Справа №766/20581/24
Пров. №3/766/9110/24
12.12.2024
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 -
До Херсонського міського суду Херсонської області із Херсонського районного управління поліції Херсонській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 01.12.2024 серії ААД № 109565 за ч.3 ст.126КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно змісту якого суть правопорушення полягає в наступному: «01.12.2024 об 11 годині 20 хвилин за адресою: м. Херсон, а/д М-14 між селами Музиківкою та Степанівкою водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом КІА Carenc, д.н.з. НОМЕР_2 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження керування транспортними засобами постановою Снігурівського відділу ДВС у Миколаївській області від 26.09.2019року( ВП №52204170), чим порушив вимоги ст.15 ЗУ «Про дорожній рух».
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив суду, що поліцейські відносно нього неодноразово складали протокол про адміністративне правопорушення у зв'язку з тим, що він нібито постановою державного виконавця 2019 року обмежений у праві керування транспортними засобами, але продовжує керувати ними. У нього дійсно є виконавче провадження про стягнення аліментів, але вказану постанову державного виконавця він не отримував, і державний виконавець не повідомляв про неї. Після отримання протоколів поліцейських неодноразово звертався до державного виконавця з вимогою про надання йому копії постанови, щоб він міг її оскаржити, проте державний виконавець повідомляв, що у реєстрі по його виконавчому провадженню такої постанови немає. До того ж у копії постанови, на яку посилаються поліцейські, РНОКПП не співпадає з його РНОКПП, а саме: у постанові державного виконавця РНОКПП зазначено « НОМЕР_3 », тоді як його РНОКПП « НОМЕР_1 ».
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суддя дійшла наступного.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний серед іншого з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/6226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), яка використовується при нагляді за використанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньому руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей, а також іншими документами
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Частина третя ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вказане адміністративне правопорушення є умисним, тобто особа має бути обізнана, що відносно неї встановлено обмеження у праві керування транспортними засобами, але свідомо ігнорує вказані обмеження.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявна відповідь першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області на запит ХРУП ГУНП в Херсонській області, згідно якої ОСОБА_1 рекомендованим листом 04.12.2024 повторно направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобами. Тобто, чомусь тільки 04.12.2024 державний виконавець направляє ОСОБА_1 постанову про обмеження у праві керування транспортним засобом, при цьому, зазначає про повторність направлення, але не вказуючи коли ж було «первинне» ознайомлення ОСОБА_1 з постановою про обмеження у праві керування транспортними засобами. Протокол про адміністративне правопорушення складено 01.12.2024, а копію постанови для ознайомлення направлено тільки 04.12.2024. Тобто, на час складання протоколу докази ознайомлення ОСОБА_1 з постановою про обмеження у праві керування транспортними засобами відсутні.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи обізнаним з постановою про обмеження його у праві керування транспортним засобом, то відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 245, 252, 280, п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
постановила:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяО. Л. Черниш