17 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 320/22373/23
адміністративне провадження № К/990/46510/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кривенка Володимира Володимировича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправної бездіяльності, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо нездійснення виплати позивачу заробітної плати у повному обсязі, обчисленої у розмірах, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", за квітень, травень, червень, липень і серпень 2020 року;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача суму недоотриманої заробітної плати за квітень, травень, червень, липень і серпень 2020 року в сумі 201 568, 35 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо нездійснення виплати позивачу щорічної премії за 2020 рік у повному обсязі, обчисленої у розмірі, передбаченому частиною другою статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача суму недоотриманої частини щорічної премії за 2020 рік в сумі 68 104,80 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування позивачу надбавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді за увесь час перебування на посаді начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання держаного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України та начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання держаного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, тобто з 01 січня 2016 року по 18 липня 2022 року та за квітень 2023 року;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача суму недоотриманої заробітної плати за січень 2016 року - липень 2022 року та за квітень 2023 року в сумі 2 227 053, 59 грн;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора здійснювати нарахування заробітної плати позивача з урахуванням набавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді та її виплату у повному обсязі у подальшому;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора провести компенсацію позивачу недоотриманого доходу (заробітної плати за квітень, травень, червень, липень і серпень 2020 року і щорічної премії за 2020 рік, а також недоотриманої заробітної плати у зв'язку із не нарахуванням надбавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді) відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" в день виплати заборгованості по премії та заробітній платі за відповідний місяць.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 щорічної премії за 2020 рік у повному обсязі та стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 недоотриманої частини щорічної премії за 2020 рік в сумі 68 104,80 (шістдесят вісім тисяч сто чотири гривні та вісімдесят копійок) грн та ухвалено постанову, якою такі позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної премії за результатами проведеного оцінювання якості роботи прокурора Офісу Генерального прокурора за 2020 рік у повному обсязі. Зобов'язано Офіс Генерального прокурора здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної премії за результатами проведеного оцінювання якості роботи прокурора Офісу Генерального прокурора за 2020 рік, з урахуванням вказаних у постанові суду висновків та вже виплачених сум, а також з проведенням належних відрахувань згідно положень чинного законодавства. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року залишено без змін.
27 листопада 2024 року засобами поштового зв'язку представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди не врахували висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 360/3611/20, від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020, від 22 липня 2021 року у справі №160/12091/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 560/6212/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 200/5490/20-а, від 05 серпня 2021 року у справі №160/12182/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 160/6089/20.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанов Верховного Суду, проте не зазначено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
Отже, в касаційній скарзі представник позивач конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначив та не обґрунтував подібність правовідносин у цій справі та у справах, на які він посилається, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції може бути переглянута судом касаційної інстанції на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1.Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кривенка Володимира Володимировича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправної бездіяльності, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
2.Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3.Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя С.А. Уханенко