Єдиний унікальний номер 741/596/24
Провадження № 3/741/398/24
м. Носівка 18 грудня 2024 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Мусієнка В.О.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення (протокол серії ААД № 188726), передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця,
встановив:
19 березня 2024 року до суду надійшов зазначений протокол про адміністративне правопорушення, суть якого зводиться до того, що 16 березня 2024 року близько 4 години 57 хвилин в м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області по вул. Мринський шлях ОСОБА_1 керував автомобілем «ROVER 45», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Драгер», результат тесту - 0,76 проміле.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, надав суду пояснення, суть яких зводиться до того, що 15 березня 2024 року йому надали дві доби відпустки, а тому він поїхав до дружини, з якою відбулася сварка. У зв'язку із цим він ( ОСОБА_1 ) випив «Ром-колу». Потім виникла необхідність керувати автомобілем. По дорозі його ( ОСОБА_1 ) зупинили працівники поліції, запропонували продути прилад «Драгер», на що він погодився. Прилад показав алкогольне сп'яніння. Він ( ОСОБА_1 ) не погоджувався з результатом просив відвезти в лікарню для проходження відповідного огляду, але працівники поліції відмовили. Після складання адміністративних матеріалів він ( ОСОБА_1 ) з власної ініціативи поїхав у лікарню в м. Ніжин з метою пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, але йому було відмовлено у проходженні такого огляду у зв'язку із відсутністю відповідного направлення. До лікарні він ( ОСОБА_1 ) приїхав орієнтовно через півтори - дві години з моменту зупинки його працівниками поліції.
У судовому засіданні захисник просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки огляд на стан алкогольного сп'яніння був проведений з порушенням встановленого порядку.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надав суду пояснення, суть яких зводиться до того, що він є командиром батальйону, в якому проходить службу ОСОБА_1 . Лише у ОСОБА_1 є дозвіл на перевезення небезпечних вантажів. Такого дозволу немає жоден інший військовослужбовець батальйону.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, думку захисника, допитавши свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відтак, по аналогії права, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений статтями 251, 255 КУпАП, особи, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, та збір доказів, мають довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за встановленими обставинами якого відносно неї складено протокол.
У цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння встановлено ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція).
Відповідно до пунктів 2, 6, 7 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У судовому засіданні встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений з порушенням встановлено порядку.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що 16 березня 2024 року ОСОБА_1 керував автомобілем, був зупинений працівниками поліції, на їх вимогу проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Драгер», який показав результат тесту 0,76 проміле. ОСОБА_1 не заперечував той факт, що напередодні вживав слабоалкогольний напій, але не погоджувався з результатом тесту. У ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 висловлював бажання здати кров для проведення дослідження щодо стану алкогольного сп'яніння. Працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 право на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, проігнорували його прохання щодо здачі крові на дослідження з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, не забезпечили доставку останнього до медичного закладу для проходження відповідного огляду та склали відносно ОСОБА_1 адміністративні матеріали.
Відповідно до пунктів 12, 13, 15, 16, 17 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторних досліджень встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Пунктом 8 розділу ІІІ вказаної Інструкції встановлено, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (як алкоголю, так і наркотичних або інших речовин).
Таким чином, нормативно-правовими актами врегульовано порядок проведення огляду водія на стан сп'яніння та передбачено можливість визначення стану сп'яніння шляхом лабораторного дослідження аналізу крові та сечі в якості предмета дослідження біологічного середовища особи, тим більше, якщо особа бажає це зробити. При цьому, за допомогою біологічних зразків крові людини можливе виявлення як вмісту наркотичних чи психотропних речовин, так і алкоголю.
Суд наголошує на тому, що законодавством передбачено право проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в лікарні, в тому числі і для того, щоб була можливість взяти біологічні зразки для проведення лабораторного дослідження.
Ураховуючи вищевикладене, суд визнає недопустимим доказом результат тестування на алкоголь за допомогою приладу «Драгер» від 16 березня 2024 року до протоколу № 188726, оскільки він добутий з порушенням вимог Інструкції.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що на підставі доказів, які долучені до протоколу, та доказів, які було отримано у судовому засіданні, неможливо встановити наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 , тобто версія події, яка викладена у змісті протоколу про адміністративне правопорушення, особою, яка уповноважена на його складання, не доведена за допомогою належних та допустимих доказів перед судом поза будь-яким розумним сумнівом.
Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і його склад в діях ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 в зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Киреєв