Провадження номер 2-а/741/13/24
Єдиний унікальний номер 741/2454/23
іменем України
11 грудня 2024 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Крупини А.О.,
з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,
представника позивача адвоката Бондюка Б.В.,
представника відповідача Бугаєнко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду м. Носівка за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
У грудні 2023 року представник позивача адвокат Бондюк Б.В., діючи від імені та представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з указаним позовом.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 20 грудня 2023 року засобом поштового зв'язку Ременюк С.В. від Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі за текстом - відповідач, Укртрансбезпека) отримав постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи на території України) серії АА № 00015494 від 04 грудня 2023 року.
З указаної постанови слідує, що 01 грудня 2023 року о 19 год. 38 хв. за адресою: М-06, км 24+100 Київська обл. зафіксовано транспортний засіб DAF FT ХF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 13,288 % (5,315 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Зауважував, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 позивач є власником спеціалізованого сідлового тягача Е, марки DAF, модель FT ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , а також спеціалізованого напівпричіпу контейнеровоза - Е марки «STAS», модель «S34-3А8», д.н.з. НОМЕР_3 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортнотго засобу НОМЕР_4 .
Стверджував, що усупереч Порядку фіксації адіміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 27 грудня 2019 року, із змінами внесеними постановою від 16 червня 2021 року № 623, під час проїзду повз засіб вимірювальної техніки WIM 1,1 автопоїзду у складі автомобіля DAF модель FT ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , із контейнеровозом марки «STAS», модель «S34-3А8», д.н.з. НОМЕР_3 , не було повністю зафіксовано та ідентифіковано обидва транспортні засоби, а лише сам тягач, у зв'язку з чим сформовано та передано метадані, що містили неповний перелік інформації, що є необхідною для прийняття рішення. При цьому, технічні характеристики тягача не дають йому можливість самостійно, без застосування будь-якого причіпного пристрою, здійснювати перевезення вантажу.
На його думку, такі дії призвели до подальшого невірного застосування уповноваженою особою відповідача формули для обчислення, оскільки до неї були внесені невірні дані, що позбавляє можливості встановити суть правопорушення.
Просив суд скасувати постанову Укртрансбезпеки по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00015494 від 04 грудня 2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у розмірі 17000 грн., закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути на рахунок ОСОБА_1 понесені процесуальні витрати, попередній (орієнтовний) розмір яких складає 7000 грн 00 коп.
Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.21).
У відзиві на позовну заяву від 03 січня 2024 року представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 1,1, свідоцтво про повірку якого дійсне до 09 вересня 2024 року. Зазначав, що згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху повна маса 44 тони встановлена у разі здійснення перевезення вантажу в контейнерах або в змінних кузовах.
Розрахунок % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами здійснено у відповідності до формули, з урахуванням інформаційної карти габаритно-вагового контролю та допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R134-1:2006, IDT).
Не заперечуючи факту наявності у реєстраційних документах транспортного засобу марки «STAS», модель «S34-3А8», д.н.з. НОМЕР_3 , особливої відмітки: «переобл. пол. у зміні констр. н/пр. для перевез. контейнерів типу 1 В та у вст. перекл. обл. та гідравл.системи для забезп. можл. самоскидн. його розвантаження», як контейнеровоз, тобто як колісний транспортний засіб спеціального призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, то і його експуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню. Однак, з матеріалів фотофіксації спостерігається, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері. Натомість, на контейнеровоз було встановлено кузов із переобладнаних контейнерів (зрізано їх верхню частину) з метою збільшення ваги перевезення вантажу, а тому така зміна функціонального призначення контейнеровоза не надавала позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу.
Привертав увагу суду, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері. З наведеного убачається, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже у підпункті «б» пункту 22.5 ПДР України чітко зазначено, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тонн передбачено саме для перевезення двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Так само відсутні будь-які ознаки перевезення котейнера на зображеннях транспортного засобу в момент вчинення правопорушення. Обставина фотофіксації причепу не має суттєвого значення, оскільки факт перевищення вагової норми зафіксовано автоматично.
Також на матеріалах фотофіксації відсутні кутові фітинги (кріплення) та маркування, котре має бути нанесене на контейнер відповідно до вимог чинного законодавства. Встановлено переобладнаний з контейнера кузов, у якого зрізано верх.
Отже, якщо в реєстраційних документах транспортного засобу указано «контейнеровоз», він є типу причепа або напівпричепа для перевезення контейнерів по автомобільних дорогах, то лише при використанні такого транспортного засобу як засобу спеціального призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, допускається навантаження, передбачене п. 22.5 ПДР.
