17 грудня 2024 року № 320/5589/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), в якому просив суд:
1. Визнати неправомірними підпункти 6, 12, 13 пункту 8 змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1272 від 05.10.2022, щодо внесення змін у пункти 11.3.13, 11.3.23, 11.3.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.
2. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у місячний термін скасувати підпункти 6, 12, 13 пункту 8 змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1272 від 05.10.2022.
3. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у місячний термін привести у відповідність із діючим Законодавством всі свої Постанови, Кодекси Правила, Порядки та Накази.
4. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у місячний термін видати наказ яким зобов'язати постачальників універсальних послуг провести перерахунки визначення величини переданої домогосподарствами генерованої електричної енергії за даними лічильників з дати вводу в дію Постанови № 1272 від 05.10.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваних змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії порушив вимоги Закону України від 22.09.2016 № 1540-VІІІ «Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закону України від 20.02.2003 № 555-IV «Про альтернативні джерела енергії» та ринкові принципи товарно-грошових відносин, оскільки не забезпечив дотримання балансу інтересів споживачів послуг, суб'єктів господарювання - надавачів послуг та держави.
Ухвалою від 13.03.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що не погоджується з викладеними у ньому обставинами, оскільки відповідач при прийнятті спірних змін діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тож прав і законних інтересів позивача не порушував. Також представник відповідача зазначив, що відповідачем дотримано порядок прийняття регуляторного акта, натомість позивач надану йому можливість прийняти участь у прийнятті регуляторного акта не реалізував, зауважень та пропозицій до проекту постанови, якою внесені оскаржувані зміни, не надав. Окрім того, представник відповідача на прикладі зазначив, що позивачем невірно розтрактовано суть внесених змін, оскільки ними жодним чином не обмежено побутових споживачів у можливості реалізації ними права на встановлення генеруючих установок у приватних домогосподарствах, а лише врегульовано питання порядку купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом та обліку електричної енергії, виробленої споживачами і розрахунків за неї.
Представник відповідача також заперечив проти заяви позивача про внесення зміни до позову, оскільки процесуальний закон дозволяє зміну предмету або підстав позову, а не їх одночасну зміну.
Не погоджуючись з доводами представника відповідача наведеними у відзиві на позов, позивач подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що спірна постанова стосується його напряму, том він має право на її оскарження. При цьому позивач вказав, що він не оскаржує обставини прийняття спірної постанови з дотриманням всіх вимог законодавства.
Представник відповідача подав письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що його доводи, наведені у відзиві на позов, позивачем не спростовані, натомість вкотре наголосив, що оскаржувані пункти спірної постанови прав та законних інтересів позивача не порушують.
Позивач подав суду 09.04.2024 письмове клопотання про внесення змін до позову виявивши нові порушення відповідачем вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», яким просив позовні вимоги задовольнити у нових редакціях:
1. Визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг по прийняттю нормативно-правових актів та внесення змін до них з порушенням вимог діючих законів.
2. Визнати неправомірними та скасувати пункти 11.3.1., 11.3.5., 11.3.13., 11.3.23, 11.3.24 у підпункти 2, 6, 12, 13 пункту 8 та абзац дев'ятий пункту 1.1.2. глави 1.1. першого розділу змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1272 від 05.10.2022, щодо внесення змін у Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.
3. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у місячний термін привести у відповідність всі свої Постанови, Кодекси систем обліку, розподілу постачання, Правила, Порядки та Накази до діючого Законодавства, а саме вимогам пункту 21 частини першої статті 1 та підпункту 12 пункту 1 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» та вимог Закону України «Про альтернативні джерела енергії».
4. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у місячний термін видати наказ або нормативно-правовий акт, яким зобов'язати постачальників універсальних послуг провести перерахунки по купівлі/продажу електроенергії виходячи величини сгенерованої домогосподарствами електричної енергії за даними лічильників з дати вводу в дію постанови № 1272 від 05.10.2022.
