17 грудня 2024 року
м. Київ
справа №240/5309/24
адміністративне провадження № К/990/46230/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Желєзний І.В.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року
у справі № 240/5309/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 01.07.2022 року по 19.01.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.07.2022 року по 19.01.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обрахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.01.2023, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 01.07.2022 по 19.01.2023, виходячи з розмірів посадового окладу, які повинні обчислюватись шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні, та розмірів окладу за військовим званням, які повинні обчислюватись шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481 гривень (за період з 01.07.2022 по 31.12.2022), 2684 гривень (за період з 01.01.2023 по 19.01.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі №240/5309/24 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 06 листопада 2024 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду 10 жовтня 2024 року в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року - залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку, а саме надати документ про сплату судового збору.
Судом встановлено, що копію ухвали суду скаржник отримав 14 жовтня 2024 року (згідно з довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету).
Станом на 06 листопада 2024 року вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху скаржником не виконані, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху останнім не надано ні через канцелярію суду, ні поштовим зв'язком.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Так суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
У своїй касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 не зазначає жодних обґрунтованих доводів щодо неусунення недоліків апеляційної скарги.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору є обов'язковою для відповідача. Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим.
Відповідач є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації видатків 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
В обґрунтування неможливості усунення недоліків апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що в державному бюджеті станом на теперішній час відсутні кошти на фінансування судового збору, проводяться роботи з виправлення ситуації та пошук коштів з інших видатків.
Слід зазначити, що скаржником не було подано жодного клопотання чи заяви після отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, та не було надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній справі.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів які б спростовували зазначене.
При цьому, Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 240/5309/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
І.В. Желєзний