17 грудня 2024 року № 320/37922/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКЕРРЕМТЕХ, про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРЕМТЕХ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 540063,18 грн. та пені 7993,11 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав вимоги ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплатив адміністративно-господарські санкції, передбачені ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, у зв'язку з чим позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 548056,29 грн. та пені 7993,11 грн.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю з тих підстав, що на підприємстві у 2023 році працевлаштовано 2 особи з інвалідністю.
Вказує, що при формуванні відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2023 рік виникла технічна помилка та не вказано інформацію про працевлаштованих осіб з інвалідністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМТЕХ» зареєстроване за адресою: 02088, м. Київ, вулиця Промислова, буд. 2, є юридичною особою, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
На підставі даних що зазначив відповідач в Податкових розрахунках ЄСВ та згідно відомостей з Централізованого банку даних з проблем інвалідності вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників у звітній 2023 рік складала 42 особи, з них найманих працівників - осіб з інвалідністю - 0.
На думку позивача, відповідач в порушення норм ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не працевлаштував жодної особи з інвалідністю, а тому, відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ) повинен був самостійно до 15.04.2024 включно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 540063,18 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем таких санкцій, йому нарахована пеня з 16.04.2024 по 22.05.2024 за 37 календарних днів у розмірі 7993,11 грн.
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 548056,29 грн., з яких 7993,11 грн. складає пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають з приводу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантій їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами регулюються Законом України від 21.03.1991 № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 875-ХІІ).
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 17 Закону № 875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 цього ж Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
З огляду на норми ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно до ст. 218 ГК України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати для них умови оплати праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
При цьому працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно з вимогами ч. 3 ст. 19 Закону № 875, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, самостійно у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.
Таким чином, аналіз наведених норм чинного законодавства України свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок здійснювати пошук таких осіб для працевлаштування.
В п. 4.4 рекомендацій Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 № 07.2-10/2 Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування зазначено, що при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 19 Закону №875-ХІІ відповідач зазначив у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1, 2, 3 квартал 2023 року, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складає 42 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 0 осіб.
Однак судом встановлено, що на підприємстві у 1, 2 та 3 кварталі 2023 року працювали особи з інвалідністю:
- ОСОБА_1 , має інвалідність 3-ї групи, що підтверджується пенсійним посвідченням від 03.06.2015 та випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0199631;
- ОСОБА_2 має інвалідність 2-ї групи, що підтверджується пенсійним посвідченням від 07.02.2017 та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААА №534436.
Відповідно до Наказу (розпорядження) №1-к від 09.02.2023 ОСОБА_1 прийнята на посаду інспектора кадрів 10.02.2023.
Відповідно до Наказу (розпорядження) №24-к від 16.02.2023 ОСОБА_2 прийнята на посаду головного бухгалтера 17.02.2023.
Виходячи з вищевикладеного судом встановлено, що при формуванні відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2023 рік виникла технічна помилка, яка некоректно відобразила в рядку 02 «Середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність».
З метою усунення допущених помилок, Відповідачем направлено Позивачу уточнюючі податкові розрахунки податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1, 2 та 3 квартал 2023 року, які були прийняті контролюючим органом.
Тобто, Відповідачем було виконано вимогу ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та було працевлаштовано станом на 31.12.2023 2 (дві) особи з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4 % нормативу.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідач надав суду докази, що ним виконано вимогу ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а тому вимоги позивача про стягнення з ТОВ «УКРРЕМТЕХ» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 548056,29 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.