У підготовчому судовому засіданні 09.04.2024 суд задовольнив клопотання позивача про збільшення позовних вимог.
Також у підготовчому судовому засіданні 09.04.2024 суд залучив ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі - третя особа).
Представник відповідача подав письмовий відзив на позов з урахуванням змінених позовних вимог, в якому наголосив, що підпункти 2, 6, 12, 13 пункту 8 Постанови № 1272, в частині внесення змін у пункти 11.3.1, 11.3.5, 11.3.13, 11.3.23, 11.3.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 жодним чином не порушують законні права та інтереси позивача, а тому заявлені ним позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також зазначив, що підпункти 2, 6, 12, 13 пункту 8 Постанови №1272, в частині внесення змін у пункти 11.3.1, 11.3.5, 11.3.13, 11.3.23, 11.3.24 та абзац дев'ятий пункту 1.1.2 Глави 1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії прийняті у межах повноважень, визначених Законами України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у спосіб, визначений законодавством України.
Третя особа письмових пояснень по суті спору суду не надала.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є власником генеруючих установок приватного домогосподарства.
Відповідно до акту купівлі-продажу електричної енергії за січень 2023 року за договором про купівлю-продаж № 71190025330/23 від 05.01.2023 постачальник ТОВ «Черкасиенергозбут» передав позивачу як споживачу електричну енергію, а він прийняв та використав електричну енергію в таких обсягах: 116 кВт*год та 126 кВт*год, відповідно, ніч та день. Натомість позивач, як споживач передав вироблену електричну енергію генеруючими установками приватного домогосподарства, а постачальник ТОВ «Черкасиенергозбут» прийняв та використав електричну енергію в таких обсягах: 19 кВт*год. Обсяг та вартість електричної енергії виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства, що перевищує його місячне споживання електричної енергії та підлягає оплаті за «зеленим» тарифом складає: 0 кВт*год. Відповідно розрахунок розміру плати за придбану електричну енергію у побутового споживача за січень 2023 року, вироблену генеруючою установкою приватного домогосподарства, згідно з пунктами 11.3.23-11.3.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії становить 0 грн.
Відповідно до звіту про обсяги та напрями перетоків прийнятої-переданої електричної енергії за лютий 2023 року позивач спожив 143 кВт*год, згенерував 77 кВт*год. Відповідно, розміру плати за придбану електричну енергію у побутового споживача за лютий 2023 року становить 0 грн.
Відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП прийняла постанову від 05.10.2022 № 1272 «Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії», якою затверджені Зміни до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), зокрема:
1. У розділі I: 1) у пункті 1.1.2 глави 1.1 Правил абзац дев'ятий викладено в такій редакції:
«генеруюча установка приватного домогосподарства (далі - генеруюча установка) - комплекс взаємопов'язаних споруд і устаткування, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, які розташовані в межах приватного домогосподарства. Величина встановленої потужності генеруючих установок приватного(-их) домогосподарства(-в) визначається на підставі паспортів точок розподілу як сумарна потужність встановлених генеруючих установок за всіма площадками вимірювання приватного(-их) домогосподарства(-в), які належать індивідуальному побутовому споживачу на території України, у тому числі на праві спільної власності (спільне майно), і не може перевищувати, встановлену потужність для відповідної категорії генеруючої установки, визначеної законом»;
8. У главі 11.3 розділу XI: 2) пункти 11.3.1-11.3.5 викладені в такій редакції:
« 11.3.1. Індивідуальний побутовий споживач, що встановив у межах свого приватного(-их) домогосподарства(-в) генеруючу(-і) установку(-ки), призначену(-і) для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру з можливістю відпуску електричної енергії в мережу оператора системи або інших власників мережі, має право у межах сумарної встановленої потужності генеруючих установок (яка визначається на підставі паспортів точок розподілу як сумарна потужність встановлених генеруючих установок за всіма площадками вимірювання приватного(-их) домогосподарства(-в), які належать індивідуальному побутовому споживачу на території України, у тому числі на праві спільної власності (спільне майно), і не має перевищувати рівень встановленої потужності для відповідної категорії генеруючої установки, визначеної законом), здійснювати продаж виробленої електричної енергії, в обсязі, що перевищує місячне споживання приватного(-их) домогосподарства(-в) відповідно до цих Правил, та на підставі договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, що є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого побутовий споживач приєднався відповідно до цих Правил.
