судом апеляційної інстанції в відкритті апеляційного провадження - в разі неусунення недоліків, пов'язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункти 3, 4 частини першої статті 299 КАС України).
На переконання Великої Палати Верховного Суду, до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, окрім цього, має інші недоліки і такі недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунено, зокрема, не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для поновлення строку, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
Такий висновок застосовний і при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження.
15 грудня 2017 року набули чинності КАС України, ЦПК України та Господарський процесуальний кодекс України, які в основному є уніфікованими.
Так, підстави повернення апеляційної скарги в КАС України та ЦПК України є аналогічними, а підстави повернення касаційної скарги такі ж, як підстави повернення апеляційної скарги.
Так само є уніфікованими і підстави відмови в відкритті апеляційного провадження у КАС України та ЦПК України.
Тому при вирішенні питання про долю касаційної скарги, яка подана з порушенням строку на касаційне оскарження, необхідно враховувати, що абзац 2 частини третьої статті 393 ЦПК України у контексті пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачає необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки виключає можливість відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для поновлення строку подання касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє в відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин касаційний суд зобов'язаний відмовити в відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди, спричиненої органами досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська