про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви
16 грудня 2024 року м. Київ 320/41871/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2020-2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.11.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2020-2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.11.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
На виконання ухвали суду від 27 листопада 2023 року позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.
В зазначеній заяві, представник позивача обґрунтовуючи дотримання строків на звернення до суду зазначив, що у відповідь на адвокатський запит від 04.01.2024 отримав 20.03.2024 повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні.
Тому, тримісячний строк на звернення до суду не пропущений.
Проте, відповідне твердження сприймається судом критично з огляду на наступне.
Суд акцентує увагу, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Так, суд зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовця є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особою, якій вона здійснюється вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до уповноваженої особи із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.
При цьому, суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти після необґрунтованого зволікання та після отримання грошового забезпечення у минулі періоди.
Тому, суд вважає, що строк на звернення до суду необхідно обраховувати не з моменту отримання листа від відповідача, а з дати виключення позивача зі списків військової частини та з усіх видів забезпечення згідно з наказом від 07.11.2023.
Так, згідно з матеріалами справи перша заява до відповідача датована 04.01.2024, тобто відповідний запит був підготовлений через два місяці після звільнення.
Доказів того, що позивач звертався з спірним питанням до відповідача до цього часу матеріали справи не місять.
Так, згідно з висновками Верховного Суду, які підлягають обов'язковому застосуванню судом, викладеними в постанові 16.11.2016 №6 2469цс16, порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав , а тому доведення факту, через який особа не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Тобто, особа повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права.
Як вже зазначено судом вище, доказів того, що позивач не міг або неповинен був дізнатися про стан своїх справ раніше, до суду не надано.
Як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (постанова ВП ВС від 20.06.2018 № 697/2751/14ц).
Тому, звернення представника позивача із запитом до відповідача після закінчення строку на звернення до суду має лише ознаки штучної пролонгації процесуальних строків і ніяк не пов'язується з моментом коли саме позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав і відповідно з початком перебігу строку на звернення до суду.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає (постанова ВП ВС від 20.11.2019 , № 9901/405/1).
Початок перебігу строку не може бути пов'язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Невжиття ним активних дій протягом майже трьох місяців з часу винесення спірного рішення свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав (постанова ВП ВС від 01.04.2020 №9901/601/19).
Крім цього, відповідно до п. 242 розділу XII «Звільнення з військової служби» Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Вбачається, що 07.11.2023 року позивач був виключений зі списків особового складу військової частини та знятий з усіх видів забезпечення, що відповідає даті наказу.
Відповідно, у разі не отримання всіх коштів, які підлягали виплаті позивачу в цей день, тобто нездійснення військовою частиною усіх необхідних розрахунків в день виключення зі списків особового складу військової частини, позивач повинен був до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не надавати згоду на виключення його зі списків особового складу військової частини, якщо він вважав, що з ним не здійснений відповідний розрахунок.
Тому, позивачу необхідно буде надати до суду докази того, що він не надавав відповідну згоду на виключення його зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків.
Отже, про ймовірне порушення своїх законних прав та інтересів позивач повинен був дізнатися не пізніше свого звільнення та виключення з усіх видів грошового забезпечення.
Доказів того, що позивачем вживалися активні дії з метою з'ясування стану своїх справ до відповідного часу або під час звільнення з військової служби матеріали справи не містять.
Тому, під час розгляду заяви про усунення недоліків судом не виявлена належна активність та небайдужість, до захисту своїх прав та інтересів у передбачені чинним законодавством процесуальні строки, також судом не встановлено існування об'єктивної неможливості реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.
Дослідивши викладені доводи, суд дійшов висновку про неповажність, саме за наведених обставин, причин пропуск строку на звернення до суду в частині вимог, які виходять за межі тримісячної позовної давності в даній категорії справи.
Крім цього, вивчаючи матеріали позовної заяви, судом виявлені додаткові недоліки, які не були відображені в ухвалі суду від 16 вересня 2024 року.
Так, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Всупереч зазначеним нормативним вимогам позивач не надав жодного доказу того, що позивач протягом 2020-2023 років не використовував відпустку, як учасник бойових дій або використав не всю відпустку тощо.
Тобто, фактично, позовна заява містить лише виклад норм права, які регулюють спірні правовідносини та складові грошового забезпечення станом на листопад 2023 року.
При цьому, позовна заява не несе жодного змістовного навантаження щодо обставин справи та їх документального підтвердження. До позовної заяви долучені лише документи, які підтверджують те, що позивач був військовослужбовцем і учасником бойових дій, копії паспорта і РНОКПП.
Будь-яких відомостей про кількість використаних днів відпуски протягом 2020-2023 років в розрізі видів відпусток, підстав та порядку їх отримання, кількості не використаних днів відпустки, підстав та причин їх невикористання, відповідно розрахунку залишку невикористаних днів відпустки для їх грошової компенсації до суду так само не надано.
Яким чином представник позивача із долучених до позовної заяви документів прийшов до висновку, що позивачем не використовувалися відповідні відпустки, чи використовувалися не в повному обсязі, останній не пояснив.
Тому, суд вважає за необхідне повторно надати можливість позивачу долучити докази на підтвердження своїх тверджень та позовних вимог, з відповідним розрахунком, які несуть змістовне навантаження щодо предмету спору та аналіз яких дозволить встановити, що в цій справі взагалі є спір про щось.
При цьому, позивач навіть не долучив доказів того, що він звертався зі спірним питанням до відповідача і відповідач відмовив у його вирішенні чи задоволенні.
Також суд звертає увагу, що принцип змагальності, передбачений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, стосується активної поведінки зацікавлених осіб, що беруть участь у справі. Йдеться про реалізацію їхніх матеріальних і процесуальних прав задля впливу на результат розгляду та вирішення справи в межах адміністративного процесу з метою захисту законних прав та інтересів
Принцип диспозитивності пов'язаний з розглядом і вирішенням адміністративного спору з ініціативи зацікавлених осіб в обсязі заявлених сторонами вимог по суті спору.
Тому, на етапі до того, як відбулося відкриття провадження у справі, для оцінки судом наявності спору у справі, саме позивач має надати відповідні докази, пояснення і забезпечити їх переконливість.
Частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду.
З урахуванням викладеного суд, з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого підходу у вирішенні питання щодо можливості розгляду адміністративного позову судом, вважає за доцільне, згідно з частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжити позивачеві на п'ять днів строк для усунення недоліків.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
- відомості про використані дні відпусток в період 2020-2023 роки в розрізі видів відпусток та відображенням за які дні отримав компенсацію;
- розрахунок днів відпустки, які мав отримати позивач та розрахунок днів відпустки, які позивач недоотримав і відповідно за які не отримав компенсацію.
Керуючись статтями 121, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити ОСОБА_1 на п'ять днів строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.