11.3.5. Постачальник універсальних послуг під час розгляду заяви-повідомлення індивідуального побутового споживача про встановлення генеруючої установки зобов'язаний перевірити повноту інформації, зазначеної в доданих документах, а також зробити запит до адміністратора комерційного обліку (який визначений частиною першою статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії») у порядку, визначеному адміністратором комерційного обліку, з метою перевірки згідно з реєстром точок комерційного обліку щодо неперевищення потужності генеруючої(-их) установки(-ок) приватного(-их) домогосподарства(-ств), членом якого(их) є зазначений побутовий споживач, понад встановлену потужність для відповідної категорії генеруючої установки, визначену законом.
Для отримання інформації від адміністратора комерційного обліку (оператора системи передачі) щодо сумарної потужності генеруючих установок членів приватного домогосподарства на території України постачальник універсальних послуг формує запит із зазначенням ІПН (РНОКПП) усіх членів приватного домогосподарства.»;
6) пункт 11.3.13 Правил викладено в такій редакції:
« 11.3.13. Обсяг електричної енергії, який відпущений в електричну мережу генеруючою(-ими) установкою(-ами) приватного домогосподарства, визначається за календарний місяць в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством.
Визначення обсягу електричної енергії, відпущеної в електричну мережу генеруючою(-ими) установкою(-ами) приватного домогосподарства, здійснюється відповідно до Кодексу комерційного обліку.»;
12) пункт 11.3.23 Правил викладені в такій редакції:
« 11.3.23. Розмір плати за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючою установкою приватного домогосподарства, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством, P плати, визначається за формулою: P плати = (W виробл - W спожит) х T, грн, де W виробл - обсяг виробленої електричної енергії відповідною(-ими) генеруючою(-ими) установкою(-ами) приватного домогосподарства; W спожит - обсяг місячного споживання електроенергії таким приватним домогосподарством; T - встановлений зелений тариф для приватного домогосподарства, яке виробляє електричну енергію відповідною(-ими) генеруючою(-ими) установкою(-ами), сумарна величина встановленої потужності якої(-их) не перевищує потужність, встановлену відповідно до закону, дозволену до споживання та зазначену в договорі (договорах) зі споживачем. Якщо W спожит дорівнює нулю, плата за вироблену електричну енергію не нараховується.";
13) пункт 11.3.24 Правил викладено в такій редакції:
« 11.3.24. Розмір плати, P плати, за куповану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватного(-их) домогосподарства(-в), сумарна потужність яких не перевищує величини встановленої потужності генеруючої(-их) установки(-ок) приватного(-их) домогосподарства(-в), до яких застосовується «зелений» тариф та мають застосовуватися різні коефіцієнти «зеленого» тарифу, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством, визначається за формулою: P плати = (ZiWi - W спожит) х Тср.зв. грн.,
де W i - обсяг електричної енергії, виробленої кожною 1-ю генеруючою установкою приватного домогосподарства, до яких застосовуються різні коефіцієнти «зеленого» тарифу;
W спожит - обсяг загального місячного споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством;
T ср. зв. - середньозважений «зелений» тариф на певний розрахунковий період для приватного домогосподарства, яке виробляє електричну енергію генеруючими установками, до яких застосовуються різні коефіцієнти «зеленого» тарифу та сумарна величина встановленої потужності яких не перевищує встановлену потужність, відповідної категорії генеруючих установок приватних домогосподарств, для яких застосовується «зелений» тариф, відповідно до закону, дозволену до споживання та зазначену в договорі (договорах) зі споживачем, що визначається за формулою:
Тср.зв. = ZiWi х Ті , грн.,
ZiWi
де W i - обсяг електричної енергії, виробленої протягом розрахункового періоду 1-ю генеруючою установкою приватного домогосподарства;
T i - встановлений зелений тариф для i-ї генеруючої установки приватного домогосподарства.