Указане свідчить про те, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже у підпункті «б» пункту 22.5 ПДР чітко зазначено, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тон передбачено саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів.
Розрахунок відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами здійснено у відповідності до формули, з урахуванням інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою.
Використання конструкції, візуально схожої на контейнер, є намаганням штучно збільшити максимально дозволене навантаження транспортного засобу усупереч нормам законодавства України.
На думку представника відповідача, ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню в ході розгляду справи, є доведення факту перевезення контейнеровозом саме контейнеру.
Оскаржувана постанова за змістом та формою повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно з якою уповноваженою посадовою особою Укртрансбезпеки було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Щодо визначення суми відшкодування за надану правничу допомогу уважав, що необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Указана справа є справою незначної складності, а тому має місце неспівмірність витрат на правову допомогу сторони позивача зі складністю справи (а.с. 35-46, 52-60).
У відповіді на відзив від 14 січня 2024 року представник позивача просив суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача документально підтверджені понесені процесуальні витрати, в тому числі витрати на правову допомогу. Указував, що сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Вона містить лише опис обставин, які визнані суб'єктом владних повноважень підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Заперечуючи проти позову, відповідач жодним чином не обґрунтовує власних заперечень належними доказами. Уважає хибною позицію сторони відповідача, за якою наявність договору на перевезення у контейнері є достатньою підставою для ідентифікації транспортного засобу як контейнеровоза, що перевозить контейнер, у той час як необхідно брати до уваги технічні характеристики, зафіксовані у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови безпідставно не враховано факт проїзду транспортного засобу з причепом-контейнеровозом, що здійснював перевезення контейнера; така постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Посадова особа відповідача при складанні постанови невірно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза в 44 тони, а вантажного тягача в 40 тон та, як наслідок, провела розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам справи (а.с.70-74).
27 лютого 2024 року представником відповідача до суду було надано додаткові письмові пояснення по суті справі (а.с.112-119).
У судовому засіданні 11 грудня 2024 року представник позивача адвокат Бондюк Б.В. позов підтримав повністю з правових підстав та норм матеріального права, які у ньому зазначені.
Представник Укртрансбезпеки Бугаєнко С.С. у судовому засіданні 11 грудня 2024 року позов не визнала, уважала його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. На застосуванні до позивача заходів процесуального примусу за невиконання вимог ухвали від 25 червня 2024 року не наполягала.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - спеціалізованого сідлового тягача Е, марки DAF, модель FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричіпу контейнеровоза - Е марки «STAS», модель «S34-3А8», д.н.з. НОМЕР_3 , про що свідчить наявні у справі копії свідоцтв про реєстрацію указаних транспортних засобів (а.с.14).
01 грудня 2023 року о 19 год 38 хв. за адресою: М-05, км 24+100 Київська обл. було зафіксовано транспортний засіб DAF FT ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, загальної маси транспортного засобу на 13,288 % (5,315 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
04 грудня 2023 року за результатами фіксації в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті винесено оскаржувану постанову серії АА № 00015494, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп.
З постанови убачається, що вимірювання ваги транспортного засобу здійснювалося технічним засобом WIM 1.1, водночас, у постанові АА № 00015494 міститься посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу та відображена фотосвітлина транспортного засобу в момент вчинення правопорушення (а.с. 15, 61).
20 грудня 2023 року копія оскаржуваної постанови від 04 грудня 2023 року серії АА № 00015494 була отримана відповідачем (номер відправлення 06002363404039) (а.с. 13)
25 грудня 2023 року, уважаючи на постанову Укртрансбезпеки серії АА № 00015494 від 04 грудня 2023 року протиправною та не погоджуючись з нею, позивач звернувся до суду з даним позовом, сформованим в системі «Електронний суд».
З наявного у справі протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01563-000342-23, складеного ТОВ ДП «Центрстандарт Система» 17 травня 2023 року, слідує, що: категорія, марка, модель 04, STAS S34-3AB; номерний знак НОМЕР_3 ; дата державної реєстрації: 12 жовтня 2019 року; найменування, дата і номер документа, яким погоджено переобладнання транспортного засобу (за наявності): свідоцтво про реєстрацію ТЗ, 12.10.2019, НОМЕР_4 , особливості переобладнання (за наявності) указано: «переобл. пол. у зміні констр. н/пр. для перевез. контейнерів типу 1 В та у вст. перекл. обл. та гідравл.системи для забезп. можл. самоскидн. його розвантаження». Транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним. Дата чергового проходження обов'язкового технічного контролю: не пізніше 17 травня 2024 року (а.с.16).
