Справа № 740/3857/24
Провадження № 2/740/1230/24
17 грудня 2024 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючої судді Гагаріної Т.О., за участі секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
позивачем у позові заявлені вимоги про розірвання шлюбу, зареєстрованого із відповідачем 16.10.2010, з посиланням на те, що що шлюбні стосунки не склались через різні погляди на сімейне життя та відсутність взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Їх шлюб фактично припинив існування з листопада 2022 року, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам.
Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.07.2024 вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 22.08.2024 за клопотанням відповідача, сторонам надано строк для примирення тривалістю три місяці.
25.11.2024 ухвалою суду провадження у справі поновлено.
Позивач у заяві від 17.11.2024 зазначила, що примирення між ними не відбулося, позовні вимоги підтримала та просила шлюб розірвати.
Відповідач у заяві від 17.11.2024 позовні вимоги не визнав, просив надати ще термін для примирення, зазначив, що розірвання шлюбу є травмою для дітей.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надала ні відзиву, ні заперечень на позов, тому обставини, на які посилається позивачка за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до наступного висновку.
Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.10.2010, судом встановлено, що сторони 16.10.2010 зареєстрували шлюб, актовий запис №524 (а.с.9).
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.07.2012, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 14.11.2015 (а.с.10-11).
Позивач, вказуючи на наявність підстав для розірвання шлюбу, звернулась до суду з вказаним позовом за захистом свого порушеного права.
Таким чином, спірні правовідносини з приводу припинення шлюбу, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 11 Сімейного кодексу України (далі СК України).
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу, що визначено ч.3 ст.105 СК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
У свою чергу відповідно до ст.51 Конституції України, ст.24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Згідно з ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин факту припинення між сторонами шлюбних стосунків, суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно та подальше спільне проживання лише суперечитиме інтересам останніх, що має істотне значення.
При цьому судом враховуються аргументи позивача, наведені нею у позові на підтвердження підстав для його задоволення, зокрема, щодо фактично припинення шлюбних відносин і станом на час його розгляду справи судом останні не відновились.
Приймається до уваги судом і та обставина, що сторонам надавався строк для примирення, після спливу якого будь-якого сторони не примирилися, позивач наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідач у свою чергу бажає зберегти сім'ю в інтересах дітей, мати можливість спілкуватися з ними.
Суд розглядає справу в межах заявлених вимог.
Виходячи із резолютивної частини позову та поданих до суду заяв сторін вирішення питання про місце проживання дітей та участі батьків у їх вихованні перед судом не ставилось.
Суд зазначає, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Судом враховано, що провадження у справі відкрито 21.06.2024. Відповідач у заяві від 22.08.2024 просив суд надати строк для примирення. Ухвалою суду від 22.08.2024 сторонам надано строк для примирення тривалістю три місяці. Примирення між сторонами не відбулося, що фактично не заперечує відповідач. Суд зазначає, що протягом судового розгляду справи відповідач фактично мав близько шести місяців для примирення з позивачем, проте позивач не бажає примирятися.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд, не вбачає підстав для зупинення провадження по справі, в зв'язку з наданням сторонам додаткового строку на примирення.
При вирішенні спору суд застосовує норми права, які містяться в ст.ст.105, 110, 112 СК України, та на які вірно посилається позивач в поданому позові. За вказаних обставин, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову повністю.
Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивач при подачі позову звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст.24,55,56,110,112,113 СК України, ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 16.10.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, актовий запис №524.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.О.Гагаріна