Якщо W спожит дорівнює нулю, плата за вироблену електричну енергію не нараховується.».
Відповідач вважає, що вказані зміни відповідають вимогам чинного законодавства, прийняті ним в межах наданих повноважень та у встановленому порядку, тож є правомірними і скасуванню не підлягають.
Натомість позивач вважає, що зміни до пункту 1.1.2 глави 1.1 Правил (абзац дев'ятий) встановлюють обмеження громадян України, як власників декількох домогосподарств з домашніми генеруючими установками на повноцінне розпорядження своїм майном, а саме такими домашніми генеруючими установками. Відповідач встановивши протизаконну вимогу щодо встановленої Законом дозволеної величини загальної потужності генеруючих установок для одного домогосподарства, сумою потужностей усіх встановлених генеруючих установок в усіх власних домогосподарствах на території України, тим самим обмежив права громадян на можливість отримання додаткової дотації від держави у вигляді «зеленого тарифу», який встановила держава з метою стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, закріпивши таке право статтею 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела електричної енергії».
Також такі зміни суперечать підпункту 12 пункту 1 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 21 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Вказаним положенням Закону України «Про ринок електричної енергії» суперечать зміни до пункту 11.3.5. Правил.
Зміни до пунктів 11.3.23, 11.3.24. Правил свідчать, що розрахунки за електричну енергію проводяться не у грошовій формі, а у формі обміну електричною енергією як товаром, а така операція є бартером у розумінні пункту 14.1.10. статті 14 Податкового кодексу України та за приписами статті 715 Цивільного кодексу України мають оформлятися окремим договором. Водночас, ні типовим договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, ні додатком 2 до типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним господарством не передбачена операція обміну (бартер) електроенергії як товару, тож визначений вказаними змінами порядок розрахунку за сгенеровану приватних домогосподарством енергію за «зеленим» тарифом явно суперечить договору та законодавству, а саме пункту 4 частини п'ятої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Вважаючи вказані зміни до Порядку протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон № 2019-VIII).
Частиною першою статті 1 Закону № 2019-VIII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії (пункт 10);
виробництво електричної енергії - діяльність, пов'язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії (пункт 11);
дозволена потужність - максимальна величина потужності, дозволена до використання в будь-який час за кожним об'єктом споживача відповідно до умов договору, набута на підставі виконання договору про приєднання або у результаті набуття права власності чи користування на об'єкт (об'єкти) (пункт 21);
електрична енергія - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26);
електрична мережа - сукупність електроустановок для передачі та/або розподілу електричної енергії (пункт 27);
електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу, споживання електричної енергії чи зберігання енергії (пункт 32);
розрахунки на ринку електричної енергії - процес виконання взаємних фінансових вимог та зобов'язань учасників ринку за договорами купівлі-продажу електричної енергії і послуг, що надаються на ринку електричної енергії, у тому числі шляхом неттінгу та за рахунок відповідних фінансових гарантій (пункт 37);
об'єкт електроенергетики - електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа (пункт 52);
побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) (пункт 62);
постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68);
Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 72).
За приписами частини другої статті 2 Закону № 2019-VIII основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема:
1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг;
2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку;
3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу;
4) кодексом комерційного обліку;
5) правилами роздрібного ринку;
6) іншими нормативно-правовими актами.
Правила ринку, кодекс системи передачі та кодекс комерційного обліку розробляються і адмініструються оператором системи передачі та затверджуються Регулятором.
Проекти правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексів системи передачі та систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що можуть вплинути на конкуренцію, підлягають погодженню з Антимонопольним комітетом України.