Встановленим в судовому засіданні правовідносинам підлягають застосуванню нижченаведені норми права.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, із змінами. (надалі - Закон № 2344-III).
Так, згідно з положеннями статті 1 Закону № 2344-III причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Водночас, ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, із змінами.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Аналіз наведених положень указує на те, що п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи навантаження як для руху контейнеровозів так і для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Статтею 132-1 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Зокрема, частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваної постанови від 04 грудня 2023 року, уважаючи, що відповідачем під час її виесення не враховано факту приєднання до сідлового тягача Е, марки DAF, модель FT ХF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричіпу контейнеровоза - Е марки «STAS», модель «S34-3А8», д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення загальної маси транспортного засобу та нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
Оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 04 грудня 2023 року серії АА № 00015494 встановлено факт порушення позивачем вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу на 13,288 % (5,315 тон), натомість, транспортним засобом, рух якого зафіксовано, зазначено винятково сідловий тягач Е, марки DAF, модель FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію від 25 травня 2021 року серія НОМЕР_5 транспортного засобу марки DAF, модель FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем (а.с.14).
Із фотозображення транспортного засобу, здійсненим в автоматичному режимі в момент вчинення правопорушення, тобто 01 грудня 2023 року о 19 год 38 хв. на ділянці дороги М-06, км 24+100, Київська обл., та фотосвітлин за ідентифікатром доступу, убачається, що зафіксовано проїзд транспортного засобу марки марки DAF, модель FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , разом зі спеціалізованим напівпричіпом - контейнеровозом.
Однак, оскаржувана постанова від 04 грудня 2023 року АА № 00015494 не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, приєднаного до вантажного сідлового тягача марки DAF, модель FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що з огляду на встановлення п. 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і спеціалізованого напіпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
На думку суду, під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач у справі безпідставно не врахував факт проїзду транспортного засобу марки DAF, модель FT XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 спеціалізованим напівпричепом - контейнером Е марки «STAS», модель «S34-3А8», д.н.з. НОМЕР_3 .
Суд зазначає що можливе недотримання перевізником вимог щодо маркування, опломбування контейнеру, вимог щодо перевезення вантажу в контейнері, як і ненадання товаро-транспортних документів на вантаж при перевезенні його в контейнері, а також інших вимог наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України» не є свідченням того, що транспортний засіб, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, не відповідає ознакам контейнеровоза для цілей застосування положень п. 22.5 Правил дорожнього руху України. При цьому, зазначені Відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи про контейнеровоз ніяким чином не спростовують факту перевезення вантажу в контейнері з використанням напівпричепу контейнеровозу.
З даних фотофіксації в автоматичному режимі правопорушення чітко вбачається проїзд транспортного засобу з напівпричепом - контейнером синього кольру, з навантаженим вантажем.
Оскаржувана постанова від 04 грудня 2023 року не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, з відзиву на позовну заяву від 06 січня 2024 року убачається, що при обрахунку перевищення нормативних параметрів Укртрансбезпекою використано параметри, встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів з фактичною масою - до 40 тон, а не для контейнеровозів - понад 44 т (а.с.58).
Варто зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованго правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справа № 463/1352/16-а).
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятої постанови. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених вище норм права, беручи до уваги, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів на обґрунтовання підстав для неврахування використання позивачем спеціалізованого напівпричіпу-контейнеровозу, суд уважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи на території України) серії АА № 00015494 від 04 грудня 2023 року підлягає скасуванню, а адміністративний позов у цій частині - задоволенню.
Вирішуючи вимогу про стягнення судових витрат, суд виходить з такого:
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 статті 134 КАС України установлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження суми витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн представник позивача подав до суду: договір № 07/12-020/1 від 07 грудня 2020 року про надання правової допомоги (а. с. 17), додаткову угоду № 32 від 20 грудня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 07/12-020/1 від 07 грудня 2020 року (а. с. 88), акт від 14 січня 2024 року прийому-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 07/12-020/1 від 07 грудня 2020 року (а.с.87).
У той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи для адвоката.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного суду, наприклад, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, № 922/445/19, від 22.01.2021р. у справі № 925/1137/19.
Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями п. 1 ч. 2 ст. 134, ч. 7 ст. 139 ЦПК України.
Отже, суд вбачає підстави для часткового стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
Крім того, відповідно до квитації від 25 грудня 2023 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп., який підлягає стягненню з відповідача (а.с.9).
Керуючись ст. ст. 9, 77, 134, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову Державної служби з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00015494 від 04 грудня 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті, (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість ) грн 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті, (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення судом першої інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код згідно ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2024 року.
Суддя Анатолій КРУПИНА