Дата документу 12.12.2024
Справа № 334/9158/24
Провадження № 1-кс/334/3141/24
12 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду в м. Запоріжжі клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024082050002265 від 08.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту з майна, сформованим в системі «Електронний суд» захисником - адвокатом ОСОБА_4 (діє на підставі Ордеру серії АР №1200710 від 12.11.2024 року).
Клопотання вмотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2024 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024082050002265 від 08.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України накладено арешт на автомобіль «ЗАЗ-110206», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням його власника (володільця) права на відчуження, розпорядження, користування вказаним майном. Вказаним майном на відповідних правових підставах користувався ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом огляду місця ДТП, я ході якого було вилучено вказаний автомобіль, тож у відповідності до ст. 64-2 КПК України, він має статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Відповідно до Ухвали, метою накладення арешту на вилучене майно було обумовлено необхідністю збереження речового доказу в такому ж вигляді, як і після ДТП з метою подальшого проведення на стадії досудового розслідування судових експертиз. На теперішній час ціль накладення арешту на майно досягнута - автомобіль було оглянуто експертами та усі необхідні дослідження проведено. Подальшої необхідності у зберіганні майна заявника в органах поліції нема. ОСОБА_3 зі свого боку доклав максимум зусиль для допомоги органам поліції у встановленні істини у справі та дав вичерпні покази про обставини ДТП. Жодних ризиків повернення вилученого майна власнику в клопотанні про арешт майна при зверненні до суду слідчий не зазначив. ОСОБА_3 використовує автомобіль лише в особистих цілях, та готовий надавати його органам досудового слідства чи суду за першою вимогою у разі необхідності проведення слідчих дій чи експертних досліджень. Просить винести ухвалу, якою скасувати арешт майна та повернути вилучений автомобіль ЗАЗ-110206, реєстраційний номер НОМЕР_1 , особі, у якої воно було вилучене, а саме ОСОБА_3
ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду клопотання були повідомлені у встановленому законом порядку. 12.12.2024 року через канцелярію суду захисник ОСОБА_4 подав заяву про розгляд клопотання без його участі, наполягає на його задоволенні.
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду клопотання були повідомлені у встановленому законом порядку. 12.12.2024 року через канцелярію суду слідчий ВР ЗСТ СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи без його участі, Зазначив, що заперечує щодо скасування арешту, питання щодо передачі транспортного засобу на відповідальне зберігання просить вирішити на розсуд суду.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, дійшов до наступного.
Відповідно до ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12024082050002265 від 08.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2024 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024082050002265 від 08.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України накладено арешт на «ЗАЗ-110206», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням його власника (володільця) права на відчуження, розпорядження, користування вказаним майном.
Відповідно до ухвали про арешт майна метою застосовування такого заходу забезпечення кримінального провадження було збереження речових доказів та проведення відповідних експертиз.
Згідно вимог ч.3 ст.170КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України 2012 року є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов'язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.
На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу).
Вказаний автомобіль визнано речовим доказом.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок), цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 Порядку, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11. 2012 року за № 1104, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, твердження слідчого, що всі необхідні експертизи по транспортному засобу, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення клопотання, та вважає за необхідне передати транспортний засіб на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , з покладенням на нього обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку, та попередити останнього про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 350, 371, 372, 392 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити частково.
Скасувати арешт в частині заборони використання транспортного засобу «ЗАЗ-110206», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2024 року, залишивши арешт щодо заборони розпоряджатися транспортним засобом у будь-який спосіб.
Зобов'язати відповідальну особу (слідчого, прокурора ) передати вище вказане майно під зберігальну розписку ОСОБА_3 , для зберігання.
Попередити ОСОБА_3 про зобов'язання зберігати повернуте майно у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні до вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Копію ухвали суду надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1