Частиною дванадцятою статті 2 Закону 2019-VIII рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають прийматися на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, відповідати меті, з якою повноваження надані, бути обґрунтованими, відповідати принципам неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності, прозорості, недискримінації та своєчасності.
Згідно з принципом пропорційності рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень повинні бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети - задоволення загальносуспільного інтересу.
Згідно з принципом прозорості рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень мають бути належним чином обґрунтовані та повідомлені суб'єктам, яких вони стосуються, у належний строк до набрання ними чинності або введення в дію.
Згідно з принципом недискримінації рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень не можуть призводити:
до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язків особи, який є відмінним від обсягу прав та обов'язків інших осіб у подібних ситуаціях, якщо лише така відмінність не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу;
до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язків особи, який є таким, як і обсяг прав та обов'язків інших осіб у неподібних ситуаціях, якщо така однаковість не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу.
Дія принципів пропорційності, прозорості і недискримінації поширюється також на учасників ринку електричної енергії у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 2, частини першої статті 3, пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики щодо діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності.
Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, крім іншого, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Статтею 9-1 Закону України від 20.02.2003 № 555-IV «Про альтернативні джерела енергії» (далі - Закон) «Зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). Встановлення «зеленого» тарифу, передбаченого цією статтею, здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з урахуванням особливостей, визначених статтею 94 цього Закону.
Стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, передбачене цією статтею, поширюється на, зокрема споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичні кооперативи, приватні домогосподарства, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії та для яких встановлено «зелений» тариф.
«Зелений» тариф встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об'єкта електроенергетики або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу) з урахуванням положень цієї статті, статті 92 та статті 94 цього Закону.
«Зелений» тариф на електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлюється єдиним за кожним видом альтернативного джерела енергії та для комбінованих вітро-сонячних генеруючих систем.
«Зелений» тариф на електричну енергію, вироблену споживачами, у тому числі енергетичними кооперативами, з енергії сонячного випромінювання, енергії вітру, біомаси, біогазу, з використанням гідроенергії, геотермальної енергії генеруючими установками, комбінованими вітро-сонячними генеруючими системами, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, встановлюється єдиним для всіх споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, за кожним видом альтернативного джерела енергії.
За приписами частини першої статті 58 Закону № 2019-VIII споживач також має право встановлювати такі генеруючі установки, призначені для виробництва електричної енергії:
побутові споживачі у своїх приватних домогосподарствах - генеруючі установки, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, призначені для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру;
інші споживачі, у тому числі енергетичні кооперативи, - генеруючі установки, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, призначені для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, з біомаси, біогазу, з гідроенергії, геотермальної енергії.
Встановлена потужність генеруючих установок таких споживачів не може перевищувати потужність, дозволену до споживання за договором про приєднання. Виробництво споживачами електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру здійснюється без відповідної ліцензії.
Приватні домогосподарства здійснюють продаж виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальнику універсальних послуг. Інші споживачі, у тому числі енергетичні кооперативи, здійснюють продаж виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом гарантованому покупцю.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої, шостої статті 63 Закону № 2019-VIII постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Отже Закон № 2019-VIII визначив, що за «зеленим» тарифом купівлі підлягає обсяг електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 2 Закону № 2019-VIII правила ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок надання послуг із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до правил ринку, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в ОЕС України.
Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».
Виходячи з наведених положень Закону № 2019-VIII суд зазначає, що закон визначає дозволену потужність як максимальну величину потужності, дозволену до використання в будь-який час за кожним об'єктом споживача, а не за сукупністю об'єктів. При цьому, Закон № 2019-VIII визначає, що побутовий споживач у своїх приватних домогосподарствах має право встановлювати генеруючі установки, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт. Разом з тим, Закон № 2019-VIII не окреслює, що така встановлена потужність визначається за сукупністю генеруючих установок побутового споживача, встановлених у приватних домогосподарствах.
Одночасно суд відмічає, що Закон № 2019-VIII не відносить до сфери регулювання Правилами роздрібного ринку порядок визначення величини встановленої потужності генеруючих установок приватного(-их) домогосподарства(-в).
Окрім того, відповідно до пункту 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі- Правила), ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Таким чином, Правила регулюють виключно взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії.
У взаємозв'язку з вищенаведеним суд виснує, що спірні зміни до абзацу дев'ятого пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил, які встановили порядок визначення величини встановленої потужності генеруючих установок приватного(-их) домогосподарства(-в), суперечить наведеним положенням Законів № 2019-VIII, № 555-IV. Окрім того суд зазначає, що вказані зміни внесені відповідачем у розділ Правил, який лише визначає основні терміни та поняття, тож за своєю суттю не може встановлювати будь-який порядок регулювання відносин, на які він спрямований.
Відповідно, у взаємозв'язку з вищенаведеним в сукупності суд вважає, що спірні зміни до пунктів 11.3.1, 11.3.23, 11.3.24 глави 11.3 розділу XI Правил, які містять обмеження щодо встановленої потужності генеруючих установок побутового споживача у межах сумарної потужності всіх таких установок сукупно, суперечать положенням пункту 21 частини першої статті 1, частини першої статті 58 Закону № 2019-VIII та статті 9-1 Закону № 555-IV.
Таким чином, вказані зміни суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Задовольняючи вказані вимоги суд враховує положення частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких можуть бути застосовані оскаржувані положення.
Щодо інших позовних вимог позивача, то судом не встановлено обставин порушення відповідачем вимог вказаних законів, наведених позивачем в якості обґрунтування заявленого позову, тож такі вимоги не підлягають задоволенню.
Окрім наведеного суд також зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом наведених норм Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
При цьому, порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права.
Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призведе до потрібних результатів, наслідків, що дає найбільший ефект.
При цьому, оскаржувані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне вказаній особі право.
Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв'язку з прийнятим рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб'єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).
У той же час, відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями або невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним чинним законодавством, чи неможливість ефективного поновлення порушеного права, є підставою для відмови в задоволенні позову.
Таким чином, право на оскарження бездіяльності, дій чи рішень суб'єкта владних повноважень надано тій особі, прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються. В іншому разі, вимога, звернена до адміністративного суду, є безпідставною, а її задоволення не може призвести до ефективного відновлення прав та інтересів позивача.
Наведені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 в справі №826/6074/16, від 20.02.2019 в справі № 522/3665/17, від 12.11.2019 в справі № 809/4335/15.
Окрім того, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2019 в справі №522/3665/17, суд зазначає, що встановлена відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача і відсутність порушеного права чи інтересу є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення (дії, бездіяльності).
За приписами частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У взаємозв'язку з вищенаведеним суд доходить висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача по прийняттю нормативно-правових актів та внесення змін до них з порушенням вимог діючих законів є абстрактною, не визначає переліку прийнятих нормативно-правових актів (змін до них) та яким саме вимогам вони не відповідають, тож задоволенню не підлягає.
Вимоги зобов'язального характеру також не підлягають задоволенню, оскільки є загальними, стосуються нормативно-правових актів та дій постачальників універсальних послуг, правомірність положень/дій яких не досліджувалась в межах предмету даної справи.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Представник відповідача належним чином не обґрунтував свою правову позицію.
У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим, тож підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно положень ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову до суду на суму 1073,60 грн. Крім того, позивач надав суду докази понесених витрат, що пов'язанні із прибуттям його до суду в призначенні судові засідання, а саме квітки на поїзд та автобус, та касові чеки на заправку автомобіля на загальну суму 1867,00 грн.
Відтак, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень відповідача у повному розмірі.
У взаємозв'язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 8 Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2022 № 1272 в частині внесених змін до пунктів 11.3.1, 11.3.23, 11.3.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.
3. В іншій частині позовних вимоги відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати у сумі 2940 (дві тисячі дев'ятсот сорок) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.